Рішення № 49115936, 25.08.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2015 Справа № 920/854/15Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/854/15:

За позовом:Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина», м. Суми,

про стягнення 828 929 грн. 27 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 26 від 28.01.2015 року);

Від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність від 05.01.2015 року);

Прокурор: Вортоломей І.Г. (посвідчення № 031738 від 26.01.2015 року):

Під час розгляду справи № 920/854/15 в судовому засіданні 25 серпня 2015 року було оголошено перерву до 25 серпня 2015 року до 14 год. 00 хв.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 617 110 грн. 16 коп., в тому числі 516 500 грн. 44 коп. заборгованості з орендної плати за березень 2015 року, квітень 2015 року відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 100 609 грн. 72 коп. пені.

20 липня 2015 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог № 10-03-02970 від 20.07.2015 року, відповідно до якої просить стягнути заборгованість по орендній платі за період з березня 2015 року по червень 2015 року на загальну суму 699 528 грн. 43 коп. та пеню в сумі 145 471 грн. 55 коп.

6 серпня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 10-03-03276 від 06.08.2015 року, в якій у звязку із зміною суми заборгованості по орендній платі та нарахуванню нової заборгованості по пені уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 617 145 грн. 35 коп., в тому числі 452 386 грн. 50 коп. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по червень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 164 758 грн. 85 коп. пені за період з 13.05.2013 року по 05.08.2015 року.

12 серпня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог № 10-03-03343 від 12.08.2015 року, в якій у звязку із зміною суми заборгованості по орендній платі та нарахуванню нової заборгованості по пені уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 581 409 грн. 99 коп., в тому числі 412 386 грн. 50 коп. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по червень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 169 023 грн. 49 коп. пені за період з 13.05.2013 року по 11.08.2015 року.

21 серпня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог №10-03-03465 від 21.08.2015 року в якій у звязку із зміною суми заборгованості по орендній платі та нарахуванню нової заборгованості по пені уточнює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 838 929 грн. 27 коп., в тому числі 661 649 грн. 14 коп. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 177 280 грн. 13 коп. пені за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року.

25 серпня 2015 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог №10-03-03482 від 25.08.2015 року в якій у звязку із зміною суми заборгованості по орендній платі просить суд стягнути з відповідача 828 929 грн. 27 коп., в тому числі 651 649 грн. 14 коп. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 177 280 грн. 13 коп. пені за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року.

Відповідно до приписів пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи передбачене статтею 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає подану заяву до розгляду.

Таким чином суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 828 929 грн. 27 коп., в тому числі 651 649 грн. 14 коп. боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди № 28 від 25.12.1992 року, 177 280 грн. 13 коп. пені за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року.

20 серпня 2015 року прокурор подав пояснення № 05/2-918вих, в яких зазначає, що подаючи заяву про збільшення позовних вимог, позивач просив збільшити суму позову та стягнути з відповідача недоїмку та пеню за більший період на підставах та доказах, які були заявлені та подані при поданні позовної заяви. При цьому предмет позову позивачем не змінювався, в звязку з чим твердження відповідача про зміну предмету позову позивачем у звязку з поданням заяви про збільшення розміру заборгованості за договором оренди та пені за більший період, на думку прокурора, не ґрунтується на вимогах закону. Стосовно нарахування пені прокурор пояснює, що відповідачем безпідставно визначено строк в шість місяців для нарахування та стягнення пені, оскільки законодавством та договором передбачені інші строки.

25 серпня 2015 року відповідач надав відзив на позовну заяву № 1-06/ від 25.08.2015 року, в якому пояснює, що станом на 21.08.2015 року заборгованість по орендній платі складає 651 649 грн. 14 коп.. Однак, заборгованість за березень квітень 2015 року, що є предметом спору, погашена. Також відповідач відповідно до клопотання № 1/06 від 20.08.2015 року просить долучити до матеріалів справи контррозрахунок пені за період з 02.12.2014 року по 19.05.2015 року, відповідно до якого пеня складає 78 912 грн. 06 коп.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Прокурор підтримує зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 25 серпня 2015 року представник відповідача просив суд відповідно до приписів статті 258 Цивільного кодексу України застосувати позовну давність в один рік при вирішенні спору в частині стягнення пені. Також відповідач зазначав, що пеня має нараховуватись за 6 місяців.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 25 грудня 1992 року між сторонами було укладено договір оренди № 28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу.

До вищезазначеного договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод, а саме від 13.02.2002 року, від 26.12.2003 року, від 17.05.2006 року, від 27.12.2006 року, від 09.11.2011року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2012 року у справі № 5021/1192/12, було визнано укладеною додаткову угоду від 26.12.2011 року, якою строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу продовжено до 25.12.2018 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року у справі № 920/420/13, було визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 року № 28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горобина».

Рішення господарського суду Сумської області від 15 квітня 2013 року по справі № 920/420/13 залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 року.

Відповідно до пункту 1 договору, позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Сумського лікеро-горілчаного заводу (надалі Підприємство), вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, станом на 31.10.2012, становить 8509006 грн.00 коп. (вісім мільйонів п'ятсот дев'ять тисяч шість грн. 00 коп.).

Приписами пункту 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - березень 2013 року 177093грн. 69 коп. (сто сімдесят сім тисяч дев'яносто три грн. 69 коп.).

Орендна плата перераховується до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не своєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 651 649 грн. 14 коп. за період з травня 2015 року по липень 2015 року.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання не допускається; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог і стягнення заборгованості з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року, так як заборгованість по орендній платі за березень - квітень 2015 року, що є предметом спору погашена. Відповідач стверджує, що позивач всупереч приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, після початку розгляду справи по суті змінив предмет позову, збільшивши період стягнення заборгованості з орендної плати, а саме натомість стягнення боргу за період березень - квітень 2015 року просить суд стягнути борг за період з травня 2015 року по липень 2015 року.

Суд не приймає заперечення відповідача до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог № 10-03-03482 від 25.08.2015 року, в звязку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, таким чином суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати за період з травня 2015 року по липень 2015 року в сумі 651 649 грн. 14 коп. Докази сплати боргу за травень 2015 року в сумі 30 000 грн. 00 коп. та за червень - липень 2015 року в матеріалах справи відсутні.

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 651 649 грн. 14 коп. заборгованості по орендній платі за період з травня 2015 року по липень 2015 року.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 177 280 грн. 13 коп. за період з 13.05.2013 року по 20.08.2015 року за несвоєчасну сплату орендної плати.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, який в обґрунтування своїх заперечень проти стягнення пені посилається на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки пунктом. 3.4. договору передбачено, що нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Відповідач просить суд при вирішенні спору застосувати позовну давність щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Прокурор в інтересах позивача звернувся до суду з позовом 08.06.2015 року.

При цьому, враховуючи приписи вищевказаних норм Цивільного кодексу України, строк позовної давності для вимог щодо стягнення пені нарахованої за період з 13.05.2013 року по 19.05.2014 року сплив відповідно 19.05.2015 року.

Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 282 грн. 27 коп. пені нарахованої за період з 13.05.2013 року по 19.05.2014 року, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, враховуючи, в тому числі те, що позивачем та прокурором не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропуску.

Позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 176 997 грн. 86 коп. за період з 16.06.2014 року по 20.08.2015 року є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору.

Згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме, не повної та несвоєчасної сплати орендної плати, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету України судового збору в розмірі 16 578 грн. 58 коп. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 121, код 31162928) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686) 651 649 грн. 14 коп. основного боргу, 176 997 грн. 86 коп. пені.

3.В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 282 грн. 27 коп. пені в позові відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горобина» (40000, м. Суми, Петропавлівська, буд. 121, код 31162928) в доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 16 578 грн. 58 коп. судового збору.

Повне рішення складено 27.08.2015 року.

Суддя С.В. Заєць