Ухвала суду № 49160003, 24.07.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-4097/ 12 р. Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Подліянова Г.С.

ОСОБА_2

При секретарі: Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним договору застави,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_4, про визнання недійсним договору застави.

В позові зазначив, що 23 червня 2008 року між АКБ СР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 08-315А135-К на купівлю автотранспортних засобів.

23 червня 2008 року, у якості забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за договором кредиту (п. п. 1.1) між кредитором АКБ СР «УКРСОЦБАНК» (в даному випадку «Заставодержатель») та ОСОБА_3 (Заставодавець) було укладено договір застави № 08-315А135-3.

За зазначеним договором застави ОСОБА_3 в якості застави передає Банку належний йому транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель Pajero V 3.8, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС в Запорізькій області 20.06.2008 року.

Зазначений договір ОСОБА_3 не укладав і не підписував та не надав повноважень для укладання та підписання цього договору від його імені ОСОБА_4

Позивач уточнивши позовні вимоги просить суд :

визнати недійсним договір застави від 23.06.2008 p., № 08-315A135-3 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3;

скасувати заборону відчуження та зняти приватне обтяження (вид обтяження), тип обтяження: застава рухомого майна, підстав обтяження: договір застави 08-315А135-3, з транспортного засобу: автомобіль легковий, номер об»єкта JMYLYV97W8J707155, номер державної реєстрації АР0002СВ,Mitsubishi Pajero V3.8, 2008 року випуску (об"єкт обтяження), який належить ОСОБА_3,код НОМЕР_2 (Боржник), обтяжував: АКБ соціального розвитку «укрсоцбанк» Запорізька обласна філія, код 09313019, 69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 35, реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 7435388, контрольна сума 24593ДЕБ12;

стягнути судові витрати.

В правове обґрунтування позивач послався на ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір застави від 23.06.2008 p., № 08-315А135-3 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3.

Скасовано заборону відчуження та знято приватне обтяження (вид обтяження), тип обтяження: застава рухомого майна, підстав обтяження: договір застави 08-315А135-3, з транспортного засобу: автомобіль легковий, номер об»єкта JMYLYV97W8J707155, номер державної реєстрації АР0002СВ,Mitsubishi Pajero V3.8, 2008 року випуску (об"єкт обтяження), який належить ОСОБА_3,код НОМЕР_2 (Боржник), обтяжував: АКБ соціального розвитку «укрсоцбанк» Запорізька обласна філія, код 09313019, 69063, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 35, реєстраційний номер запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 7435388, контрольна сума 24593ДЕБ12.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 107 грн.30 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору застави та застосування наслідків його недійсності, районний суд виходив з того, що вказаний правочин є недійсним відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, оскільки в момент його вчинення сторонами недодержано вимог, які встановлені частиною першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторонни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.

Судом установлено, що 23 червня 2008 року між АКБ СР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_4 було укладено договір кредиту № 08-315А135-К в розмірі 36750. 00 доларів США з 12.55 процентів річних на купівлю автотранспортних засобів (а.с. 13 -15).

З 23 червня 2008 року між кредитором АКБ СР «УКРСОЦБАНК» ( Заставодержатель) та ОСОБА_3 (Заставодавець) було укладено договір застави № 08-315А135-3.

За зазначеним договором застави ОСОБА_3 в якості застави передав належний йому на праві власності транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель Pajero V 3.8, 2008 року випуску, номер НОМЕР_1, зареєстрований Запорізьким ВРЕР № 1 УДАІ УМВС в Запорізькій області 20.06.2008 року. (а.с. 8-10, а.с. 16).

В преамбулі цього договору зазначено, що Заставодавцем є ОСОБА_3,позичальником є ОСОБА_4 В той же час в статті 9 зазначеного договору «реквізити та підписи сторін» заставодавцем зазначена ОСОБА_4, яка підписала договір. На кожній сторінці договору стоїть підпис « від імені заставодавця ОСОБА_4 та її підпис.»

В суді першої та апеляційної інстанції позивач ОСОБА_3 пояснив, що зазначений договір застави він не укладав та не підписував, повноважень на представництво щодо укладення зазначеного договору від його імені ОСОБА_4 не надавав.

ОСОБА_4 , як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції пояснила, що зазначений договір уклала та підписала від імені ОСОБА_3 саме вона, не маючи на те відповідних повноважень.

Представник ПАТ « УкрсоцБанк», як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не заперечувала той факт, що зазначений договір укладала та підписувала від імені ОСОБА_3 ОСОБА_4

Отже, вчинення вищезазначеного договору застави ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3 суперечить вимогам ст. ст. 237, 238, 244 ЦК України, які регулюють питання представництва.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір ( оферти) і прийняття пропозиції ( акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 13 Закону України « Про заставу» договір застави повинен укладатися у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Оскільки договір застави є двостороннім правочином, стороною в вищезазначеному договорі, як «Заставодавець» є ОСОБА_5, повноважень на підписання цього договору він нікому не надавав, отже, зазначений договір повинен підписати особисто ОСОБА_5

Суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи, вимоги закону і прийшов до правильного висновку про те, що зміст правочину суперечив вимогам ст.ст. 11, 12, 237, 238, 244 ЦК України, тому відповідно до ч. 1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України є недійсним.

Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких підстав суд першої інстанції обгрунтовано скасував заборону відчуження та зняв обтяження щодо застави автомобіля.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність належності підписів на договорі застави від 23.06.2008 року ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, оскільки у договорі застави зазначено рядом з кожним підписом прізвище та ініціали особи, що її виконала ОСОБА_4. Зразок підпису на договорі застави ОСОБА_4 відповідає зразку її підпису у паспорті громадянина України. ОСОБА_4 підтвердила факт підписання договору саме нею. Сам представник ПАТ « УкрсоцБанк» підтвердив в суді першої та апеляційної інстанції, що договір застави ОСОБА_3 не підписував, а підписала його ОСОБА_4 без відповідних повноважень

Твердження апеллянта про необхідність врахування наявності договору кредиту не містить під собою правового обгрунтування, оскільки згідно ч. 3 ст. 548 ЦК України недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобовязання не спричиняє недійсність основного зобовязання.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно зясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені, застосовані правильно, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а інші доводи апеляційної скарги є неспроможними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: