Ухвала суду № 49163579, 09.09.2010, Апеляційний суд Львівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Павлишина О.Ф.

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.

при секретарі Гуняк О.Я.

з участю ОСОБА_1,ОСОБА_2,Дем»яновської Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до виконкому Жовківської міської ради про надання житла,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 грудня 2007 року накладено арешт на двохкімнатну квартиру №7 площею 98,5 кв.м, яка знаходиться на другому поверсі будинку № 98-А на вулиці Львівській у м.Жовкві та перебуває у розпорядженні ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» (м.Львів, пр.В Чорновола, 57), до вирішення спору в суді, без зупинення в цій квартирі будівельних робіт до здачі будинку в експлуатацію. Виконавчому комітету Жовківської міської ради заборонено приймати рішення про надання та розподіл вказаної квартири до вирішення спору в суді. ДКП Червоноградське МБТІ заборонено проводити реєстрацію прав на вказану квартиру.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_3

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що спірна квартира не належить відповідачу по справі. Суд першої інстанції на порушення вимог ст.ст. 151,152 ЦПК України, вимог відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України не перевірив чи зазначена квартира належить відповідачу та чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення. Суд першої інстанції не врахував, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності особи, яка таку діяльність здійснює. Спірна квартира на час прийняття оскаржуваної ухвали і на даний час не належить відповідачу по справі. Для забезпечення житлом судді існують передбачені законом гарантії. Реальна загроза невиконання судового рішення відсутня. Просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити.

Встановлено, що позивач звернулася з позовом до виконавчого комітету Жовківської міської ради про надання житла. Згідно рішення Жовківської міської ради від 15 грудня 2005 року № 38 ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» надано земельну ділянку для будівництва двох багатоквартирних будинків площею 2500 кв.м. Відповідно до вказано рішення та рішення Жовківської міської ради № 66 від 22 березня 2006 року для Жовківської міської ради з кожного будинку виділяється 10 % житла. ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс» зобов»язано укласти договір про передачу житла до укладення договору оренди земельної ділянки (а.с.30-31). На виділених земельних ділянках побудовано будинки. Однак не надано доказів про укладення договорів про передачу житла відповідно до вказаних вище рішень. З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача з вказаним позовом тільки відносно спірної квартири не було укладено договорів. Однак, після застосування заходів забезпечення позову у квартирі були розпочаті ремонтні роботи. ТзОВ було повідомлене про існування спору щодо цієї квартири та вжиття судом заходів забезпечення позову 18 серпня 2007 року (а.с.37). 2 червня 2009 року (а.с.187) в присутності ОСОБА_3 проведено виконання ухвали Галицького районного суду м.Львова від 13 лютого 2009 року про заборону проведення ремонтних робіт у спірній квартирі. Лише в квітні 2010 року (а.с.180-185) ОСОБА_3 повідомила про наявність договору щодо спірної квартири від 23 серпня 2007 року. З копії квитанції від 21 лютого 2008 року (а.с.202) вбачається, що апелянт провела оплату за квартиру згідно іншого договору - від 23 січня 2008 року.

Отже, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення. Доказів на підтвердження того, що у зв»язку із застосуванням судом заходів забезпечення позову відбулося втручання в господарську діяльність апелянта, не надано.

Суд, з врахуванням вимог ст. 151 ЦПК України, за заявою позивача допустив забезпечення позову у виді накладення арешту на двохкімнатну квартиру №7 площею 98,5 кв.м, яка знаходиться на другому поверсі будинку № 98-А на вулиці Львівській у м.Жовкві та перебуває у розпорядженні ТзОВ «Компанія ВЕЕМ-Будсервіс», до вирішення спору в суді без зупинення в ній будівельних робіт до здачі будинку в експлуатацію. Виконавчому комітету Жовківської міської ради заборонено приймати рішення про надання та розподіл вказаної квартири до вирішення спору в суді. ДКП Червоноградське МБТІ заборонено проводити реєстрацію прав на вказану квартиру до вирішення спору по суті. Суд мотивував своє рішення тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, з чим слід погодитися.

Колегія суддів вважає, що застосований вид забезпечення позову відповідає позовним вимогам. Отже, судом вжито заходи забезпечення позову з дотриманням вимог закону, чого не спростовують доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону. Підстави для скасування ухвали Галицького районного суду м.Львова відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Апелянтом при оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи невірно вказано одержувача платежу. Таким зазначено ГУДКУ у Львівській області. Одержувачем судових витрат цього виду є Держбюджет Личаківського району м.Львова, Апеляційний суд Львівської області. У зв»язку з цим, з апелянта підлягають стягненню судові витрати на іформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,50 грн., що не позбавляє її права повернути сплачений платіж з невірною вказівкою реквізитів одержувача.

Керуючись ст. 88, ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. 313, п. 4 ч.1 ст.314, ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 грудня 2007 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 37,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО банку 825014, код бюджетної класифікації 22050000, ідентифікаційний код 22389406 (одержувач: Держбюджет Личаківського району, Апеляційний суд Львівської області).

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: