Постанова № 49148231, 12.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.08.2015 р. Справа № 814/1710/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Кононенка Д.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПрокурора м. Миколаєва,

доМиколаївської міської ради,

третя особа за участю представників: від позивача: ОСОБА_1; від відповідача: ОСОБА_2; від третьої особи: ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", провизнання протиправними та скасування п.12,12.1 розподілу 1 рішення від 18.03.2015 №46/47,ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Миколаєва звернувся з позовом до Миколаївської міської ради з позовом про скасування рішення від 18.03.15 №46/47, яким надано ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» в оренду строком на 1 рік земельну ділянку загальною площею 260034 кв.м.

Свій позов прокурор обґрунтував тим, що відповідач не мав право на прийняття спірного рішення, оскільки надана в оренду земельна ділянка є дном Бузького лиману, а тому, відповідно до ст.14 Водного кодексу України повноваження щодо розпорядження внутрішніми морськими водами (до яких належить лиман) віднесено до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що оскільки надана в оренду спірна земельна ділянка знаходиться під водою, неможливо визначити її межі в натурі відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій».

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свої заперечення Миколаївська міська рада обґрунтувала тим, що не приймала рішення щодо розпорядження водним обєктом частиною Бузького лиману, розпорядження яким дійсно є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України, а приймала рішення лише щодо земельної ділянки розташованої під частиною водного обєкту. На переконання позивача, земельну ділянку під водним обєктом необхідно розглядати, як окремий обєкт правовідносин, якій регулюються земельним, а не водним законодавством. А відповідно до ст.59 Земельного кодексу України, міськрада мала право розпоряджатися землями водного фонду в межах міста.

Третя особа, підтримала позицію відповідача та також просила в задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи, послався на ст.4 ВК України та ст.58 ЗК України, відповідно до якої до земель водного фонду належать у тому числі і землі, зайняти морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними обєктами. Відповідно до ст.85 Водного кодексу України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Тому, у цьому випадку необхідно застосовувати не водне, а земельне законодавство. А відповідно до Земельного кодексу України відповідач мав право розпоряджатися землями водного фонду в межах міста.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.

18 березня 2015 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №46/47 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовженням строку користування земельними ділянками юридичними особами, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Корабельному районі м. Миколаєва» (арк.спр.10).

Окрім іншого, у п.12. розділу 1, прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (кадастровий номер -4810136600:07:001:0057) загальною площею 260034 кв.м., із земель комунальної власності, у тому числі 260034 кв.м. внутрішні води (під лиманами), зарахувавши її до земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (за цільовим призначенням до земель транспорту, а саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжної операції) для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційного території терміналу по вул. Айвазовського, 23.

Пунктом 12.1. розділу 1, прийнято рішення про передачу в оренду строком на 1 рік земельну ділянку площею 260034 кв.м. для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвозовського, 23 м. Миколаїв (арк.спр.10).

Відповідно до викопіювання з чергового кадастрового плану, зазначена земельна ділянка площею 260034 кв.м. є дном Бузького лиману (арк.спр.25).

В свою чергу Бузький лиман є внутрішніми морськими водами України (арк.спр.28).

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України, водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Законодавство України передбачає що водні обєкти є обєктом права власності (ст.324 Цивільного кодексу України, ст.6 Водного кодексу України, ч.2 ст.79 Земельного кодексу України), а також можуть бути обєктом зобовязальних правовідносин (ст.51 Водного кодексу України, ст.14 Закону України «Про аквакультуру» ті ін.)

Оскільки водний обєкт є предмет, щодо якого можуть виникати цивільні права та обовязки, якій находиться на земельній ділянки та якій неможливо перемістити, відповідно до ст.ст.179, 181 Цивільного кодексу України, він є нерухомою річчю.

Для обліку та реєстрації цього виду нерухомості, ст.28 Водного кодексу України визначений окремий порядок Державний водний кадастр.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Водного кодексу України внутрішні морські води є водним обєктом загальнодержавного значення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.14 ВК України, розпорядження внутрішніми морськими водами є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, внутрішні морські води є державною власністю.

З 1 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI, відповідно до п.7 II. Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання ним чинності землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Відповідно до п.3 II. Прикінцевих та перехідних положень Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші обєкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Натомість відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону, у 4. у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші обєкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; в) землі зон відчуження та безумовного (обовязкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Оскільки внутрішні морські води (водний обєкт), є нерухомим майном державної власності, відповідно до п. «а» п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI, земельні ділянки на яких вони розташовані, також є державною власністю.

Крім того, на те, що землі які розташовані під водними обєктами загальнодержавного значення перебувають саме у державній власності, а не у комунальній, вказує також те, що до 01.01.13 у Земельному кодексі України існувала ст.84, яка це прямо передбачувала у п. «г» ч.3.

Скасування ст.84 Земельного кодексу України, не означає, що законодавець прийняв рішення про передачу землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, до комунальної власності, а лише значить, що законодавцем зміненні критерії розмежування державної та комунальної власності на землі, які з 01.01.13 були викладенні у п.п.3 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI. Але, і за цими, новими критеріями, землі на яких розташовані водні обєкти загальнодержавного значення (обєкти нерухомого майна), також відносяться до державної власності.

Враховуючи, що відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень Миколаївської міської ради не віднесено розпорядження землями державної власності, у відповідача не було повноважень для ухвалення спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати пункти 12, 12.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №46/47 від 18.03.2015 р. про затвердження проекту землеустрою та передачу товариству з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт "Ніка-Тера" в оренду строком на 1 рік земельної ділянки загальною площею 260 034 кв.м, нормативно грошовою оцінкою 35 947 100,16 грн., із земель комунальної власності, у тому числі 260034 кв.м - внутрішні води (під лиманами), зарахувавши її до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (за цільовим призначенням - до земель транспорту, а саме для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) для розширення та обслуговування підхідного каналу та операційної території терміналу по вул. Айвазовського, 23 у . м. Миколаєві.

3. Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14.08.15

Суддя В.В. Біоносенко