Рішення № 491541, 15.02.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 3/112

15.02.07

За позовом Закритого акціонерного товариства «Вись»

До Державного комітету України з державного матеріального

резерву

Про стягнення 1 875 000 грн.

Суддя Хілінська В.В.

Представники:

від позивача Фоя О.В. –по дов. № б/н від 14.02.2007

від відповідача Довганенко Д.В. –по дов. № 2/6665 від 05.12.2006

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Вись»про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву попереднього внеску, внесеного відповідно до договору № юр-2/639нп-2005 в сумі 1 875 000 грн.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що на виконання умов позивачем сплачено суму попереднього внеску для забезпечення виконання договору в сумі 1 875 000 грн., що складає 5% вартості продукції обумовленої для постави договором. Позивачем було здійснено поставку продукції у кількості 1 965,702 тон на суму 7 371 382,50 грн., відповідач прийняв вказану кількість продукції та належним чином оплатив її. Решта продукції позивачем поставлена не була, оскільки відповідач зупинив поставку продукції. Відповідно до п. 3.4 договору сторони дійсно передбачили, що Державний комітет України з державного матеріального резерву залишає за собою право при необхідності зупинити поставку продукції, повідомивши про це іншу сторону договору за 5 днів до початку відвантаження продукції. Використовуючи своє право за договором та враховуючи нестабільність і коливання на світовому нафтовому ринку у 2005 році сторони зупинили поставку та зменшили зобов’язання позивача на 30 128 617,50 грн., що підтверджується витягом з реєстру. В даному випадку сторони не порушували умови вказаного вище договору, кожна сторона виконала свої зобов’язання належним чином. З позовними вимогами не погоджується повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.05.2005 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (замовник) та Закритого акціонерного товариства «Вись»(постачальник) укладено договір № юр-2/639нп-2005 про поставку та закладення до державного резерву матеріальних цінностей.

Відповідно до розділу 1 договору постачальник поставляє та закладає до державного резерву дизельне паливо Л-0,2-62 у кількості 10 000 тон вартістю 37 500 000,00 грн. (в тому числі ПДВ), а замовник здійснює розрахунки за поставлену продукцію на умовах визначених договором.

Згідно п. 2.1. договору постачальник зобов'язаний протягом 2 (двох) банківських днів з моменту підписання даного договору здійснити попередній внесок у грошовому виразі для забезпечення виконання договору щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву, що становить 15 % вартості продукції, в даному випадку –5 625 000 грн.

Як вбачається з платіжного доручення № 4 від 17.06.2005 позивачем було перераховано відповідачу 1 875 000 грн. попереднього внеску, що становить 5% вартості товару.

На виконання умов договору позивач згідно накладної № 06 від 29.07.2005 поставив 1 965,702 тон вказаної вище продукції на суму 7 371 382,50 грн., а відповідач сплатив її вартість (реєстр зобов’язань розпорядників коштів бюджету від 04.11.2005).

Відповідно до п. 3.4 договору відповідач залишив за собою право при необхідності зупиняти поставку продукції, повідомивши про це позивача за 5 днів до початку відвантаження продукції.

Керуючись даною нормою договору сторони за домовленістю, що в судовому засіданні не заперечувалось представниками сторін, зупинили подальшу поставку продукції та відповідно зменшили зобов’язання позивача на суму 30 128 617,50 грн. (тобто на решту продукції, що вказана в договорі), що зробило неможливим подальше виконання договору та мало наслідком недопоставку продукції.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а недопоставка продукції виникла з ініціативи відповідача.

Відповідно до абзацу третього п. 2.1 договору після виконання позивачем своїх зобов’язань попередній внесок підлягає поверненню.

Однак, відповідач на порушення умов договору не повернув позивачу попередній внесок забезпечення виконання зобов’язання у сумі 1 875 000,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попереднього внеску в розмірі 1 875 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Закритого акціонерного товариства «Вись»(Кіровоградська обл., Маловиськівський район, м. Мала Виска, вул. Промислова, 1, код 30564628) 1 875 000 (один мільйон вісімсот сімдесят п’ять тисяч) грн. попереднього внеску, 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Хілінська