Постанова № 49147653, 19.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року 17:22м. ПолтаваСправа № 816/2486/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Соболєвої Ю.В., Сулим М.І.,

представника відповідача - Чайки М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" /далі - позивач, ТОВ "Альфатехнобуд"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області /далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361, визнання протиправним та скасування наказу від 25 грудня 2014 року № 3740 про проведення з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2015 року № 0000662202/171.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ про проведення перевірки винесено з порушенням вимог Податкового кодексу України та поза межами повноважень, наданих контролюючому органу. Вказав, що дії відповідача щодо проведення перевірки є незаконним втручанням у господарську діяльність товариства, також вважає незаконним та таким що підлягає скасуванню спірне податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях від 31 липня 2015 року /том 2 а.с. 69-73/.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

У період з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, згідно наказу від 25 грудня 2014 року № 3740 та на підставі направлення від 25 грудня 2014 року № 3459/16-03-22-02, старшим державним ревізором-інспектором Кременчуцької ОДПІ Таракановим Д.Ю. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Альфатехнобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Промітей-ТЛ» за серпень 2014 року та ТОВ «Зевс-Буд» за травень-червень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361, у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ «Альфатехнобуд» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 34794 грн, в т.ч. за травень 2014 року в сумі 4655 грн, за червень 2014 року - 10241 грн, за серпень 2014 року - 19898 грн / том 1 а.с. 25-41/.

На підставі акту перевірки від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361 Кременчуцькою ОДПІ 29 січня 2015 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662202/171, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість всього на суму 43492,50 грн, з них за основним платежем - 34794 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8698,50 грн /том 1 а.с. 43/.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 квітня 2015 року № 257/10/16-31-10-04-11 податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення /том 1 а.с. 57-64/; рішенням ДФС України від 18 травня 2015 року № 10385/6/99-99-10-01-25 рішення Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 10 квітня 2015 року № 257/10/16-31-10-04-11 та податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 залишено без змін, скаргу - без задоволення /том 1 а.с. 69-75/.

Позивач не погодився із наказом про проведення перевірки, діями відповідача щодо її проведення та податковим повідомленням-рішенням прийнятого за результатами перевірки, у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 січня 2015 року № 43/16-03-22-02-12/39063361 та визнання протиправним та скасування наказу від 25 грудня 2014 року № 3740 про проведення з 25 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин з ТОВ "Промітей-ТЛ" за серпень 2014 року, ТОВ "Зевс-Буд" за травень-червень 2014 року, суд дійшов до наступних висновків.

Зі змісту наказу від 25 грудня 2014 року № 3740 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» судом встановлено, що перевірку призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із не наданням платником податків документального підтвердження взаємовідносин на письмовий запит контролюючого органу /том 1 а.с. 82/.

Згідно з підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідачем 29 вересні 2014 року вручено представнику позивача запит, оформлений листом від 23 вересня 2014 року № 2348/10/16-03/16-03-150-01 «Про надання інформації», відповідно до якого контролюючий орган просив платника надати пояснення та документальне підтвердження задекларованих сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2014 року, а також указано на встановлені під час звірок розбіжності по контрагентах ТОВ «Промітей-ТЛ» та ТОВ «Зевс-Буд» /том 2 а.с. 83/.

Судом встановлено, що зазначений запит відповідає вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

ТОВ «Альфатехнобуд» у відповідь на зазначений запит разом із листом від 07 жовтня 2015 року надано відповідачу документи, які на думку позивача підтверджують в повному обсязі інформацію, що запитувалась контролюючим органом /том 2 а.с. 81/.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 цієї ж статті Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У пункті 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Враховуючи, що позивачем не надано необхідного обсягу пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами, керівником контролюючого органу призначена спірним наказом перевірка, тобто відповідач мав повноваження на проведення перевірки на підставі 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та при винесенні оскаржуваного наказу керувався встановленими чинним податковим законодавством підставами для призначення такої перевірки та діяв у межах наданих йому повноважень.

Крім того, аналіз норм Податкового кодексу України свідчить про наявність у платника податків права не надавати відповідь на запит, складений контролюючим органом з порушенням вимог чинного законодавства та не допускати інспекторів до проведення перевірки, якщо останні на думку платника податків не мають законних підстав для її проведення.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи дотримання контролюючим органом встановлених умов та порядку проведення перевірки, в тому числі вручення під розписку представнику позивача до початку перевірки наказу на проведення перевірки та направлення на її проведення / том 2 а.с. 82/, що є підставою для висновку про законність такої перевірки.

Слід також звернути увагу на те, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови /пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України/.

Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки. Позови платників про оскарження дій контролюючого органу щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту прийняття судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, ухвала від 11 серпня 2015 року К/800/20054/15.

Суд зазначає, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень, проте не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, тобто не породжують будь-яких правових наслідків для платника податків.

Крім того, суд зауважує, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права враховуючи, що документальну виїзну позапланову перевірку, призначену спірним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки, тому наказ, будучи актом індивідуальної дії, на день розгляду даної справи у суді вичерпав свою дію, оскільки його реалізовано проведенням перевірки, ним же призначеної, а тому його оскарження не сприяє відновленню порушених прав платника.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Альфатехнобуд" про визнання протиправними дій відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування наказу від 25 грудня 2014 року № 3740.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Дана норма містить обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частини 1 та 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У періоді, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Промітей-ТЛ" та ТОВ "Зевс-Буд" щодо поставки товарів та надання транспортних послуг.

20 травня 2014 року між ТОВ "Альфатехнобуд" /Покупець/ та ТОВ "Зевс-Буд" /Постачальник/ укладено договір поставки товару № 13 / том 1 а.с. 107-108/.

01 серпня 2014 року між позивачем /Покупець/ та ТОВ "Промітей-ТЛ" /Постачальник/ укладено договір поставки товару № 1814 / том 1 а.с. 161/.

За умовами договорів Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату його вартості. Найменування, асортимент, марка товару, одиниця виміру, ціна за одиницю, вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договорів.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями, договорами оренди транспортних засобів.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зазначені податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних, відображено позивачем у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітних (податкових) періодів суму ПДВ загалом в розмірі 29119 грн, що відображено у податкових деклараціях з ПДВ та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за травень та серпень 2014 року /том 2 а.с. 22-51/.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не спростовано того, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Стосовно доводів представника відповідача щодо не підтвердження позивачем якості товару сертифікатами відповідності та паспортами, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Із матеріалів справи та пояснень представників позивача в судовому засіданні судом встановлено, що ТМЦ, придбані у ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ", в подальшому реалізовані позивачем ВАТ "Полтавський ГЗК" та ВСП "Полтава-Автокомплект". В тому числі, цим же контрагентам позивачем передавалися документи, що посвідчують якість товару на ТМЦ, які були в подальшому реалізовані.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду договори, видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківські виписки /том 1 а.с. 87-103, 218-247, том 2 а.с. 115-135, 140-148/.

Крім цього, для використання у власній господарській діяльності позивачем придбані у ТОВ "Зевс-Буд" офісні меблі, які введено в експлуатацію ТОВ "Альфатехнобуд", що підтверджується наказом від 26 травня 2014 року № 5-к та актами внутрішнього переміщення основних засобів /том 2 а.с. 5-218/.

Сукупність наданих представниками позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів поставки із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій позивача із ТОВ "Зевс-Буд", ТОВ "Промітей-ТЛ" з придбання ТМЦ, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість на суму 29 119 грн, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентами контрагента позивача не може мати наслідків для ТОВ "Альфатехнобуд", оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання його контрагента.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на висновках актів про неможливість проведення зустрічних перевірок щодо контрагентів позивача.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій безпосередньо позивача з ТОВ "Зевс-Буд", ТОВ "Промітей-ТЛ" з придбання ТМЦ. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 36398,75 грн, у тому числі за основним платежем - 29119 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) у розмірі 7279,75 грн прийнято необґрунтовано та не на підставі закону.

Згідно наданого представником відповідача розрахунку донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ позивачем занижено податок на додану вартість за червень 2014 року на суму 1675 грн по взаємовідносинах із ТОВ "Зевс-Буд" та за серпень 2014 року на суму 4000 грн по в взаємовідносинах із ТОВ "Промітей-ТЛ" з придбання транспортних послуг /том 2 а.с. 46/.

На підтвердження факту отримання транспортних послуг від ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ" позивач надав суду копії актів-реєстрів наданих послуг за червень 2014 року № 125 та за серпень 2014 року № 614 /том1 а.с.159, 217/.

Дослідивши зміст вказаних актів-реєстрів наданих послуг суд встановив, що вони не містять відомостей про обсяг та зміст господарської операції, неможливо встановити який саме товар транспортувався, яким чином здійснювався розрахунок вартості наданих послуг тощо.

Також зазначені акти містять посилання на заявки на транспортні послуги, проте вимоги суду про надання вказаних заявок позивачем не виконано, натомість представники позивача в судовому засіданні повідомили про знищення вказаних документів, що унеможливило їх надання в судове засідання в якості доказів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання транспортних послуг від ТОВ "Зевс-Буд" та ТОВ "Промітей-ТЛ" у червні 2014 року та серпні 2014 року відповідно.

При цьому, представниками позивача в судовому засіданні надано в якості доказів договори про надання транспортних послуг, однак суд дійшов до висновку, що вказані договори не відповідають приписам статтей 69-70 КАС України щодо належності та допустимості доказів, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні клопотання про залучення їх до матеріалів справи, оскільки не вбачає пов'язаності зазначених договорів із отриманими транспортними послугами з огляду на відсутність їх документального підтвердження первинними бухгалтерськими документами.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані господарські операції не носили реального характеру, відображення їх результатів у податковому обліку здійснено безпідставно.

Таким чином, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 36398,75 грн, у тому числі за основним платежем - 29119 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) у розмірі 7279,75 грн.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Альфатехнобуд" підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 29 січня 2015 року № 0000662202/171 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах) у розмірі 36398,75 грн, у тому числі за основним платежем - 29119 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафу) у розмірі 7279,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатехнобуд" витрати зі сплати судового збору у розмірі 152,90 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 серпня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський