Рішення № 49129594, 25.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/905/2015(м)

265/1338/15-ц

Категорія 27 Головуючий у 1 інстанції Шиян В.В.

Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів Зайцевої С.А., Ігнатоля Т.Г.,

при секретарі Собецькій О.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення суми заборгованості за вкладом за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») про стягнення депозиту в розмірі 28 000 грн. за договором банківського вкладу № 00003009348946 від 01 грудня 2014 року. Оскільки договір діяв до 1 березня 2015 року, а банк депозит добровільно у передбачені договором строки не повернув, його безпосередні звернення залишив без задоволення, просив стягнути вклад на свою користь.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 липня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором банківського вкладу № 00003009348946 від 01 грудня 2014 року в сумі 28 000 грн. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 280 грн.

В апеляційній скарзі представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. - Філіпських С.І. просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника ПАТ «Дельта Банк», який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, підтримав скаргу і просив розглянути справу у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення депозиту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору про повернення депозитного вкладу з рахунку позивача, порушив права та інтереси останнього на розпорядження своїми грошовими коштами, а тому, сума вкладу підлягає стягненню з рахунку банку у примусовому порядку.

З висновками суду не можна не погодитися.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений 01 грудня 2014 року договір банківського вкладу (депозиту) № 00003009348946, за яким позивач розміщує суму вкладу в розмірі 28 000 грн. на строк до 01 березня 2015 року під 13 % річних. На виконання умов договору банк відкрив вкладнику депозитний рахунок № 26306112707638. При цьому, зарахування вкладу на відкритий банком депозитний рахунок здійснюється серед іншого з рахунку вкладника, відкритого в банку, в день укладання договору.

2 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із вимогою про повернення йому суми внесеного депозиту, оскільки строк дії договору закінчився, але грошові кошти позивачу повернуті не були, картка заблокована.

Згідно ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

На підставі ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд України у своїй постанові від 25 грудня 2013 року № 6-140цс13 висловив правову позицію, з якої вбачається, що відповідно до ст. ст. 526, 1058 ЦК зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки), тому в випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку без надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч. 2 ст. 625 ЦК.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для судів.

Як вбачається з п.1.3 договору від 1 грудня 2014 року, вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 1 березня 2015 року включно.

Умовами п.п. 1.3, 1.10 договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між сторонами визначено, що у разі закінчення строку залучення вкладу, вклад виплачуться по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_1 відкритих на ім'я вкладника в установі банку.

Встановлено, що після закінчення строку дії договору ОСОБА_2 звертався до ПАТ «Дельта Банк» 19 березня 2015 року, 02 квітня 2015 року, 07 квітня 2015 року з вимогами видати належні йому грошові кошти, які були перераховані на картковий рахунок позивача у банку, а також наполягав на представленні вмотивованої відповіді, а саме з яких причин, позивач не може отримати свої гроші. Проте

відповідь позивачу надіслана так і не була, реальне виконання договору банком не забезпечено - гроші до ухвалення оскаржуваного рішення позивачу готівкою не виплачені, картка заблокована.

На підтвердження цих обставин позивач надав апеляційному суду квитанції, з яких вбачається, що здійснення операцій по картці не можливе.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, відповідно до вимог ст. ст. 1058, 1060, 625 ЦК України, оскільки, встановивши, що невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу були порушені права позивача, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», в особі представника Фонду гарантування вкладів, з посиланням на п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначає, що оскільки з 03 березня 2015 року в банку введена тимчасова адміністрація і діє спеціальний порядок повернення коштів вкладників, то здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їх рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації не проводяться.

Ці доводи скарги є безпідставними, зважаючи на те, що договір між банком і позивачем діяв до 1 березня 2015 року, ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про повернення вкладу 2 березня 2015 року, а тимчасова адміністрація в ПАТ «Дельта Банк» була запроваджена з 3 березня 2015 року.

Крім того, згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 цього Закону, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Посилання представника банку у скарзі на те, що починаючи з 11 червня 2015 року розпочалась виплата вкладникам банку грошових коштів за договорами, строк дії яких закінчився до 03 березня 2015 року включно, не змінює правових висновків суду першої інстанції і не є підставою для відмови ОСОБА_2 у позові, оскільки встановлено, що права позивача на отримання своїх коштів по закінченню строку дії договору порушені і з 11 червня 2015 року позивач вклад не отримав.

Не відповідають обставинам справи посилання банку на те, що грошові кошти у повній відповідності до умов договору були повернуті ОСОБА_2, як це передбачено п. 1.3 депозитного договору, оскільки будь-яких доказів того, що позивач отримав ці кошти або має можливість їх вільного використання ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не представлено.

Доводи скарги про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, крім іншого, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо.

Тому, саме цими нормами права обґрунтовано позов ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів у зв'язку із порушенням умов договору.

Перевіряючи судове рішення, в частині стягнення з відповідача судового збору, апеляційний суд вважає, що доводи скарги представника ПАТ «Дельта Банк» Філіпських С.І. заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Зі справи вбачається, що з 3 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» введена тимчасова адміністрація, всі повноваження передані Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, представник якого і виступав в суді першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Цих вимог закону суд першої інстанції не врахував і ухвалив рішення про стягнення з банку судового збору в розмірі 280 грн.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими

3) невідповідність висновків суду обставинам справи

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Зважаючи на неправильне застосування судом норм матеріального права, рішення, в частині стягнення судового збору, підлягає скасуванню. Тому, апеляційна скарга ПАТ «Дельта Банк», яка подана представником, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 липня 2015 року, в частині стягнення судового збору з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», скасувати.

В решті частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А.Зайцева

Т.Г.Ігнатоля