Постанова № 49148796, 18.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 серпня 2015 р. №820/6310/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гаєвської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, у урахуванням уточнених позовних вимог: - скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0021561703 за платежем: податок на доходи фізичних осіб від 07.05.2015 року відносно ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2), - скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0021541703 від 07.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.05.2015 року відносно ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2).

В обґрунтування позову зазначив, що ФОП ОСОБА_3 правомірно, без порушення норм чинного законодавства, було віднесено до складу витрат за період січень 2012 року - грудень 2014 року придбання основних засобів та запчастин, при цьому, про фактичне виконання вищезазначених робіт, пов'язаних саме із господарською діяльністю, свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", а саме, накладні за відповідний період.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У письмових запереченнях на адміністративний позов зазначив, що а ні під час перевірки, а ні за первинними документами наданими до позовної заяви неможливо встановити обставини щодо подальшого використання послуг, отриманих від НПП "Карсіс" та ТОВ "Роберт Бош ЛТД" та господарською діяльністю позивача. Також відповідач зауважує, що позивачем не доведено, що відповідним видом діяльності є надання послуг та що вони мають кваліфікованих спеціалістів з питань надання цих послуг, місце проведення.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.04.2015 року контролюючим органом на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.1 п.75 ст.75 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України "Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу №328 від 30.08.2015 року, була проведена перевірка ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки відповідачем було складено акт №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_2 від 17.04.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) щодо повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року".

За результатами проведеної документальної позапланової перевірки встановлені порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3: - п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не ведення обліку доходів та витрат з січня 2012 року по січень 2014 року та порушення порядку ведення обліку доходів і витрат з лютого 2014 року по грудень 2014 року; - п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання документів, що пов'язані з предметом перевірки; - п.177.2, п.177.4, ст.177, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 340665,21 грн., в тому числі 83109,48 грн. за 2012р., 117744,26 грн. за 2013 рік та 139811,47 грн. за 2014 рік.; - пп.2 п.1 ст.7, пп.3.11.25 п.11.25 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI, що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску у сумі 242375,51 грн. у т.ч. за 2012 рік у сумі 76921,01 грн., за 2013 рік у сумі 81612,63 грн. та у 2014 р. у сумі 83842,81 грн.; пп. 176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за 1-4 кв. 2012 року - 2014 року і сум утриманого з них податку затвердженого наказом ДПАУ від 24.12.2010р. №1020.

Так, на підставі висновків акту №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_2 від 17.04.2015 року, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0021561703 від 17.05.2015 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 292299,26 грн., з них за основним платежем - 233839,41 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 58459,85 грн. (т.1 а.с. 8).

Також на підставі висновків акту №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_2 від 17.04.2015 року, контролюючим органом було прийнято рішення №0021541703 від 17.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.05.2015 року, яким позивачу було нараховано штрафні санкції у розмірі - 23891,55 грн. (т.1 а.с. 9).

Зазначені рішення оскаржувалися позивачем у досудовому порядку. Так 05.06.2015 року позивачем були надані пояснення з приводу проведеної перевірки та складання акту перевірки №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_2 від 17.04.2015року. (а.с.10-11)

Державною податковою інспекцією у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області за результатами розгляду заперечення (вх. ДПІ від 23.04.2015 року №О-9200) на акт перевірки №1231/20-34-17-03-07/НОМЕР_2 від 17.04.2015 року було надано відповідь №3234/0/20-34-17-03-11 від 30.04.2015 року. (т.1 а.с. 12-18).

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), статтею 2 якого закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону базою нарахування єдиного соціального внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до положень п.177.1, п.177.2 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, що відповідає визначенню наведеному у п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Для підтвердження задекларованих витрат позивачем до перевірки надано: - договір купівлі-продажу №10 від 19.02.2013 року, відповідно до якого НПП "Карсіс" ТОВ, зобов'язується продати позивачу товар, а саме набір адаптерів та пластин на загальну суму 50159,92 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с. 19-21);

- договір купівлі продажу №30 від 13.06.2013 року, відповідно до якого НПП "Карсіс" ТОВ, зобов'язується продати позивачу товар, а саме набір адаптерів на загальну суму 14363,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с. 22-24);

- договір купівлі-продажу № 37 від 06.08.2013 року, відповідно до якого НПП "Карсіс" ТОВ, зобов'язується продати позивачу товар, а саме набір адаптерів на загальну суму 129000,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с. 25-27);

- договір купівлі-продажу № 4 від 11.03.2014 року, відповідно до якого НПП "Карсіс" ТОВ, зобов'язується продати позивачу товар, а саме набір адаптерів на загальну суму 16800,00 грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.28-30).

На підтвердження виконання зазначених договорів та здійснення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, представником позивача було надано до суду : копії товарних чеків, калькуляцію, акти виконаних робіт, копії прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних (т.1 а.с.63-250, т.2 а.с.1-249, т.3 а.с. 1-237, т.4 а.с.1-250, т.5 а.с.1-30 )

Суд зазначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що надаючи право фізичній особі-підприємцю вести облік доходів і витрат, законодавець одночасно не позбавляє підприємця права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2015 року по справі № К/800/6042/14.

Суд зауважує, що позивачем до перевірки і до суду було надано документи бухгалтерської звітності, які підтвердили обґрунтованість віднесення до складу суми витрат на утримання основних засобів у зв'язку із чим суд не погоджується із податковим органом щодо безпідставного віднесення позивачем зазначеної суми до складу витрат.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0021561703 за платежем: податок на доходи фізичних осіб від 07.05.2015 року відносно ФОП ОСОБА_3 (рнок НОМЕР_2).

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0021541703 від 07.05.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.05.2015 року відносно ФОП ОСОБА_3 (рнок НОМЕР_2).

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь ФОП ОСОБА_3 (рнок НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.08.2015 року.

Суддя Полях Н.А.