Ухвала суду № 49124909, 27.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №575/520/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Савєльєва А. І.Номер провадження 22-ц/788/1697/15 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кириківське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Великописарівського районного суду м. Суми від 28 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

При цьому зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги неодноразове, систематичне порушення відповідачем умов договору щодо розміру орендної плати та строку її внесення, а також факт обману з боку відповідача при укладанні договору щодо строку його дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, представників ТОВ «Кириківське» - Сугака О.В., Литвин О.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні передбачені законом підстави для розірвання договору оренди.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 21 грудня 2001 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 3,05 га (2,71 га - рілля, 0,34 га - кормові угіддя), розташована на території Кириківської селищної ради В.Писарівського району Сумської області (а.с. 7).

18 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Кириківське» укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, який зареєстрований у В.Писарівському відділенні СРФ ДП «Центр ДЗК» 23 січня 2007 року, про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за НОМЕР_3 (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року, № 161-XIV істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно зі ст. 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Вирішуючи питання про розірвання договору оренди землі, необхідно враховувати, що специфіка земельної ділянки як об'єкта цивільних прав дає змогу використовувати її тривалий час для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тому договірний характер правовідносин користування землею зумовлює такі важливі їх риси, як прогнозованість і сталість.

Вичерпний перелік підстав для припинення та примусового припинення права користування земельною ділянкою, що не підлягає розширеному тлумаченню, визначений статтями 141, 143 Земельного кодексу України.

Зокрема, п. «д» ст. 141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За п. 34 Договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У п. 36 Договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 37 Договору оренди передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання умов договору без поважних причин.

Свої вимоги про розірвання Договору оренди позивач обґрунтовує тим, що орендна плата відповідно до п. 9 Договору повинна була сплачуватись відповідачем як передплата, проте з 2012 року сплачувалась в кінці року, тобто несвоєчасно.

Відповідно до п. 7 Договору оренди орендна плата сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельного паю. Крім того в цьому пункті додатково вказано «предоплата 2007 рік», а в пункті 9 Договору, який визначає строки внесення орендної плати, записано «предоплата».

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Таким чином, умова Договору оренди про те, що орендна плата вноситься як передплата не є встановленим сторонами строком внесення орендної плати за землю, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Позивач вказує, що з 2012 року орендар почав затримувати виплату орендної плати. З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 2012 року орендна плата була нарахована позивачу у такі строки: за 2012 рік - з 01.10.12р. по 31.12.12р., за 2013 рік - з 01.10.13р. по 31.12.13р., за 2014 рік - з 01.10.14р. по 31.12.14р., що підтверджується інформацією Великописарівського відділення Охтирської ОДПІ про сплачений дохід та відрахований з нього податок з доходів фізичних осіб по фізичній особі ОСОБА_3 (а.с. 63). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за 2015 рік відповідач повністю виплатив позивачу орендну плату, що підтверджується наданою копією видаткового касового ордеру від 24 липня 2015 року (а.с. 74).

Таким чином, з 2012 року орендна плата виплачувалась відповідачем до кінця поточного року. З приводу уточнення строку внесення орендної плати шляхом укладення додаткової угоди позивач до відповідача на протязі чотирьох років не зверталась, як не зверталась і з претензіями щодо несвоєчасної сплати орендної плати чи неповноти її оплати. З вимогою про розірвання договору оренди з посиланням на порушення товариством зобов'язань по виплаті орендної плати вперше звернулася тільки 14 березня 2015 року (а.с. 10).

Наведені обставини свідчать про те, що, хоча сторони в Договорі оренди не встановили конкретний строк внесення орендної плати, проте фактично визначили її сплату до кінця поточного року, про що свідчить виконання цієї умови відповідачем у такий строк та прийняття такого виконання договору позивачем, що підтверджується відсутністю претензій з її боку з приводу неналежного виконання відповідачем зазначеної умови Договору.

Крім того в лютому 2015 року позивач отримала від товариства пропозицію укласти додаткову угоду до Договору оренди, в якій передбачено підвищення розміру орендної плати до 6 % від нормативної грошової оцінки земельного паю (а.с. 40). Проте, укласти таку додаткову угоду відмовилася.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для розірвання договору оренди у зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати.

Суд першої інстанції також дійшов до обґрунтованого висновку про те, що не є підставою для розірвання Договору оренди та обставина, що з 2006 року по 2010 рік включно відповідач сплачував орендну плату у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельного паю.

Так, п. 11 укладеного Договору оренди передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобов'язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов'язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 34 Договору).

Проте, доказів пред'явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Як вже зазначалося вище, Договір між сторонами укладено 18 вересня 2006 року, тобто у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5 %, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року N 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов'язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

За відсутності відповідних змін до Договору оренди щодо розміру орендної плати, починаючи з 2011 року орендна плата сплачувалася позивачці у розмірі, що становить 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки (за відрахуванням 15% ПДФО), що підтверджується платіжними відомостями за 2011-2014 роки та повідомленням відділу Держземагентства у В.Писарівському районі № 0-28-0.2-1862/2-15 від 06 липня 2015 року щодо вартості земельних ділянок для ведення сільськогосподаського виробництва, що знаходяться на території Кириківської селищної ради В.Писарівського району за 2006-2015 роки (а.с. 31-38, 59).

Судом першої інстанції також було досліджено оригінал Договору оренди, наданий відділом Держземагенства у В.Писарівському районі та встановлено, що він був укладений сторонами строком на 15 років. Належних доказів на підтвердження своїх тверджень про внесення відповідачем виправлень до тексту Договору оренди щодо строку його дії, позивач суду не надала. Крім того, ця обставина, у разі її доведення, не є підставою для розірвання договору, а має інші наслідки, передбачені діючим законодавством.

Таким чином, фактів систематичної несплати ТОВ «Кириківське» орендної плати та фактів невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону «Про оренду землі», судом першої інстанції та апеляційним судом не встановлено.

ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надала належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги про розірвання спірного договору, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні її позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не є підставою для скасування ухваленого рішення.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і з цього дня на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -