Рішення № 49113938, 17.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.15 Справа№ 914/4530/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОГ Рітейл, м.Луцьк Волинської області

до відповідача: GRAY MAGNET LTD, Лондон, Великобританія

про стягнення 9966960,00 євро (що згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого Національним банком України станом на 24.12.2014р. становить 191965593,16грн.)

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: не зявився

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю „ВОГ Рітейл, м.Луцьк Волинської області подано позов до GRAY MAGNET LTD, Лондон, Великобританія про стягнення 9966960,00 євро, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого Національним банком України станом на 24.12.2014р. становить 191965593,16грн. згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог (вх.№387/15 від 28.01.2015р.).

Ухвалою суду від 25.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2015р. В судовому засіданні 26.01.2015р. оголошено перерву до 28.01.2015р. для надання позивачу можливості подати уточнення суми позовних вимог.

Ухвалою суду від 28.01.2015р. провадження по справі зупинено у звязку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави.

При супровідному листі (вх.№1908/15 від 20.03.2015р.) ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» подано два примірники нотаріально завірених комплектів документів, які надіслано на адресу Міністерства юстиції Великобританії для вручення відповідачу GRAY MAGNET LTD.

Господарському суду Львівської області повернуто після виконання доручення про вручення судових документів „GRAY MAGNET LTD 04.05.2015р. (вх.№20010/15 від 15.05.2015р.).

Згідно виклику (повідомлення), що направлявся разом із судовим дорученням, судове засідання було призначено на 05.08.2015р., а у випадку несвоєчасного вручення документів, наступне судове засідання було призначено на 17.08.2015р. В судовому засіданні 05.08.2015р. відповідачем явки повноважного представника не забезпечено, а тому суд приходить до висновку, що провадження по справі слід поновити в судовому засіданні 17.08.2015р.

Позивач в судове засідання 17.08.2015р. зявився, позовні вимоги підтримав, просить стягнути з відповідача 9966960,00 євро (що згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого Національним банком України станом на 24.12.2014р. становить 191965593,16грн.) за поставлений, але не оплачений товар. Крім того, подав додаткові документи на підтвердження здійснення поставки товару (вх.№ 34444/15 від 17.08.15р.).

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 17.08.2015р. не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Зважаючи на те, що документи, які підлягали врученню відповідачу згідно із судовим дорученням, було передано одним із способів, передбачених Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становив понад шість місяців з дати зупинення провадження по справі, суд приходить до висновку про можливість постановити рішення.

Згідно зі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

12 вересня 2014 року між GRAY MAGNET LTD (надалі - покупець) та ТОВ «ВОГ Рітейл» (надалі - продавець) укладено договір №239/14 та додатковий договір від 01.11.2014р., відповідно до яких продавець зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю товар, а саме яблучний концентрований сік в кількості та терміни, що визначені в специфікації (специфікаціях), що є невід»ємною частиною цього договору, на умовах поставки FCA Львівська область, м.Городок, вул..Львівська, 274а, Україна, FCA с.Солобківці, вул.Кам»янецьке шосе, 3, Хмельницька область, Україна або інше відповідно до п.6.2. згідно з термінологією «Інкотермс-2010», а покупець зобов'язався прийняти та здійснити його оплату у строки, визначені додатком договором протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, а у випадку прострочення оплати будь-якої партії поставленого товару негайно після отримання відповідної вимоги продавця про оплату.

Згідно п.6.1, п. 6.2 договору, вид транспорту автомобільний, місце завантаження товару Україна, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, 274а, або с.Солобківці, вул.Камянецьке шосе, 3, Хмельницька область, Україна або інше, за умови додаткової згоди сторін.

На виконання умов договору, на підставі підписаних сторонами специфікацій (знаходяться в матеріалах справи) продавцем належним чином здійснено поставку ряду партій товару загальною вартістю 9 966 960, 00 євро (дев'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят євро 00 євроцентів), що підтверджується вантажно-митними деклараціями на вказані обсяги поставки, СMR та рахунками-фактурами, які долучено до них (долучено до матеріалів справи).

Свої зобовязання по оплаті отриманого товару відповідач виконував неналежним чином, прострочивши оплату товару, отриманого 26.09.14р., 27.09.14р., 29.09.14р., 30.09.14р., 01.10.14р., 02.10.14р., 03.10.14р., 04.10.14р., 06.10.14р., 07.10.14р. на загальну суму 2191840,00 євро, а тому позивачем, відповідно до п.4.2 договору зі змінами, внесеними додатковим договором від 01.11.2014р., направлено вимогу про здійснення оплати усього поставленого товару у 7-ми денний строк, яку отримано повноважним представником відповідача 10.12.2014р., про що свідчить відповідна відмітка на вказаній вимозі. Відповідачем надано відповідь на вимогу від 10.12.2014р., в якій заборгованість в сумі 9966960,00 євро не заперечено, оплату заборгованості гарантовано.

Таким чином, покупець був зобов'язаний здійснити оплату усього поставленого товару в строк до 17 грудня 2014 року включно. Однак, станом на дату розгляду справи в суді відповідач так і не виконав свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Зворотнього суду не доведено.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Окрім цього, згідно з ч.ч. 1, 2 ст.5 вказаного Закону, у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. У відповідності до ч.1 ст.43 Закону України «Про міжнародне приватне право», сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій. Підвідомчість та підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Так, ст.12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні. Як правило, в договорах (контрактах) сторони користуються наданим їм правом вибору права, закріпленим статтею 5 вказаного Закону, і зазначають законодавство, яке має бути застосовано судом при вирішенні спорів та розбіжностей між сторонами. У разі відсутності волевиявлення сторін договору щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, що відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ч.1 ст.44 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, за договором купівлі-продажу є продавець.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що сторонами контракту в додатковій угоді від 01 листопада 2014 року передбачено, що усі спори щодо виконання умов цього договору передаються на розгляд господарського суду Львівської області і при цьому буде застосовуватись матеріальне та процесуальне право України, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства України, а даний спір підвідомчий та підсудний господарському суду Львівської області.

Згідно ст.175 ГК України, майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Договором між сторонами від 12.09.2014р. визначено, що поставка здійснюється на умовах FCA Львівська область, м.Городок, вул..Львівська, 274а, Україна, FCA с.Солобківці, вул.Кам»янецьке шосе, 3, Хмельницька область, Україна або інше відповідно до п.6.2. згідно з термінологією «Інкотермс-2010».

Термін FCA ("франко-перевізник") означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як визначено ч.1 ст.610 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться і в Господарському кодексі України.

У відповідності до ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд зазначає, що відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6 Постанови №7 від 21.02.2013р. розяснено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі в розмірі 73080,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 79, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Поновити провадження у справі.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з GRAY MAGNET LTD (реєстраційний номер 08682295, 483 Green Lanes London №13 4BS, United Kingdom) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОГ Рітейл (м.Луцьк, вул.Кременецька, буд.38; код ЄДРПОУ 37821544) 9966960,00 євро основного боргу (що згідно офіційного курсу гривні щодо євро встановленого Національним банком України станом на 24.12.2014р. становить 191965593,16грн.) та 73080,00грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.08.2015р.

Суддя Щигельська О.І.