Рішення № 49123991, 20.08.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2995/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15 січня 2015 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

встановила:

13 серпня 2014 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила розірвати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за № 73 по вул. Садовій в селі Словяносербка Великомихайлівського району Одеської області, укладений між нею, як продавцем, та відповідачкою, як покупцем, посвідчений 27 січня 2014 року ОСОБА_5, державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області і зареєстрований в реєстрі за № 2-61, скасувати рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності відповідачки на цей будинок та усунути перешкоди у користуванні та володінні нею вказаним будинком, шляхом виселення з цього будинку без надання іншого житлового приміщення відповідачки та членів її сімї.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що за вказаним договором ціна продажу будинку була встановлена у 48000,00 грн., з яких 8000,00 грн. були сплачені їй до підписання цього договору, а решту 40000,00 грн. відповідачка зобовязалась сплатити до 25 липня 2014 року, проте своїх зобовязань не виконала і відмовляється нотаріально посвідчити договір про розірвання раніше укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку, звільнити його і передати їй.

Позивачка вважає зазначене вищеістотним порушенням договору, оскільки у звязку з цим вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору і з дня продажу будинку позбавлена як права володіння та користування будинком, так і грошових коштів у вигляді частини ціни проданого будинку в сумі 40000,00 грн.

У звязку з викладеними обставинами, позивачка також просила стягнути з відповідачки проценти за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір яких станом на 12 серпня 2014 року вона визначила в сумі1900,27 грн.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15 січня 2015 рокупозов ОСОБА_4 задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за номером 73 по вул. Садовій в селі Словяносербка Великомихайлівського району Одеської області, укладений між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_3, посвідчений 27 січня 2014 року державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі за № 2-61 (далі - спірний житловий будинок).

Усунено перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_4 житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами за вищевказаною адресою, шляхом виселення з цього будинку без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 проценти за користуваннячужими грошовими коштами в сумі1900,27 грн., судовий збір у сумі 620,80 грн., витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3 відмовилася виконати умови договору купівлі-продажу та сплатити за спірний житловий будинок грошові кошти у розмірі 40000 грн., як то передбачено договором купівлі-продажу, що у відповідності до ч.4 ст.692 ЦК України тягне за собою розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу.

При цьому, суд також виходив із того, що у відповідності до ч.3 ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, на користь позивача з відповідача слід стягнути відсотки за користування ними у сумі 40000 грн., що становить 1900,27 грн.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2014 року між продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, який посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2-61. Згідно договору сторони обумовили, що вартість спірного житлового будинку, за яку буде вчинено купівлю-продаж, складає 48000 грн. ОСОБА_6 вказаних коштів на день укладення договору покупець ОСОБА_3 передала продавцю ОСОБА_4 8000 грн., а залишок 40000 грн. зобовязалась передати до 25 липня 2014 року.

Зазначені обставини також визнані сторонами, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

В даному випадку спірним є питання, хто із сторін відмовився від виконання договору купівлі-продажу та які наслідки такого ухилення мають настати для сторін.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що всі докази у справі свідчать про те, що покупець ОСОБА_3, яка є відповідачем у даній справі, не відмовлялась від сплати 40000 грн. станом на 25 липня 2014 року, однак продавець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття вказаної суми, вимагаючи від ОСОБА_3 сплати 5000 доларів США.

Зазначені обставини також випливають із того, що на день укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, 40000 грн. було приблизно еквівалентом 5000 доларів США, однак через інфляційні процеси в країні, станом на 25 липня 2014 року, зазначена сума коштів, яку мала сплатити відповідач на користь позивача, буда значно меншою ніж 5 0000 доларів США.

Саме з цих підстав позивач ОСОБА_4 25 липня 2014 року відмовилась отримати від відповідача ОСОБА_3 40000 грн. по договору купівлі-продажу спірного житлового будинку.

Вищевикладені обставини також підтверджуються допитаними в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с.114-115).

Крім того, зазначені обставини підтверджуються тим, що в ході судового розгляду справи, у тому числі в суді апеляційної інстанції, сторони домовлялись про вирішення спору мирним шляхом? для чого у справі оголошувалась перерва.

В період перерви, відповідач ОСОБА_3 пропонувала позивачу ОСОБА_4 в рахунок виконання договору купівлі-продажу передати замість 40000 грн. - 50000 грн., однак ОСОБА_4 відмовилась від отримання зазначеної суми коштів, вимагаючи отримання більшої суми коштів.

Вказані обставини також підтверджуються розрахунком представника позивача ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_6, який складений ним в період останньої перерви в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, та згідно якого ОСОБА_3 пропонувалось передати в рахунок виконання договору купівлі-продажу 73644 грн., на що ОСОБА_3 відмовилась, з посиланням на те, що при зобовязанні передати ОСОБА_4 40000 грн., вона може негайно передати 50000 грн., як було домовлено між сторонами після оголошеної перерви.

Складання вказаного розрахунку адвокатом ОСОБА_6 на суму 73644 грн., який приєднаний до матеріалів справи (а.с.132), не заперечувався як адвокатом ОСОБА_6, так і позивачем ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що саме позивач ОСОБА_4 відмовилась отримати від відповідача ОСОБА_3 в рахунок виконання договору купівлі-продажу 40000 грн., а не ОСОБА_3 відмовилась від оплати зазначеної суми коштів на користь ОСОБА_4

Посилання ОСОБА_4 на те, що зазначена сума коштів не відповідає сумі коштів, за яку сторони домовились укласти договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, в еквіваленті до долара США, в даному випадку є безпідставними, оскільки укладення договору купівлі-продажу в еквіваленті до долара США не підтверджується жодним доказом, який є в матеріалах справи.

Тобто, згідно договору купівлі-продажу відповідач ОСОБА_3 зобовязана передати позивачу ОСОБА_4 не що інше як 40000 грн.

Таким чином, враховуючи, шо позивач ОСОБА_4 відмовилась від отримання зазначеної суми коштів від відповідача ОСОБА_3, підстав для розірвання договору купівлі-продажу спірної квартири матеріали справи не містять.

Також помилковим є посилання суду першої інстанції на вимоги ст.1048 ЦК України щодо договору позики та стягнення на цій підставі процентів, оскільки між сторонами правовідносини щодо укладення договору позики не виникали.

Та обставина, що відповідач зобовязалась передати позивачу в строк до 25 липня 2014 року на виконання договору купівлі-продажу 40000 грн., не свідчить про виникнення між сторонами правовідносин із договору позики.

40000 грн. не є і ніколи не були грошовими коштами позивача ОСОБА_4, а тому суд безпідставно застосував до спірних правовідносин 625 ЦК України і здійснив нарахування на зазначену суму коштів відсотки на рівні облікової ставки Національного банку України, розмір яких станом на 12 серпня 2014 року склав1900,27 грн., які згідно висновку суду підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, як було зазначено вище, відповідач ОСОБА_3 не здійснювала прострочення платежу перед позивачем ОСОБА_4 у сумі 40000 грн., а тому до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не підлягає застосуванню.

Також є безпідставним посилання суду на ст. 85 Закону України «Про нотаріат», оскільки розрахунки проводились у готівковій формі і поміщення коштів на депозит нотаріуса не було передбачене договором купівлі-продажу.

Так, дійсно, згідно п.п 1.1 п.1 глави 21 наказу Мін'юста України від 22.02.2012 № 296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» сторони правочину, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про депонування грошових сум у депозиті нотаріуса з метою виконання зобов'язань та наступного їх безготівкового перерахування нотаріусом особі, на ім'я якої вони були внесені безготівковим шляхом, у зв'язку з настанням певної події, що обумовлена договором.

Однак, спірний договір купівлі-продажу зазначеної домовленості сторін не містить.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, відмовити у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів входить із того, що оскільки підстав для розірвання договору купівлі-продажу спірного житлового будинку матеріали справи не містять, позовні вимоги щодо виселення відповідача ОСОБА_3 із спірного житлового будинку також не підлягають задоволенню.

З підстав викладеного, та враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України, судові витрати на користь позивача відшкодуванню відповідачем також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 15 січня 2015 рокускасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення збитків та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, відмовити у повному обсязі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2