Постанова № 49146502, 20.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2015 року №810/2280/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного житлово-експлуатаційного підприємства "Дослідницьке" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02-09 від 26.01.2015

відповідача: не з'явився

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25256,67 грн. та пені за порушення термінів сплати санкцій у розмірі 1060,92 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідно до положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Позивач зазначає, що за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2015 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, однак цього не було здійснено, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях до позову, згідно яких зазначає, що законодавство України вимагає від органів державної влади активних дій, направлених на соціальний захист інвалідів, а саме обовязок із здійснення заходів на працевлаштування інвалідів. Таким чином, відповідач зазначає, що позивачем не виконано своїх обовязків щодо соціального захисту інвалідів, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій та пені.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне житлово-експлуатаційне підприємство «Дослідницьке» ідентифікаційний код юридичної особи - 20579580, місцезнаходження юридичної особи: 08654, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Дослідницьке, вулиця Інженерна, будинок 6, зареєстровано в якості юридичної особи 21.04.2003, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - та фізичних осіб підприємців (а.с.15-17).

Відповідач знаходиться на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон № 875-ХІІ)

Згідно з частиною третьою ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 N 2961-IV робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Ч. 9 ст. 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обовязок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а порушення термінів сплати вказаних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч.4, 5 ст. 20 Закону України №875 - ХІІ).

Таким чином, законодавство України покладає обовязок працевлаштування інвалідів на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, орган місцевого самоврядування та громадські організації інвалідів за умови створення підприємствами (роботодавцями) робочих місць для інвалідів та інформування зазначених органів з метою їх працевлаштування.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій (роботодавців) чи до державної служби зайнятості.

Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Зазначена норма кореспондується із приписами ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ.

Згідно з п. 2 зазначеного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік, складеного позивачем за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 № 42, зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, що працювали у 2014 році, - 30 осіб, з них осіб, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність в графі зазначено «-»; норматив кількості працівників-інвалідів, які повинні працювати на підприємстві в графі зазначено «-»; фонд оплати праці 757700,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не визначена (графа не заповнена) (а.с.5).

Позивачем надано розрахунок суми позову, предявленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, згідно якого середня річна заробітна плата штатного працівника складає 25256,67 грн., а сума адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875 ХІІ становить 25256,67 грн., сума пені за порушення термінів сплати санкції за період з 16.04.2015 по 27.05.2015 включно складає 1060,92 грн. (а.с.6).

Суд вважає за необхідне зазначити, що обовязок щодо визначення суми адміністративно-господарських санкцій відповідно до статті 20 Закону №875 ХІІ покладається на роботодавця, який здійснюється шляхом подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ.

У звязку з тим, що відповідачем не було здійснено самостійного розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій та за відсутності законодавчо врегульованої процедури досудового врегулювання спору позивачем було здійснено розрахунок даної суми самостійно та розраховано пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, відповідно до Порядку нарахування пені та порядку її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року N 223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за N 552/13819 та подано позов до суду про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" (місячна), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 06.07.98 N 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.98 за N 464/2904. Зазначений наказ визнано таким, що з 01.01.2006 року втратив чинність, згідно з наказом Державного комітету статистики України від 30.11.2005 N 392. Натомість, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814, затверджено нову форму звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" та інструкцію щодо її заповнення (Далі - Порядок).

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до вказаного Порядку, у розділі I форми відображаються основні дані про вакансії, а саме: найменування професії (посади) відповідно до чинного Національного класифікатора України «Класифікатор професій»; кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3, 4, 5; розмір заробітної плати, включаючи додаткові матеріальні заохочення, для конкретної вакансії; місце проведення робіт (Автономна Республіка Крим, м. Київ, м. Севастополь, область, район, населений пункт, район у місті); проставляється «Так», якщо роботодавцем передбачається укомплектування вакансій за сприяння територіальних органів, або «Ні» - у разі укомплектування вакансій роботодавцем самостійно.

У пункті 3 Розділу ІІ форми вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян (у пункті 4, зокрема, інваліди).

Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не інформував впродовж 2014 року Васильківський міськрайонний центр зайнятості Київського обласного центру зайнятості про наявність вакансій, в тому числі з метою працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Васильківського міськрайонного центру зайнятості Київського обласного центру зайнятості від 08.05.2015 № 527/03 (а.с.32).

Відповідач в письмових запереченнях на позов зазначає, що позивач мав скласти протокол про адміністративне правопорушення та притягнути відповідача до адміністративної відповідальності, а не стягувати адміністративно-господарські санкції за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне правопорушення.

Таким чином позивач має право на складання протоколу про адміністративне правопорушення лише в разі виявлення порушення під час проведення перевірки, однак перевірка позивачем не проводилась, а відтак підстави для притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності відсутні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не є податком чи збором, обовязкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України або санкцією за адміністративне правопорушення, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у звязку зі скоєнням правопорушення у даній сфері.

Крім того суд зазначає, що штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції. Тому право позивача порушується у випадку несплати йому у строк до 15 квітня адміністративно-господарських санкцій, оскільки факт невиконання нормативу не означає, що останні не будуть сплачені.

Підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання.

Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: 1) виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; 2) створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; 3) забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; 4) надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; 5) звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги чинного законодавства, передбачені статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не були виконані відповідачем в повному обсязі, оскільки, відповідно до довідки, наданої Васильківським міськрайонним центром зайнятості Київського обласного центру зайнятості від 08.05.2015 № 527/03, відповідачем у 2014 році не було подано звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу(вакансії)» з відміткою про можливість працевлаштування інвалідів у 2014 році, тому наявні всі підстави для задоволення позовних вимог та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25256,67 грн. та пені за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі 1060,92 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

В судовому засіданні 20.08.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови. В повному обсязі постанову складено 25.08.2015.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі

2. Стягнути з Державного житлово-експлуатаційного підприємства «Дослідницьке» (ідентифікаційний код юридичної особи - 20579580, місцезнаходження юридичної особи: 08654, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Дослідницьке, вулиця Інженерна, будинок 6) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 25256,67 грн. (двадцять пять тисяч двісті пятдесят шість гривень 67 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1060,92 грн. (одна тисяча шістдесят гривень 92 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.