Постанова № 49148886, 21.08.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1716/15

21 серпня 2015 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05.11.2014 року №Ф-1831-25,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі відповідач, Тернопільська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05.11.2014 року №Ф-1831-25 зі сплати єдиного внеску у розмірі 5022,52 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 05.11.2014 року Тернопільською ОДПІ безпідставно видано вимогу про сплату єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування №Ф-1831-25. Зокрема зазначає, що у вимозі відсутні будь-які посилання на акт перевірки, що свідчить про те, що така перевірка, в порушення вимог чинного законодавства України, взагалі не була проведена. Вважає, що відповідачем видано оскаржувану податкову вимогу, керуючись нормативно-правовим актом, який втратив чинність.

Позивач в судове засідання не зявився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача вказав, що податкову вимогу прийнято Тернопільською ОДПІ відповідно до вимог, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, податкового законодавства, а тому вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Представником відповідача надано клопотання про розгляд справи без його участі у відповідності до вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Позовні вимоги не визнає, з мотивів обгрунтованих в письмових запереченнях.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ч.4 ст.122 та ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований органами державної реєстрації як фізична особа-підприємець та знаходиться на обліку в Тернопільській ОДПІ як платник податків із застосуванням спрощеної системи оподаткування платника податку III групи та ставкою 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно даних обліку, Тернопільською ОДПІ, як контролюючим органом, що здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення податкових зобовязань, встановлено, що станом на 31.10.2014 року борг відповідача по єдиного внеску складає 5022,52 грн., в томи числі: 1218,67 грн. за IV квартал 2013 року, 1267,95 грн. за I квартал 2014 року, 1267,95 грн. за II квартал 2014 року та 1267,95 грн. за III квартал 2014 року (а.с. 20-21).

З матеріалів справи слідує, що вищезазначена сума позивачем у добровільному порядку не сплачена.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку Тернопільською ОДПІ сформовано та направлено на адресу платника податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 року №Ф-1831-25 зі сплати єдиного внеску у розмірі 5022,52 грн. (а.с. 6).

Суд зазначає, що у спірній вимозі відсутні суми боргу за штрафами або пенею.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних міркувань.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", про що зазначено в преамбулі цього Закону.

Фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску, про що зазначено у п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно абз.4 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Як передбачено п.4.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції діючій на час виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за №1622/24154 (далі Інструкція № 455) обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: зазначена категорія платників самостійно обчислює суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску на місяць; платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Платники можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Із наведених законодавчих норм слідує, що позивач, як фізична особа підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, є платником єдиного внеску та зобовязаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз.1 ч.4 ст.25 Закону України від "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Відповідно до п.6.3 Інструкції №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

З наведеного слідує, що вимога про сплату недоїмки надсилається платнику у випадку наявності на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску. При цьому, у такому випадку вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень, що і правомірно було здійснено відповідачем.

Суд відхиляє доводи позивача про неможливість направлення йому оскаржуваної вимоги без попереднього проведення перевірки, оскільки вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску лише у випадку якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті. В даному випадку відповідач донарахування сум єдиного внеску у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті не здійснював.

Крім того, суд спростовує твердження позивача про те, що Тернопільська ОДПІ, сформувала оскаржувану вимогу на бланку затвердженому нормативно-правовим актом, який втратив чинність, а саме: Інструкцією № 455.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наказ Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1622/24154 визнано таким, що втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953. На підставі чого, суд констатує, що на момент винесення податкової вимоги від 05.11.2014 року №Ф-1831-25 Інструкція № 455 була чинною, а доводи позивача з цього приводу є безпідставними.

Більш того окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, норми законодавства, розмір суми боргу), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення, які не змінюють його суті.

Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою

Таким чином суд вважає, що оскаржена вимога Тернопільська ОДПІ прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Доводи, викладені в позовній заяві, такого висновку суду не спростовують та не дають підстав вважати спірну вимогу такою, що прийнята з порушеннями норм податкового законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, беручи до уваги наведене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05.11.2014 року №Ф-1831-25 зі сплати єдиного внеску у розмірі 5022,52 грн., що обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи повне відхилення судом позовних вимог, то з позивача слід стягнути у дохід Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (1827 грн. 182,70 грн. = 1644,30 грн.).

Керуючись ст.ст. 2, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 05 листопада 2014 року №Ф-1831-25 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул.Володимира Великого 6/86, м.Тернопіль, Тернопільська область) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) на рахунок №31216206784002, отримувач коштів УДКСУ у місті Тернополі, код отримувача 37977726, банк отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області, код банку отримувача 838012, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяМандзій О.П.

копія вірна

СуддяМандзій О.П.