Постанова № 49118773, 19.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 914/1529/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Бойко С. М.

суддівБонк Т. Б.

ОСОБА_1

При секретарі Фіна Н.

за участю представників:

від скаржника - не зявився,

від позивача - не зявився.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Антол

на рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року

у справі № 914/1529/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Пропринт, м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Антол, м. Львів

про стягнення 132 570, 36 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року в справі №914/1529/15 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Антол на користь товариства з обмеженою відповідальністю Пропринт суму боргу в розмірі 135 221, 77 грн. за укладеним договором поставки.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав свої обовязки згідно укладеного між сторонами договору поставки від 04.02.2015 р. за № 04/02-15. Сума основного боргу складає 108777, 00 грн. Відповідно до п. 4.3 договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 11 469, 43 грн., 3 % річних в розмірі 576, 01 грн. та втрати від інфляції в розмірі 11 747, 92 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому скаржник вказує, що згідно укладеного договору між сторонами, не визначено терміну оплати за товар. Позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з вимогою про виконання зобовязань з оплати продукції.

У відзиві на дану апеляційну скаргу позивач заперечує доводи відповідача, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач вказує на те, що згідно пункту 3.4 укладеного договору поставки, передбачена 100% передоплата за отриману продукцію, тобто відповідач взяв на себе зобовязання оплатити продукцію до моменту її поставки.

Окрім того, відповідачу надсилалась претензія про сплату основної суми заборгованості від 16.04.2015 року № 65. Копію даної вимоги та докази її направлення було долучено до відзиву.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому підстави для відкладення не впливають на прийняття рішення по справі. Невку представника, суд розцінює як без поважних причин, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в справі доказами та з врахуванням ст.75 ГПК України.

Представник позивача, в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 04.02.2015 р. між сторонами був укладений договір поставки № 04/02-15. Відповідно до п. 1.1 договору, позивач взяв на себе зобовязання виготовити та поставити поліграфічну продукцію разом з усіма документами, що стосується продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а відповідач зобовязувався своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити таку продукцію по ціні та кількості, обумовлених в накладних.

Факт поставки товару позивачем на загальну суму 185 685, 00 грн. підтверджується видатковими накладними від 02.03.2015 р. № 67 на суму 164 857, 20 грн. та від 05.03.2015 р. № 76 на суму 20 827, 80 грн. та отримання його відповідачем, підтверджується довіреностями від 02.03.2015 р. та від 05.03.2015 р. виданими на імя директора ОСОБА_2

Згідно п. 3.4 договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача на умовах 100% передоплати.

Згідно умов договору, сторони домовилися про те, що розрахунки за продукцію здійснюються шляхом 100% передоплати, однак позивач за відсутності такої передоплати відповідачем здійснив поставку продукції.

Щодо заперечень апелянта, та аргументів з приводу необхідності застосування ч.2 ст. 530 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за яким обов'язок негайного виконання грошового зобовязання випливає, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встанови суд першої інстанції, в порушення умов договору відповідач свої зобовязання щодо оплати за поставлений позивачем товар виконав неналежним чином, оплату здійснив частково в розмірі 76 908, 00 грн. внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 108 777, 00 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 108 777, 00 грн. підлягають до задоволення.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що за затримку проведення розрахунків за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені стягнутої судом першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що нарахування позивачем пені в розмірі 11 469, 43 грн. проведено з урахуванням зазначених вище правових норм. Відтак судом першої інстанції правомірно задоволену дану позовну вимогу.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 576, 01 грн. та втрати від інфляції в розмірі 11 747, 92 грн. Перевіривши розрахунки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо правомірності стягнення даних сум.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Антол - відмовити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 22.06.2015 року в справі №914/1529/15 залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського

суду.

Повний текст постанови виготовлений 25.08.2015 р.

Головуючий суддяБойко С. М.

СуддяБонк Т. Б.

СуддяЯкімець Г. Г