Рішення № 49114215, 18.08.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015 р.Справа №917/1273/15

за позовом Фермерського господарства "ОСОБА_1В.", с.Яблунівка, Заставнівський район, Чернівецька область, 59400

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхлібдар плюс", АДРЕСА_1, 36037

про стягнення 245000,00грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з"явився

У судовому засіданні 18.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 245000,00грн., сплчених платіжним дорученням №741 від 29.01.2015р. згідно виставленого відповідачем рахунку на оплату №12 від 29.01.2015р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду справи, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані позивачем докази, на які він посилався як на підставу своїх вимог, заслухавши представника позивача, суд, встановив:

29.01.2015 року фермерським господарством «ОСОБА_1В.» сплачено кошти в сумі 245000,00 грн. згідно виставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Укрхлібдар» рахунку на оплату № 12 від 29.01.2015 року наступного товару: ОСОБА_3 1 репродукція, 5т; та ОСОБА_4 1 репродукція, 20 т. (копія платіжного доручення від 29.01.2015 року № 741 та копія рахунку на оплату № 12 від 29.01.2015 року в матеріалах справи.)

06.06.2015 року фермерське господарство «ОСОБА_1В.» звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхлібдар плюс» із вимогою про поставку оплаченого товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Дану вимогу товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхлібдар плюс» отримало 09.06.2015 року, що підтверджується витягом з сайту УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення.

Як зазначає позивач у позові, відповідач - ТОВ «Укрхлібдар плюс» відповіді на вимогу не надав, товар не поставив

Позивач просить суд стягнути з відповідачу суму у розмірі 245000,00грн., сплачену платіжним дорученням №741 від 29.01.2015р. на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №12 від 29.01.2015р. за поставку товару, оскільки відповідач свої зобов"язання не виконав, товар позивачу не поставив.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надані в матеріалах справи рахунок на оплату вартості товару з зазначенням виду товару, його кількості, ціни та загальної вартості товару, проведення відповідачем попередньої оплати за товар, свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини з купівлі-продажу товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про поставку товару відповідач отримав 09.06.2015 року. Отже, у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Судові витрати, згідно статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхлібдар плюс» (місцезнаходження: 36037, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 34412110) на користь Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» (місцезнаходження: 59400, Чернівецька обл., Заставнівський район, с Яблунівка, ідентифікаційний код 34178312) кошти в сумі 245000,00 гри. сплачені згідно рахунку на оплату № 12 від 29.01.2015 року, а також судовий збір в сумі 4 900,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 19.08.2015р.

СуддяКльопов І.Г.