Ухвала суду № 49159556, 13.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/73/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження №22ц/778/4581/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року у справі за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 0593 до ОСОБА_2, треті особи: Бердянська районна державна адміністрація, управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 0593 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки, у якому, посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка відносилася до земель оборони, що підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 року, яке набрало чинності 15.02.2011 року, просив суд визнати недійсним державний акт серії ЯЛ №125024 на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, вартістю 24231,28 грн., розташованої на території Новопетрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, який був виданий відповідачці; скасувати запис від 18 жовтня 2010 року №011026501283 про державну реєстрацію державного акта серії ЯЛ №125024 на право власності земельної ділянки, виданого на імя ОСОБА_2, здійснений в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі; повернути земельну ділянку площею 2,0000 га, розташовану на території Новопетрівської сільської ради, законному землекористувачу.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.8 ст. 207 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що провадження по справі за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, військової частини А 0593 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію, повернення земельної ділянки було відкрито ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 січня 2015 року і справа призначена до розгляду на 03.02.2015 року.

Залишаючи ухвалою від 06 квітня 2015 року зазначену позовну заяву без руху, суд послався, зокрема, на порушення при її подачі п.6 ст. 119 ЦПК України, яка передбачає, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, а саме, не зазначені докази на підтвердження права в/ч А 05953 на користування земельною ділянкою площею 2802, 06 га та існування такої військової частини, докази на підтвердження переходу права користування цією ділянкою від Донецької КЕЧ, докази знаходження саме зазначеної земельної ділянки у користуванні військової частини А 05953, докази розташування спірної земельної ділянки згідно системи координат, отримання дозволу сесії Бердянської районної ради на виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою в/ч А05953 , докази скасування розпорядження Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області № 494 від 03.08. 2010 року, докази вартості виділеної відповідачу земельної ділянки на день звернення до суду.

Крім того, позивач не обґрунтував ціну позову у розмірі 24231, 28 грн., не додав витягу з ЄДРПОУ з даними станом на 2015 рік, долучив схему землекористування, виконану у чорно-білому зображенні, що утруднює визначення меж земельних ділянок.

Замість особистого підпису Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України позовна заява містить лише факсиміле його підпису, відсутня копія позовної заяви та доданих до неї матеріалів для вручення Донецькій КЕЧ, хоча остання в якості учасника процесу по даній справі позивачем у позові не зазначалась.

Залишаючи позовну заяву позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України без розгляду, суд в ухвалі від 22 квітня 2015 року послався на те, що зазначені в ухвалі від 06 квітня 2015 року недоліки позовної заяви усунуті не були.

Проте погодитися із таким висновком суду в повній мірі не можна, оскільки він дійшов його із порушенням норм процесуального права.

При залишенні позовної заяви без руху, суд не звернув уваги на те, що п.6 ст. 119 ЦПК України містить вимогу про зазначення доказів на підтвердження викладених обставин, тобто вказати у позовній заяві на їх існування.

За змістом же подана у січні 2015 року позовна заява зазначеним вимогам відповідала, враховуючи, що подавати докази на підтвердження викладених у позовній заяві доводів позивач вправі не тільки при поданні позовної заяви, але й безпосередньо у процесі. У разі виникнення складнощів з отримання доказів позивач має право просити суд витребувати їх.

Крім того, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя не має права давати оцінку доказам

Відповідно до ст. 177 ЦПК України суд встановлює порядок зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів після заслуховування пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі у стадії судового розгляду.

Між тим, за змістом ухвали від 06 квітня 2015 року про залишення позовної заяви без руху, тобто до початку слухання справи по суті, то в ній суд фактично надавав оцінку обґрунтованості заявлених вимог, хоча сама по собі відсутність у позовній заяві чи у додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки є підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяв неподаною чи залишення її без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Щодо визначеної позивачем ціни позову, то, посилаючись на її необґрунтованість, суд не врахував положення ч.2 ст.80 ЦПК України про те, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент предявлення позову встановити точну ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Однак конкретна сума судового збору, яку за визначенням суду мав сплатити позивач, в ухвалі від 06 квітня 2015 року не зазначалась, про наслідки невиконання вимог суду в ухвалі позивач також не попереджувався, що є порушенням ч.4 ст. 10, ст. 207 ЦПК України.

Щодо вимог суду про необхідність доручення до позовної заяви доказів у виді витягу з ЄДРПОУ із даними станом на 2015 рік та кольорових схем землекористування, то вини не погоджуються із вимогами ст. 119 ЦПК України.

За правилами ч.2 ст. 64 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, то лише за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право вимагати подання оригіналу.

Оцінка ж належності, допустимості, достовірності наданих по справі доказів здійснюється судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України і має відображатися лише у рішенні суду, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За таких обставин постановлена у справі ухвала від 22 квітня 2015 року не може вважатися законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 312 ЦПК України вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 квітня 2015 року по даній справі скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: