Постанова № 49148771, 25.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 серпня 2015 р. № 820/7533/15

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про часткове скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд про скасування постанови відповідача № 15441596 від 22.10.2009 року в частині щодо арешту на нерухоме майно: земельну ділянку пл. 0,0632 га та житловий будинок пл. 287,3 кв. м, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Ялтинський,12 та зобов"зати відповідача зняти цей арешт.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, оскаржувана постанова прийнята без з'ясування усіх обставин та всупереч вимогам діючого законодавства, чим відповідач порушив його права та інтереси, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач та треті особи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове не прибули, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за його відсутності, як і заперечень проти позову, не надали.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що 06.10.2006 року ОСОБА_1 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" кредитний договір № 11052643000.

Так, за умовами даного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язання за Кредитним договором були укладені договір іпотеки № б/н від 06.10.2006 року, договір іпотеки (на житлове приміщення) № б/н від 06.10.2006 року та договори поруки № П/11052643000/01, П/11052643000/02, П/11052643000/03 від 06.10.2006 року.

З доказів справи вбачається, що за умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитним договором від 06.10.2006 року наступне нерухоме майно: земельна ділянка (кадастровий номер 63101 36900:07:016:0003) площею 0,0632 га та житловий будинок загальною площею 287,3 кв. м, що знаходяться за адресою Харківська обл., м. Харків, пров. Ялтинский, 12. Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ "Кей-Колект" та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

Судом встановлено також, що 13.02.2012 року ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", відповідно до Договору факторингу № 2 свої права вимоги за зобов'язаннями Позичальника по кредитному договору.

Як свідчать докази у справі, 08.07.2015 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на майно ОСОБА_1, у тому числі на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Договором іпотеки № б/н від 06.10.2006 року, Договором іпотеки (на житлове приміщення) № б/н від 06.10.2006 року, накладено арешт, на підставі постанови Ленінського ВДВС Харківського МУЮ №15441596 від 22.10.2009 року.

При вирішенні даного спору враховує наступні обставини та нормативні положення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження").

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження").

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 ЗУ "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 3 ст. 3 ЗУ "Про іпотеку").

За змістом ч. 6 ст. З Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. З Закону України "Про іпотеку", пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 09.04.2014 року у справі № 6-13цс14.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 573 ЦК України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України, окремим видом застави є застава нерухомого майна (іпотека).

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. З ст. 33 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно пріоритетом, який визначається в порядку, встановленого цим Законом.

Статтею 14 вказаного Закону, встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованим обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Отже, зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим ЗУ "Про іпотеку", володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна.

Так, право застави (іпотеки) у позивача, який є правонаступником ПАТ "УкрСиббанк", виникло з 06.10.2006 року, тобто, з моменту укладення нотаріально посвідченого договору іпотеки.

Законом України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов'язок, який полягає в тому, що державний виконавець повинен повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснити заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження").

Однак, відповідач не повідомив позивача про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у нього у заставі (іпотеці) та не роз'яснив про право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із вказаного майна.

У ч. 2 ст. 71 КАСУ, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів в обгрунтування законності прийнятого рішення, що є предметом спору у справі.

Виходячи з положення ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення в оскаржуваній частині є протиправним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 128, 159, 160, 162, 181 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції № 15441596 від 22.10.2009 року в частині накладення арешту на нерухоме майно, а саме: на земельну ділянку (кадастровий номер 63101 36900:07:016:0003) площею 0,0632 га та житловий будинок загальною площею 287,3 кв. м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Харків, пров. Ялтинский, 12.

Зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна - предмета іпотеки, що перебуває в іпотеці ТОВ "Кей Колект" на підставі Договору іпотеки № б/н від 06.10.2006 року та Договору іпотеки (на житлове приміщення) № б/н від 06.10.2006 року, а саме: з земельної ділянки (кадастровий номер 63101 36900:07:016:0003) площею 0,0632 га та житлового будинку загальною площею 287,3 кв. м, що знаходяться за адресою Харківська область, м. Харків, пров. Ялтинский, 12.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 37825968) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Самойлова В.В.