Постанова № 49146865, 27.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2015 р. Справа № 814/3917/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф. розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, м. Миколаїв

Суть спору: визнання протиправним та скасування наказу від 19.12.2014 року № 890,

в с т а н о в и в:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 19.12.2014 року № 890 про проведення фактичної перевірки.

Позов обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача перед проведенням перевірки не була предявлена копія наказу про проведення перевірки позивачу, у звязку з чим позивач відмовився допустити їх для проведення фактичної перевірки. Крім того, позивач вважає, що наказ про проведення перевірки № 890 від 19.12.2014 року видано не керівником контролюючого органу, а головою комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Миколаївській області є протиправним, так як у Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не має статусу, компетенції та підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що наказ про проведення перевірки відповідає чинному законодавству, а посилання позивача на те, що наказ підписаний неповноважною особою є необґрунтованими, враховуючи те, що з початком реорганізації ГУ Міндоходів у Миколаївській області повноваження керівника належать голові комісії з реорганізації, то підписання оскаржуваного наказу саме цією посадовою особою є правомірним.

Відповідно до наданих клопотань та підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

19 грудня 2014 року Головою Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було видано наказ № 890 про проведення фактичної перевірки позивача з питань дотримання законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання, транспортування та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. В наказі було встановлено строк проведення перевірки з 19 грудня 2014 року з дотриманням строку, визначеного п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України, та призначено групу перевіряючих у складі заступника начальника відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ Міндоходів в Миколаївській області ОСОБА_2 та головних державних ревізорів-інспекторів ОСОБА_3 та ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що позивач відмовився від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Відповідачем було складено Акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Позивач зазначає, що не допустив перевіряючих до перевірки, оскільки ними не було пред»явлено повного переліку передбачених Законом документів.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, у разі отримання в установленому заком порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Доводи позивача про те, що наказ є протиправним, оскільки виданий не керівником контролючого органу, а Головою Комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ОСОБА_5, на думку суду не може мати правового значення, оскільки з початком реорганізації ГУ Міндоходів у Миколаївській області повноваження керівника належать голові комісії з реорганізації.

Головне управління Міндоходів у Миколаївській області є контролюючим органом у сфері контролю за дотриманням законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до наступних нормативно-правових актів:

-ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995р. №481/95-ВР, відповідно до якої контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України;

- Положення про Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів від 17.04.2013 № 56, відповідно до якого Головне управління Міндоходів у Миколаївській області виконує роботу, пов'язану із здійсненням ліцензування діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами та контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Відповідно до Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013р. №141/2013, та Положення про Головне управління Міндоходів у Миколаївській області, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2013 року № 56, повноваження на підписання наказів належать керівникам даних органів.

Враховуючи те, що з початком реорганізації ГУ Міндоходів у Миколаївській області повноваження керівника належать голові комісії з реорганізації, то правомірним є підписання Наказу 19.12.2014 року № 890 саме цією посадовою особою - ОСОБА_5.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п.п.16.1.9. п.16.1. ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За таких обставин у відповідача були повноваження та підстави для проведення фактичної перевірки позивача відповідно до статті 80 Податкового кодексу України.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державно влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено, то відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку/

Головуючий суддя О. Ф. Середа