Рішення № 49156432, 27.08.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/2277/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.08.2015 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Трагнюк В.Р., при секретарі Конар В.М., за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до суду до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Заявлений позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3 6 000 (шість тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою, даною відповідачем від 10 березня 2012 року.

Відповідач зобовязувалась повернути кошти за договором позики від 10.03.2012 року в строк до 10.03.2013 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення коштів, однак зобовязання за договорами позики ОСОБА_3 не виконала. 26 лютого 2014 року ним була відправлена претензія на імя відповідача, однак, жодних дій остання не вчинила, кошти не повернула. В добровільному порядку повернути кошти не бажає.

На момент звернення до суду, ОСОБА_3 винна суму в розмірі 6 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на момент звернення до суду становить 132 120 гривень.

Правова позиція позивача щодо того, що розписка є доказом укладення договору позики узгоджується із судовою практикою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка зазначена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року по справі № 6-32039св13 (http://reyestr.court.gov.ua/ Review/35986189); в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.12.2013 року по справі №6-31473св13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/35887315); в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2013 року по справі № 6-41519св12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/29793722); в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.09.2013 року по справі № 6-30005св13 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 33551613).

У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за розпискою та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні обставини та вимоги позову підтримав.

Відповідач не зявилась в судове засідання, належним чином повідомлена про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила. Розгляд справи проведено в порядку, визначеному ст.ст.224, 225 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства встановленими ст.11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 власноручно написала розписку від 10.03.2012 року про отримання від позивача в якості позики 6000 доларів, що дорівнює на час звернення позивача до суду 132 120 гривень, згідно курсу НБУ. Вказана обставина встановлена поясненнями представника позивача, змістом самої розписки, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні (а.с. 5).

Відповідач зобовязувалась повернути кошти за договором позики від 10.03.2012 року в строк до 10.03.2013 року.

26 лютого 2014 року позивачем була відправлена претензія на імя відповідача, однак, жодних дій остання не вчинила, кошти не повернула (а.с.7,8). В добровільному порядку повернути кошти не бажає.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Підтвердженням укладення договору позики між сторонами та отримання коштів відповідачем є розписка від 10 березня 2012 року.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

За встановлених обставин позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив 1321,20 гривень судового збору (а.с.1), а відтак, з урахуванням вищенаведеного понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії ВР 241258 від 21.04.2006 року, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії ВР 266508 від 30.11.2006 року, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 заборгованість згідно боргової розписки у розмірі 6000 доларів США, що еквівалентно 132 120 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1321,20 гривень судового збору.

Відповідачем може бути подано до суду заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_4