Ухвала суду № 49128998, 30.07.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2013 р. Справа № 918/896/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 03124, м. Київ, вул.Героїв Севастополя, 17/27, код НОМЕР_1

до відповідача ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 33000, м.Рівне, вул.Остафова, 27

про визнання недійсним рішення

за зустрічним позовом ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 33000, м.Рівне, вул.Остафова, 27

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 03124, м. Київ, вул.Героїв Севастополя, 17/27, код НОМЕР_1

про стягнення 12000,00грн. штрафу

В засіданні приймали участь:

Від позивача за первісним позовом: ОСОБА_4 (довіреність №420 від 13.03.2013 року);

Від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_5 (довіреність №23 від 21.06.2013 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Обставини справи:

ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить визнати рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення №22 від 14.03.2013 року про накладання штрафу недійсним.

18.06.2013 року на адресу господарського суду Рівненської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_2 12000,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.06.2013 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення 12000,00 грн. штрафу до розгляду з первісним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення №22 від 14.03.2013 року про накладання штрафу.

В судовому засіданні представник первісного позивача підтримав позовні вимоги викладені в первісному позові. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник первісного відповідача заперечив проти задоволення первісного позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18.06.2013 року. Просить задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, суд встановив наступне.

17 жовтня 2011 року в салоні зв'язку "ТТТ" за адресою м. Рівне, вул. Чорновола, 12-А, працівниками ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було проведено позапланову виїзну перевірку на предмет дотримання законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції.

За результатами перевірки працівниками ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було складено Протокол надання інформації від 17 жовтня 2011 року та Акт перевірки додержання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 17 жовтня 2011 року.

16 лютого 2012 року було видано розпорядження Адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення про початок розгляду справи № 12 від 16 лютого 2012 року за ознаками порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

21 вересня 2012 року Позивачем було отримане подання з попередніми висновками у справі №03-1/06-12 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції від 21 вересня 2012 року, згідно якого перший відділ досліджень і розслідувань ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України пропонував визнати дії приватного підприємця ОСОБА_2 порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

14 березня 2013 року Адміністративна колегія ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 22 Про накладання штрафу на приватного підприємця ОСОБА_2, за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у розмірі 12000,00 грн., за вчинення порушення, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду з позовом та просить скасувати його з підстав зазначених у ньому.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (стаття 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

На підставі статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

В силу вимог частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

На виконання вищенаведених норм відповідач направив позивачу копію рішення від 14.03.2013 р. № 22, яке було отримано позивачем 26.03.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується позивачем (а.с. 43).

Як вбачається з АС "Діловодство спеціалізованого суду", 24.05.2013 р. позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про скасування рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яку ухвалою суду від 27.05.2013 р. було повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Двомісячний строк, встановлений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження Рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, сплив 26.05.2013 р.

10.06.2013 р., позивач повторно звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про скасування рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, тобто з пропуском передбаченого статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку для оскарження Рішення адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначено статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Тому, передбачений цією статтею строк є присічним. Таку ж правову позицію відображено в пункті 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Посилання позивача на зупинення строку позовної давності, у зв'язку з первісним зверненням, судом не приймається до уваги, оскільки встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується. Таку ж правову позицію викладено у пункті 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Відповідно до приписів цього ж пункту Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Тому, суд приходить до висновку про необґрунтованість первісного позову.

Разом з тим, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову, при цьому суд керувався наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом розгляду справи №03-1/06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, адміністративною колегією ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення від 14.03.2012 року №22.

Рішенням адміністративної колегії ОСОБА_3 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 14.03.2012 року №22 (надалі - Відділення) визнано дії підприємця ОСОБА_2, які полягали в розміщенні протягом часового періоду з 14.10.2011 року по 17.10.2011 року на лівій стороні рами вхідних дверей салону мобільного зв'язку "ТТТ" (м.Рівне, вул.Чорновола, 12-А) рекламного плакату "Найнижчі ціни на телефони", який містить неправдиві відомості щодо найнижчих цін, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману споживачів шляхом повідомлення суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ОСОБА_1 особу - підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 12000,00 грн.

Рекомендованим листом від 19.03.2012 року на адресу відповідача за зустрічним позовом було направлено копію зазначеного рішення адміністративної колегії Відділення.

Відповідно до статті 1 закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2 не погоджується з рішенням № 22 від 14.03.2013р. та вважає це рішення необгрунтованим. Зокрема посилається на те, що рекламне оголошення щодо найнижчих цін на телефони, про яке йдеться в рішенні № 22 від 14.03.2013 р. на час здійснення перевірки перебувало в стадії розміщення і не набуло завершеного вигляду, а тому такі дії підприємця не впливали та не могли впливати на наміри осіб щодо придбання чи реалізації товарів.

Такі твердження позивача за первісним позовом спростовуються долученими до цієї справи матеріалами справи №03-1/06-12 ОСОБА_3 обласного територіального відділення про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції з боку ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, зокрема наявними в ній фотоматеріалами, протоколами про надання інформації, актом фіксації від 14.10.2011 р. (а.с.72-99).

Крім того, доводи ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 з приводу необґрунтованості рішення № 22 від 14.03.2013р. судом не беруться до уваги, оскільки такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в іншій спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішеннями органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двохмісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

З огляду на викладене суд вважає рішення № 22 від 14.03.2013р. про накладення на ОСОБА_1 особу - підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 12000,00 грн. таким, що відповідає вимогам законодавства та є обов'язковим до виконання.

Доказів оплати 12000,00 грн. штрафу ОСОБА_1 особою - підприємцем ОСОБА_2 суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 12000,00 грн. судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При подачі позовної заяви, позивачем за первісним позовом сплачено 1720,50грн. судового збору, тоді як правильним є 1147,00грн., тому йому підлягає поверненню з державного бюджету 573,50грн.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач за зустрічним позовом у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача за зустрічним позовом в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову - відмовити. Судові витрати у розмірі 1147,00 грн. залишити за підприємцем ОСОБА_2.

2. Повернути підприємцю ОСОБА_2 (03124, м. Київ, вул.Героїв Севастополя, 17/27, код НОМЕР_1) з державного бюджету 573,50 грн. надмірно сплаченого судового збору.

3. Зустрічний позов задоволити.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (03124, м. Київ, вул.Героїв Севастополя, 17/27, код НОМЕР_1) штраф у розмірі 12000,00 грн. зарахувавши в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок територіального органу Державного казначейства за місцем знаходження платника податків, за кодом економічної класифікації доходів (КЕКД) 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" (символ звітності 106), одержувач: УДКС у Солом'янському районі м.Києва, код бюджетної класифікації 21081100, р/р31118106700010, код ЄДРПОУ 28050812, МФО 820019, призначення платежу *;106; код ЄДРПОУ платника.

5. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (03124, м. Київ, вул.Героїв Севастополя, 17/27, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1720 грн.50 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "01" серпня 2013 року

Суддя Качур А.М.