Постанова № 49146, 20.07.2006, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" липня 2006 р.

Справа № 2/1998

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Тимошенка О.М.

при секретарі Савчук С.В.

за участю представників сторін:

від позивача П'ясківська Л.М. (доручення від 26.10.05)

від відповідача Ціка В.Г. (довіреність від 19.07.06), Климець Т.І. (довіреність від 19.07.06), Ружинська Л.А. (довіреність від 19.07.06).

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)

до Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми "Леся" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 8316,40 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 8316,40 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Представник позивача, позов підтримав з тих самих підстав.

Відповідач позов не визнає. В своєму відзиві відповідач зазначив, що згідно з ч.1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Таким чином, працевлаштуванням інвалідів, виходячи із положень ст. 18 вказаного закону, повинні займатись органи працевлаштування інвалідів, а підприємства повинні тільки надавати робочі місця для інвалідів.

Обов'язок підприємства створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати.

Також, відповідач зазначає, що ним подавались звіти за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках" до Новоград-Волинського центру зайнятості. Таким чином, робочі місця для інвалідів були створені. Однак, органами працевлаштування у 2005р. інваліди з метою працевлаштування не направлялись та самостійно не звертались.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволені позову.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, який поданий відповідачем позивачу вбачається, що у 2005р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 483 осіб, серед яких 17 інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 4158,18 грн.

Згідно ст. 19 ч.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднання), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановляється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Звідси, відповідач повинен був працевлаштувати 19 інвалідів.

Згідно ст. 20 ч. 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Зазначені штрафні санкції та порядок їх застосування визначені "Порядком сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.01р.

Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідачем порушені вимоги зазначених нормативних актів сума штрафних санкцій самостійно до 15.04.05 не сплачена.

Розмір штрафних санкцій складає 8316,40 грн. (4158,18 грн. х 2 місця = 8316,40грн.).

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що ним виконані вимоги закону, а саме ним створені робочі місця для інвалідів, що підтверджується поданими до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках". Заперечення відповідача спростовуються листом №05-854 від 02.06.06р. Новоград-Волинського міського центру зайнятості, в якому зазначено, що протягом 2005р. інформація про створення робочих місць для інвалідів, а також вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів від відповідача не надходила.

Таким чином, відповідачем не подано доказів створення необхідної кількості робочих місць для інвалідів.

Стаття 20 Закону однозначно визначає, що штрафні санкції сплачуються, якщо кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлена нормативом.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим , заявленим відповідно до чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми "Леся" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Радянська, 3а, код 00309097) на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (10003, м. Житомир, вул. Домбровського, 38, код 20401066) - 8316,40 грн. штрафних санкцій.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Тимошенко О.М.

Друк:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу