Вирок № 49154974, 26.08.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/4917/15-к

Провадження № 1-кп/265/316/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Мельник І.Г.,

при секретарі - Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора - Сєдих А.А.,

захисника - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, який має неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 1) 26 лютого 2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя за ч.1 ст.164 КК України до 100 годин громадських робіт, знятий з обліку 13 серпня 2014 року в зв'язку з відбуттям покарання; 2) 25 березня 2015 року за ч.2 ст.164 КК України до 200 годин громадських робіт, який в місті Маріуполі не зареєстрований, проживає у АДРЕСА_1, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2015 року приблизно о 17.00 годині ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, в ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень раніше знайомій ОСОБА_2 став наносити численні удари ногами по животу останній, в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми живота: синці в області попереку, передньої черевної стінки, садна поперекової області праворуч та ліворуч, розрив селезінки, що ускладнилася внутрішньо-черевною кровотечею, постгеморрагічною анемією, та по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Таким чином, ОСОБА_3 заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі, скористувався вимогами ст..63 Конституції України та відмовився давати пояснення про обставини, які сталися 01 червня 2015 року. Відповідаючи на запитання учасників судового розгляду вказував, що обставини скоєного злочину, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, їх кількість відповідає змісту обвинувального акту. Зазначив, що в момент скоєння злочину знаходився у стані алкогольного сп'яніння, не заперечував, що тяжкі тілесні ушкодження у потерпілій виникли від його дій. Вказував, що причиною сварки стало не придбання потерпілою продуктів харчування на гроші, які у останній повинні були бути з продажу креветок, які він наловив. Вибачився перед потерпілої за скоєне.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений її цивільний чоловік з яким вони проживали у будинку АДРЕСА_1. 01 червня 2015 року вони обидва знаходилися в стані алкогольного сп'яніння та між ними виникла сварка, у ході якої обвинувачений став наносити їй численні удари ногами в область живота. Від дій обвинуваченого вона знаходилася у лікарні на стаціонарному лікуванні майже місяць, їй була видалена селезінка, зашита печінка. Потерпіла підтвердила в судовому засіданні причину сварки з обвинуваченим, також вказувала, що після спричинення їй тілесних ушкоджень, медичну допомогу викликали сусіди, обвинувачений ніякої допомоги їй не надавав.

Відповідно до ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у причинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст..65 КК України, враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься за класифікацією до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, а саме наявність судимості, яка в силу ст..89 КК України не знята та не погашена, той факт, що винний на обліку в міських диспансерах не перебуває, ні де не працює, за місцем проживання характеризується негативно.

Також суд враховує наявність пом'якшуючих обставин - повне визнання своєї вини обвинуваченим та щиросердечне розкаяння, та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, знаходження в стані алкогольного сп'яніння.

З врахуванням наведеного, конкретних обставин скоєного ним злочину, особи обвинуваченого, ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі санкції закону, за яким визнав його винуватим, яке є необхідним й достатнім покаранням для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 березня 2015 року ОСОБА_3 був засуджений за ст..164 ч.2 КК України до 200 годин громадських робіт, покарання не відбув.

Відповідно до вимог ст..72 ч.1 п. 1 КК України, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає - вісім годин громадських робіт.

Згідно довідки кримінально-виконавчої інспекції Орджонікідзевського району м. Маріуполя № 4503 від 20.08.2015 року, станом на 20.08.2015 року не відбуте ОСОБА_3 покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25.03.2015 року складає 196 годин громадських робіт.

Таким чином, відповідно до вимог ст..72 КК України не відбуте ОСОБА_3 покарання за попереднім вироком складає 24 дня позбавлення волі.

Приймаючи до уваги, що злочин ОСОБА_3 скоїв у період відбуття покарання за попереднім вироком, суд призначає обвинуваченому покарання за правилами ст..71 ч.1 КК України шляхом часткового приєднання покарання, не відбутого за попереднім вироком.

Прокурором Орджонікідзевського району міста Маріуполя заявлений цивільний позов в порядку ст..128 КПК України про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілій від злочину в сумі 17179,35 грн.

До даного позову прокурором долучена довідка Комунальної установи «Міська лікарня № 4 ім. І.К.Мацука» міста Маріуполя, згідно якої ОСОБА_2 проходила курс лікування в даної лікарні у хірургічному відділені з 02.06.2015 року по 22.07.2015 року - 51 ліжко-дня та на її лікування були витрачені грошові кошти в сумі 17179,35 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 даний позов визнав у повному обсязі, тому суд вважає, що він підлягає задоволенню та стягненню з обвинуваченого.

Потерпілій ОСОБА_2 цивільний позов заявлений не був.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст..100 КПК України.

Запобіжний захід до набрання вироку законної сили необхідно залишити без змін, а саме у вигляді тримання під вартою з моменту затримання обвинуваченого, а саме з 04 червня 2015 року, як зазначено у протоколі про затримання обвинуваченого ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчої установи закритого типу.

У відповідності до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 25 березня 2015 року, остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 20 (двадцять) днів з відбуванням покарання у кримінально-виконавчої установи закритого типу.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироку законної сили залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, зарахувавши у строк покарання у відповідності до ст..72 КК України попереднє ув'язнення з 04 червня 2015 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання - з 04 червня 2015 року.

Позов прокурора Орджонікідзевського району задовольнити. Стягнути із ОСОБА_3 на користь Комунальної установи «Міська лікарня № 4 ім. І.К.Мацука» міста Маріуполя ( код ЄДРПОУ 01990654, р/р 35410001023548 МФО 834016 ГУГКОУ в Донецькій області) 17179 гривень 35 копійок.

Речові докази у справі: DVD диск з відеозаписом слідчого експерименту за участю свідка, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя