Постанова № 49118705, 25.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа№ 910/10736/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Пашкіної С.А.

при секретарі : Богатчук К.І.

за участю представників:

позивача - Борзенкова Ю.М.

відповідача - Давиденко О.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія

"Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно -

страхова компанія"

про стягнення 35523,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 по справі №910/10736/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" заборгованість в розмірі 15 241 грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 2720 грн. 97 коп., інфляційні втрати в розмірі 16323 грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1690 (одну тисячу шістсот дев'яносто) грн. 26 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить вищезазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015, у складі колегії суддів: головуючий суддя: Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, з призначенням розгляду справи 25.08.2015.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2015, в зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.2.3.25. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 №25, п. 2.6 рішенням зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/10736/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сітайло Л.Г., судді: Пашкіна С.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, колегією суддів, в вищезазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до свого провадження

25 серпня 2015 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.08.2015 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2015.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

27 грудня 2005 року між позивачем (перестрахувальник) та відповідачем (перестраховик) укладено договір №91-017/06-04 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум, предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та Змін та доповнень до Правил страхування (додаток 5 до цього Договору).

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що дія Договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору страхування транспортних засобів наземного транспорту - це укладення позивачем договорів добровільного страхування наземних транспортних засобів зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми есцеденту між перестраховиками.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору позивач зобов'язаний на умовах, викладених в розділі 2 Договору, передавати відповідачу в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.

Згідно з п. 2.13. Договору основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.

Відповідно до п. 2.14 Договору, відповідальність перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника.

Позивач зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій, та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників Рахунку-бордеро премій, Рахунку-бордеро збитків та Бордеро заявлених, після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу протягом 3-х робочих днів. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами Договору (п. 3.2.2 Договору).

Пунктом 3.2.4 Договору передбачено зобов'язання перестрахувальника протягом 5-ти робочих днів, з дати отримання від перестраховика підписаного примірника рахунку-бордеро премій, сплатити перестраховику премію за цим рахунком-бордеро.

Водночас п. 3.4.2. Договору встановлено обов'язок відповідача, протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.

Згідно з п. 4.3 Договору встановлено, що збитки, сума страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 70000,00 гривень, врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного рахунку-бордеро збитків.

13 червня 2006 року ТДВ СК "Альфа Гарант" застраховано автомобіль "Mazda 6" д.н. АА 8838 ВВ за договором страхування № 06/02-010-00333, який перестраховано в ПрАТ "УОСК", згідно з п. 94 Рахунку Бордеро премій № 06-04/06 за червень 2006 року.

24 червня 2006 року в результаті ДТП пошкоджено автомобіль "Mazda 6" д.н. АА 8838ВВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2007, на виконання умов страхування №06/02-010-00333 від 13.06.2006, ТДВ СК "Альфа-Гарант" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 164137,43 грн. При цьому, частка ПрАТ "УОСК" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку позивачем частки перестраховика у сумі страхового відшкодування, склала 15241,80 грн.

Відповідно до п. 4.3.1. Договору при отриманні Перестрахувальником інформації від Страхувальника (його довіреної особи) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, Перестрахувальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів сповістити про це Перестраховика.

Листом за вих. № 2856 від 28.06.2006 позивач повідомив відповідача про настання страхової події за договором страхування № 06/02-010-00333 від 13.06.2006 року.

Відповідно до п 4.3 2. Договору Перестраховик, після отримання від перестрахувальника Повідомлення про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, має право направити свого представника для участі у розслідуванні такого випадку.

В той же час, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували намір відповідача взяти участь у врегулюванні зазначеного страхового випадку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01 липня 2006 року до договору № 91-017/06-04 від 27.12.2005 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засадах ексцеденту сум, що є додатком № 4 до договору перестрахування. Пунктом 77 відповідного переліку визначено прогнозовану суму (9,286 %) відповідальності перестраховика по страховому випадку ДТП 24.06.2006, в результаті якого відбулось пошкодження автомобіля "Mazda 6" д.н. АА 8838 ВВ.

Доказів наявності зауважень до зазначеного переліку збитків матеріали справи не містять.

Згідно з п. 4.1 Договору перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору.

Відповідно до п. 4.3.4 Договору, після проведення виплати своєї частини, у сумі страхового відшкодування, позивач направляє відповідачу копії документів, складених в процесі врегулювання даного збитку. Відповідач не має права вимагати від позивач надання документів в більшому обсязі, ніж це зазначено в п. 3.2.3.3. Договору.

Згідно з п. 4.3.5. Договору протягом 10-ти робочих днів з дня отримання відповідних документів перестраховик сплачує перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування.

Частка ПрАТ "ЄСС" у вищезазначеній сумі страхового відшкодування, відповідно до розрахунку частки Перестраховика в сумі страхового відшкодування, склала - 15241,80 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 3.3.6. Договору перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного Договору.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. Договору, для виплати страхового відшкодування та повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

Позивач листом за вих. № 09/2340 від 05.06.2009 звернувся до відповідача з проханням здійснити виплату страхового відшкодування по страховому випадку щодо пошкодження автомобіля "Mazda 6" д.н. АА 8838 ВВ, застрахованого у ТДВ "Альфа-Гарант", згідно з договором страхування №06/02-010-00333 від 13.06.2006 та перестрахованого згідно з рахунком-бордеро премій за червень 2006 (п. 94), вказаний лист отримано відповідачем 15.06.2009.

У відповідь на вказані вимоги відповідач листом від 04.12.2009 вих. № 2041 звернувся до позивача з проханням про надання додаткових документів для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

В той же час, матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачем на адресу позивача листа вих. № 2041 від 04.12.09 щодо необхідності надання роз'яснень та обґрунтування розміру страхового відшкодування.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач прийняв чи повідомляв про мотивовану відмову у виплаті страхового відшкодування, в порядку та згідно з пунктом 3.3.6. Договору.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення основного боргу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено місцевим господарським судом, укладений між сторонам по справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/06-04 за своєю правовою природою є договором перестрахування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України, можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексценденту №91-017/07-04, виходячи з його змісту, є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Разом з цим, стаття 268 ЦК України містить перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. Так, згідно з п. 5 ч. 1 зазначеної статті, позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що за договором перестрахування позивач є застрахованою особою і ним заявлена вимога до відповідача, який є страховиком, то на вимоги про стягнення частини страхового відшкодування за Договором перестрахування №91-017/07-04 не поширюється позовна давність, передбачена ст. 257 ЦК України.

Оскільки, позивачем не пропущено строку позовної давності його порушене право підлягає захисту.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 11.3 Договору сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених Договором розрахунків у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 % від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж. Розмір пені не може перевищувати 50% від суми документу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення пені.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні з відповідача пені, оскільки відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2015 по справі №910/10736/15 - без змін.

Матеріали справи №910/10736/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Чорна

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.08.2015