Постанова № 49118673, 26.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.08.2015р. справа №908/1644/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 довіреність №б/н від 31.12.2014р.від відповідача:ОСОБА_6 довіреність №ББУ/ДУ98/ББ/15розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке м. Добропілля Донецької областіна рішення господарського суду Запорізької області від02.06.2015р. по справі№908/1644/15-г (суддя Азізбекян Т.А.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Рітейл», м.Луцькдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке м. Добропілля Донецької областіпростягнення 761464,37 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Вог Рітейл», м.Луцьк звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке м. Добропілля Донецької області про стягнення за договором поставки № 449-ДУ від 14.02.2014 року 741 565, 14 грн. основного боргу, 18 721, 66 грн. - пені; 1 177, 57 грн. - 3 % річних, що разом складає 761464,37грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл 741565, 14 грн. основного боргу, 18 721, 66 грн. - пені; 1 177, 57 грн. - 3 % річних та судового збору у розмірі 15 229 грн. 29 коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, датою поставки є дата вказана покупцем на товаросупровідних документах, тому є невірним розрахунок суми позову з дати видаткових накладних, отже судом невірно встановлено факт порушення відповідачем строку виконання грошового зобовязання. Таким чином, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також, апелянт зазначає, що судом не перевірено право власності позивача на товар, а, також, вважає, що господарським судом неправомірно відмовлено у задоволення клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки господарським судом Волинської області розглядається справа про тлумачення умов спірного договору.

Представник відповідача у судове засідання прибув, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, надав заперечення на апеляційну скаргу..

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Рітейл (постачальник) укладений договір поставки № 449-ДУ, відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобовязується поставити у власність покупця нафтопродукти у кількості, терміни, за ціною та з якісними характеристиками узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невідємними частинами цього договору. В свою чергу, покупець зобовязаний прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору продукція приймається покупцем на підставі даних за фактичною кількістю продукції, поставленої в узгоджене місце призначення поставки, згідно даним, вказаним у залізничних / товарно транспортних накладних.

Розділом 3 договору передбачені терміни та умови поставки продукції, поставка якої здійснюється партіями в кількості, за цінами, з якісними характеристиками та терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Умови поставки продукції DDP, згідно Інкотермс-2010, з урахуванням умов та застережень, які мають місце в цьому договорі та / або відповідних специфікаціях до нього.

Постачальник зобовязаний надати покупцю за актом приймання передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупроводжувальні накладні залізничну / товарно транспортну накладну); сертифікат відповідності; сертифікат / паспорт якості. Документи, які зазначені в цьому пункті договору, постачальник зобовязаний надати покупцю разом з поставленою продукцією не пізніше дати поставки продукції.

Відповідно до п. 3.4 договору у випадку надходження продукції без товаросупроводжувальної документації, що спричинить неможливість здійснити приймання продукції за кількістю, якістю, покупець має право відмовитися від приймання продукції, яка надійшла. У такому випадку, повернення продукції здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 2.7 цього договору.

Покупець вправі затримати оплату за продукцію у випадку ненадання та /або несвоєчасного надання оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких постачальником є обовязковою в силу договору, при цьому покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати (п. 3.5 договору).

Розділом 4 договору передбачено, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невідємно частиною цього договору. Ціни за поставлену продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 5 (пяти) робочих днів з 55 (з пятдесят пятого) календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі одержаного покупцем рахунка при умові надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної і документів, передбачених розділом 4 цього договору (п. 4.3 договору).

Розділом 7 договору передбачено, що договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. Термін дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, відносини за яким підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 741565,14грн., відповідно до видатковою накладною №232318 від 16.12.2014р. на суму 256 519, 38 грн., від покупця продукцію отримав представник ОСОБА_7 за довіреністю № 282 від 08.12.2014р.; товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ 0164456 від 16.12.2014р.; видаткової накладної № 234369 від 22.12.2014р. на суму 90 798, 72 грн., від покупця продукцію отримав уповноважений представник ОСОБА_7 за довіреністю № 289 від 16.12.2014р.; товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ 0166630 від 22.12.2014р.; видаткової накладної № 234374 від 22.12.2014р. на суму 262 796, 16 грн., від покупця продукцію отримав ОСОБА_7 на підставі довіреності № 289 від 16.12.2014р.; видаткової накладної № 237080 від 26.12.2104р. на суму 131 450, 88 грн., продукцію від покупця отримав ОСОБА_7 на підставі довіреності № 289 від 16.12.2014р.; товарно транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ 0168902 від 26.12.2014р.

Зазначені видаткові накладні та товарно - транспортні накладні підписані з боку обох сторін без зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також - про фактичне отримання товару.

В матеріалах справи не міститься доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень, на момент фактичної його передачі. Письмові повідомлення стосовно відмови від прийняття або оплати продукції відповідачем позивачу не надавались.

Згідно з п. 3.7 договору датою поставки вважається дата, яка зазначена представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником.

Пунктом 3.8 договору визначено, що зобовязання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця в узгодженому місці призначення поставки в кількості, терміни, з кількісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях до нього. Зобовязання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Не приймаються доводи апелянта стосовно того, що датою поставки вважається лише виключно дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обовязок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обовязок продавця доставити товар.

Таким чином, закон повязує обовязок передачі товару саме з моментом його вручення покупцеві. З наведеного вище вбачається, що товар вручено покупцеві та отримано ним, про що свідчить підпис уповноваженого представника на видаткових та товаро - транспортних накладних від 16.12.2014р., 22.12.2014р., 26.12.2014р.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що первинні документи, які надані позивачем містять всі обовязкові реквізити, інформацію, асортимент продукції, ціни, загальну вартість та дату отримання покупцем, що дозволяє чітко визначити термін оплати по кожній видатковій накладній.

Також є невірними посилання скаржника щодо ненадання позивачем документів підтверджуючих його право власності на товар.

Згідно з п.1.3. договору постачальник гарантує, що продукція по договору належить на праві власності. На вимогу покупця, постачальник зобовязаний надати йому документи, які підтверджують викладені в цьому пункті обставини.

В момент отримання товару покупцем не заявлено жодних зауважень щодо ненадання постачальником документів щодо права власності на товар.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Жодна дія покладена цією нормою на покупця відповідачем не вчинена.

Натомість, відповідачем не надано жодного доказу щодо сплати коштів за поставлений товар. Тобто, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 741565,14грн.

Приписами ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обовязку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 741565,14грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1177,57грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок, наданий позивачем, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення данних вимог в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 18721,66грн.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості вчасно не сплаченої продукції, проте не більше 5 % від вартості своєчасно не сплаченої продукції.

Колегія суддів перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, погоджується з висновком господарського суду про задоволення даної вимоги.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення господарським судом Волинської області справи №903/513/15, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення повязаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі слід у кожному конкретному випадку зясувати, як повязана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Сама по собі взаємоповязаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду справи до прийняття рішення у іншій справі.

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи про стягнення боргу на підставі договору поставки господарським судом встановлювалися правові підстави для стягнення заборгованості (в тому числі і питання щодо моменту поставки товару та настання строку для оплати товару), тому судом правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі №908/1644/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Білицьке м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі №908/1644/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.06.2015р. по справі №908/1644/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.А.Скакун

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЗО.