Постанова № 49145471, 14.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2015 р. Справа № 805/2281/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій щодо відмови виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними, зобов'язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України №К/800/4440/14 від 27.11.2014 року, зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2015 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання виплатити середній заробіток за період вимушеного прогулу з 11.06.2013 року по день винесення рішення судом із розрахунку середньоденного заробітку в 150,27 грн. за 62 робочі дні - 6089,64 грн. згідно рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року та рішення Вищого адміністративного суду України №К/800/4440/14 від 27.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.06.2013 року її звільнено з посади головного спеціаліста Ілічівсько-Володарського об'єднаного районного військового комісаріату м. Маріуполя на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Постановою Донецького апеляційного суду від 18.12.2013 року Донецький обласний військовий комісаріат зобов'язано змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності з 11.06.2013 року на 13.07.2013 року. 05.09.2013 року позивачу призначено пенсію за віком у відповідності до приписів Закону України «Про державну службу». 01.04.2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо виплати їй 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію, проте відповідь на зазначене звернення відповідачем не надано. Позивач вважає, з урахуванням приписів ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Рішення Конституційного суду України №11-рп2013 від 26.11.2013 року вона має право на отримання грошової виплати у розмірі 10 місячних посадових окладів незалежно від підстави звільнення, якщо має достатній для цього спецстаж та призначення пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу». Просить визнати дії відповідача щодо відмови виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними та зобов'язати останнього призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст».

Відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача. В матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників, тоді ч. 12 ст. 37 Закону України «Про державну службу» передбачає виплату грошової допомоги держслужбовцям безпосередньо при виході на пенсію, тобто умовою виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів є звільнення у разі виходу на пенсію. Таким чином, вважає, що в діях Донецького ОВК протиправних і незаконних дій немає, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про здійснення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача не заперечували проти здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження, про що надав відповідну заяву.

Таким чином, керуючись ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2013 року наказом військового комісара Ілічівсько-Володарського об'єднаного районного військового комісаріату (по стройовій частині) №30 працівника ЗСУ ОСОБА_1, посада якої скорочена з 30.05.2013 року, та яка знаходилась на лікарняному з 28.05.2013 року по 10.06.2013 року, звільнено з роботи з 11.06.2013 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. Також, зазначеним наказом ОСОБА_1 призначено виплатити компенсацію за 28 календарних днів середньомісячної заробітної плати.

Не погодившись із зазначеним наказом позивач звернувся із позовною заявою до Донецького обласного військового комісаріату, Ілічівсько-Володарського об`єднаного районного військового комісаріату в м. Маріуполі про скасування наказу відповідача №30 від 11.06.2013р., зобов'язання відновити на попередній посаді з 12.06.2013р., провести перерахунок і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 12.06.2013р. по день фактичного поновлення на роботі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2013 року по справі №805/13205/13-а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2013 року по справі №805/13205/13-а задоволено частково. Зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат змінити дату звільнення ОСОБА_1 з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатної чисельності з 11.06.2013 року на 13.07.2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

27.02.2014 року наказом військового комісара Донецького обласного військового комісаріату (по стройовій частині) №31 відповідно до рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року по справі №805/13205/13-а колишньому працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1, головному спеціалісту Іллічівсько-Володарського об'єднаного районного військового комісаріату Донецької області змінено дату з 11.06.2013 року на 13.07.2013 року.

Щодо строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Адміністративний позов, відповідно до ст. 99 КАС України, може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 зазначено статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа №805/5743/14 за позовом ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.05.2014 року суддею Волгіною Н.П. було відкрито провадження по справі №805/5743/14.

Рішення по справі прийнято не було.

Внаслідок захоплення 16 вересня 2014 року незаконним озброєним формуванням двох корпусів Донецького окружного адміністративного суду, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд.17, адміністративна справа №805/5743/14 була втрачена

У зв'язку з відновленням роботи Донецького окружного адміністративного суду позивач 09.06.2015 року повторно звернулась до суду із зазначеним позовом.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут строку на звернення до адміністративного має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивачем пропущено з поважних причин.

Проблемою даного спору є питання наявності у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері проходження державної служби регулюються Конституцією України, Законом України "Про державну службу", КЗпП України та прийнятими на їх підставі нормативними актами.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» суд зазначає наступне.

Конституцією України передбачено, що державна служба є єдиною за своїми основами (пункт 12 частини першої статті 92). Законодавство України стосовно державної служби, визначаючи загальні засади діяльності та статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, спрямоване на підвищення ефективності державної служби, добір компетентних і відданих справі кадрів, що досягається у тому числі і окремими заходами, а саме - встановленням додаткових, крім передбачених законами, процедур відбору громадян на державну службу та вимог, які висуваються до них, шляхів просування по службі, умов оплати праці державних службовців, підвищений рівень їх відповідальності у разі порушення дисципліни тощо.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку відбуття змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - страховий стаж), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина перша статті 37 Закону України «Про державну службу»).

Згідно приписів ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів

Таким чином, грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Суд зазначає, що грошова допомога, передбачена вказаним законодавчим положенням, має разовий характер. Право на її одержання пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Тому розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, визначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Отже, державний службовець у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штатів та неможливістю переведення працівника на іншу роботу відповідно до частини другої статті 40 Кодексу, за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, як і інші державні службовці, які виходять на пенсію з посад державних службовців після досягнення віку, зазначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Також, суд зауважує, що тлумачення зазначеної норми наведено в Рішення Конституційного суду України №11-рп2013 від 26.11.2013 року, де зазначено, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".

З наявної а матеріалах справи довідки по пенсійній справі №172135 від 26.06.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Іллічівському районі м. Маріуполя з 05.09.2013 року та отримує пенсію, як держслужбовець відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, враховуючи приписи законодавства, що регулює дані правовідносини, позивач фактично набув права на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, оскільки на момент звільнення ОСОБА_1 мала необхідний для призначення пенсії стаж роботи на певній посаді держслужбовця та страховий стаж, а тому позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій щодо відмови відповідача виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів з приводу виходу на пенсію протиправними суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що дії самі по собі не створюють певних правових наслідків, внаслідок чого у цій частині має місце неправильно обраний спосіб судового захисту.

Правові наслідки створюють вимоги позивача про зобов'язання призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст», правомірно заявлені позивачем у складі позовних вимог та визнані судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, до яких також належить й суд, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Проте, суд зауважує на те, що підставою присудження на користь позивача здійснених судових витрат є саме їх документальне підтвердження.

У зв'язку з припиненням роботи Донецького окружного адміністративного суду внаслідок проведення на території м. Донецька антитерористичної операції та відновленням роботи у м. Слов'янську квитанція про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання даного адміністративного позову до суду залишена в адміністративній справі, яка на даний час є втраченою.

Враховуючи викладене, у суду відсутня можливість повернення позивачу сплаченого судового збору за подання даного адміністративного позову.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України призначити та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі 10 місячних посадових окладів за посадою «головний спеціаліст» у зв'язку з виходом на пенсію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.