Рішення № 49152077, 25.09.2012, Волноваський районний суд Донецької області

Справа № 2/0506/12/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року Волноваський районний суд Донецької області у складі: головуючого судді Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Гуровій Л.Л.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

за участю представника позивачки - ОСОБА_2,

за участю представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку, що є об"єктом права спільної сумісної власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання жилого будинку особистою приватною власністю, визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, сплату грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка в лютому 2011 року звернулася з позовом до суду, зазначаючи, що з 28 жовтня 1988 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, з серпня 2010 року вони сімейні відносини припинили та не ведуть спільне господарство. За час спільного проживання в шлюбі в січні 2004 року придбали будинок з господаськими будівлями за адресою: смт.Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул. 8-го Березня, буд. 70, який був зареєстрований за відповідачем. Після припинення сімейних відносин між ними виник спір про поділ будинку, який є спільною сумісною власністю подружжя. Просила суд визнати за нею на підставі ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України право власності на 1/2 частину вказаного будинку, а за відповідачем - право власності на 1\2 частину будинку, яка залишилася, судові витрати: судовий збір 484,31 гривень, ІТЗ 120 гривень, витрати на правову допомогу 700 гривень.

Відповідач до початку розгляду справи по суті звернувся з зустрічним позовом про визнання спірного будинку, розташованого за адресою: смт.Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул. 8-го Березня, буд. 70, його особистою приватною власністю, визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на жилу площу в спірному будинку, уточнив позовні вимоги: просив суд сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію зі спеціального рахунку судової адміністрації в розмірі 1369 гривень 57 копійок.

В судовому засіданні позивачка на задоволенні позову наполягала, пояснила, що вони з відповідачем жили в зареєстрованому шлюбі разом однією сімєю до серпня 2010 року, вели спільне господарство, в 2004 році придбали на спільні кошти жилий будинок в смт.Володимирівка, в якому мешкали разом до серпня 2010 року, коли вона змушена була виїхати з будинку через непорозуміння та сварки з відповідачем. Заперечує проти задоволення зустрічного позову відповідача, вважає його безпідставним, кошти витратили на придбання будинку спільні.

Представник позивачки в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримав, просив суд задовольнити його в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував, пояснив, що будинок придбаний в шлюбі, тобто є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, тому посилання відповідача на ч.2 ст. 405 ЦК України є недоречним, а факт придбання будинку на власні кошти, які належали, начебто, йому особисто, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, оскільки свідок ОСОБА_5 не зміг з достовірністю сказати, що саме ті гроші, які він позичив ОСОБА_4 в січні 2004 року були відповідачем витрачені на придбання будинку в смт.Володимирівка.

Відповідач в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, зустрічний позов підтримав, на його задоволенні наполягав, пояснив, що на придбання спірного будинку в смт.Володимирівка він витратив власні кошти , які позичив у ОСОБА_5 На підтвердження чого надав судові одну розписку від 10.01.2004 року про те, що він позичив 1400 доларів США у ОСОБА_5 та другу розписку від 07.04.2004 року про те, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 1400 доларів США.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечував, на задоволенні зустрічного позову наполягав, пояснив, що спірний будинок ОСОБА_4 придбав за власні кошти, які позичив у ОСОБА_5 Підтримав зустрічну уточнену позовну заяву від 25.09.2012 року, просив сплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 зі спеціального рахунку судової адміністрації в розмірі 1369 гривень 57 копійок, як належну їй частку від вартості спірного будинку.

Суд, вислухавши сторони та їхніх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та це не заперечують сторони, що вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1988 року ( актовий запис № 76 , шлюб зареєстрований виконкомом Володимирівської селищної ради Волноваського району Донецької області). За період шлюбу ними був придбаний будинок, розташований за адресою: смт.Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул.8-го Березня, буд. 70 ( договір купівлі-продажу будинку посвідчений державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 20.01.2004 року за реєстровим номером 60). Договору щодо поділу часток спільної сумісної власності або шлюбного договору сторони не укладали. При цьому ОСОБА_1 при укладанні договору виступала по дорученню від імені продавця ОСОБА_7

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Підстав, передбачених ст.365 ЦК України щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (ОСОБА_4В.), судом не встановлено, оскільки в даному випадку позивачка ОСОБА_1 іншого житла не має, отже припинення її права на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласниці.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, визнавши за позивачкою право власності на 1/2 частину будинку та господарських будівель, розташованого за адресою: смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул. 8-го Березня, буд. 70, придбаного на підставі договору купівлі -продажу будинку від 20.01.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 20.01.2004 року за реєстровим номером 60, визнати за відповідачем право власності на 1/2 частину зазначеного будинку.

Щодо зустрічного позову про визнання спірного жилого будинку особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_4 та про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на жилу площу в спірному будинку, судом встановлено та це не заперечують сторони ( кожен зазначив про це в позовній заяві), що будинок придбаний під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до ч.2 ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 60 ЦПК України сторони зобовязані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Ст.ст. 57-59 ЦПК України передбачають, що докази мають бути належними та допустимими.

Доводи відповідача ОСОБА_4 стосовно того, що на придбання спірного будинку він витратив особисті кошти, які позичив у ОСОБА_5, суд не бере до уваги, оскільки судом достовірно не встановлено, що саме ці кошти 1400 доларів США ОСОБА_4 витратив на купівлю будинку.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні також не зміг достовірно підтвердити цей факт. Пояснив, що, дійсно, позичав відповідачу ОСОБА_4 в січні 2004 року гроші. Однак підтвердити, що саме ці гроші витратив ОСОБА_4 на купівлю будинку в смт.Володимирівка не може.

На підставі ч.3 ст. 61 Сімейного Кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, гроші, отримані за договором позики, який уклав ОСОБА_4 з ОСОБА_5 10 січня 2004 року, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому суд розцінює дану угоду, як договір, укладений в інтересах сімї, отже, гроші спільні.

До того ж, суд вважає необгрунтованим посилання відповідача в зустрічному позові( а.с. 23) на положення ч.2 ст. 405 ЦК України, яка передбачає права члена сімї власника будинку на право проживання в будинку та підстави втрачання цього права через не проживання в будинку без поважної причини понад 1 рік, оскільки ОСОБА_1 не член сімї власника, а власник частки в спільній сумісній власності подружжя. З позовом про визнання будинку особистою приватною власністю ОСОБА_4 звернувся через сім років після укладання договору після того, як припинив подружні стосунки з позивачкою. Тобто весь час до цього визнавав будинок спільною власністю подружжя.

Також наявні протиріччя в зустрічній позовній заяві та уточненій позовній заяві за замістом. Так, в уточненій позовній заяві відповідач ОСОБА_4 в описово-мотивувальній частині визнає, що ОСОБА_1 належить 4,12 % ( відсоткове співвідношення частини будинку, що належить ОСОБА_1 ) та складає 1369 гривень 57 копійок грошова компенсація, що підлягає виплаті ОСОБА_1, саме цю суму ОСОБА_4 вніс на рахунок судової адміністрації та просить сплатити позивачці.

Отже, відповідачем на підтвердження його заперечень проти первісного позову та на обґрунтування зустрічного позову не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів. Тому підстав для його задоволення суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню , згідно ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають судові витрати: судовий збір в сумі 166 гривень 21 копійки ( згідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи а.с. 42-44 вартість будинку 33242 гривень, ? частка 16621 гривень, 1% вартості будинку складає 166,21 гривень), витрати на правову допомогу в сумі 700 гривень стягненню не підлягають, оскільки не підтверджені документально, ст. 81 ЦПК України щодо ІТЗ виключено.

На підставі ст.ст. 365, 368 ч.3 ЦК України, ст.ст. 61, 70 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 15, 31, 60, 131, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку, що є об"єктом права спільної сумісної власності, задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку та господарських будівель, розташованого за адресою: смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул. 8-го Березня, буд. 70.

Залишити за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будинку та господарських будівель, розташованого за адресою: смт. Володимирівка Волноваського району Донецької області, вул. 8-го березня, буд. 70.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання жилого будинку особистою приватною власністю, визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, сплату грошової компенсації відмовити в повному обсязі.

Повернути ОСОБА_4 сплачену на депозитний рахунок № 37317004001000 код 26288796 отримувач - ДКУ Донецької області, суму 1369 гривень 57 копійок ( квитанція № N13KF34960 від 05.06.2012 року).

Стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір - 166 гривень 21 копійку.

В повному обсязі рішення складене 28 вересня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Волноваський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення.

Суддя: