Рішення № 49113628, 19.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 911/2321/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф», Київська область, Броварський район, с. Княжичі

про стягнення 767281,63 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №75-016/74112 від 11 грудня 2014 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №10 від 25 липня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (далі - відповідач) про стягнення 767281,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки №196О-3/3 від 24 липня 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за орендовану земельну ділянку, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 508941,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобовязання позивач нарахував пеню в розмірі 83797,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 167724,34 грн. та 3% річних в розмірі 6818,42 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 4 червня 2015 року та призначено справу до розгляду на 23 червня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 23 червня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 5 серпня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 5 серпня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 19 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 19 серпня 2015 року представником відповідача до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

В зазначеному клопотанні представник відповідача наголошував на тому, що позовну заяву №19-00009/36856 від 29 травня 2015 року підписано особою, яка не має права її підписувати, до позовної заяви не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

В матеріалах справи наявний меморіальний ордер №10 (#996438101) від 27 травня 2015 року, відповідно до якого Національний банк України (як засновник позивача) у відповідності до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» сплатив за позивача судовий збір за подання даної позовної заяви у встановленому порядку та розмірі.

Наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист (том 1, а.с. 143) підтверджується надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Подана до суду позовна заява підписана представником позивача за довіреністю ОСОБА_1.

З оглянутого у судовому засіданні оригіналу довіреності №75-016/74112 від 11 грудня 2014 року (копія наявна в матеріалах справи) вбачається, що представнику позивача ОСОБА_1 надано право представляти інтереси позивача з усіма повноваженням учасників (сторін, третіх осіб), за винятком певних прав, до переліку яких не включено право представника підписувати позовні заяви.

Крім того, представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

19 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Корпоративним недержавним пенсійним фондом Національного банку України (за договором орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (за договором орендар) 24 липня 2013 року укладено договір оренди земельної ділянки №196О-3/3.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що орендодавець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає, а орендар зобовязується прийняти в платне користування земельну ділянку (далі обєкт оренди) та сплачувати орендодавцеві орендні платежі.

Пунктом 1.1.1 договору передбачено, що земельна ділянка знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, площа земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0052. Призначення земельної ділянки землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення. Балансова вартість земельної ділянки становить 4000000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору, обєкт оренди вважається переданим орендарю з дати підписання акту приймання-передачі обєкту оренди.

Згідно пункту 4.1 договору, строк оренди з моменту державної реєстрації договору по 31 липня 2014 року. Строк оренди продовжується відповідно до умов пункту 11.2 договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у наступному порядку:

Період платежуДата платежуСума платежу, грн.3 дати набуття чинності договором по 31.08.201330.08.201334 476,863 01.09.2013 по 30.09.201330.09.201356 549,003 01.10.2013 по 31.10.201331.10.201356 549,003 01.11.2013 по 30.11.201329.11.201356 549,003 01.12.2013 по 31.12.201330.12.201356 549,003 01.01.2014 по 31.01.201431.01.201456 549,003 01.02.2014 по 28.02.201428.02.201456 549,003 01.03.2014 по 31.03.201431.03.201456 549,003 01.04.2014 по 30.04.201430.04.201456 549,003 01.05.2014 по 31.05.201430.05.201456 549,003 01.06.2014 по 30.06.201430.06.201456 549,003 01.07.2014 по 31.07.201431.07.201456 549,00

Додатковою угодою №1 від 29 липня 2014 року до договору пункт 5.1 доповнено наступним графіком платежів:

Період платежуДата платежуСума платежу, грн.3 01.08.2014 по 31.08.201429.08.2014 56549,003 01.09.2014 по 30.09.201430.09.201456 549,003 01.10.2014 по 31.10.201431.10.201456 549,003 01.11.2014 по 30.11.201428.11.201456 549,003 01.12.2014 по 31.12.201430.12.201456 549,003 01.01.2015 по 31.01.201530.01.201556 549,003 01.02.2015 по 28.02.201527.02.201556 549,003 01.03.2015 по 31.03.201531.03.201556 549,003 01.04.2015 по 30.04.201530.04.201556 549,003 01.05.2015 по 31.05.201529.05.201556 549,003 01.06.2015 по 30.06.201530.06.201556 549,003 01.07.2015 по 31.07.201531.07.201556 549,003 01.08.2015 по 31.08.201531.08.201556 549,003 01.09.2015 по 30.09.201530.09.201556 549,003 01.10.2015 по 31.10.201530.10.201556 549,003 01.11.2015 по 30.11.201530.11.201556 549,003 01.12.2015 по 31.12.201531.12.201556 549,003 01.01.2016 по 31.01.201629.01.201656 549,003 01.02.2016 по 29.02.201629.02.201656 549,003 01.03.2016 по 31.03.201631.03.201656 549,003 01.04.2016 по 30.04.201629.04.201656 549,003 01.05.2016 по 31.05.201631.05.201656 549,003 01.06.2016 по 30.06.201630.06.201656 549,003 01.07.2016 по 31.07.201629.07.201656 549,003 01.08.2016 по 31.08.201631.08.201656 549,003 01.09.2016 по 30.09.201630.09.201656 549,003 01.10.2016 по 31.10.201631.10.201656 549,003 01.11.2016 по 30.11.201630.11.201656 549,003 01.12.2016 по 31.12.201631.12.201656 549,00

Згідно пункту 5.2 договору, орендна плата сплачується орендарем за графіком, встановленим пунктом 5.1 цього договору, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний в пункті 15 договору.

Відповідно до пункту 6.2.1 договору, орендар зобовязаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі затримки орендних платежів, термін яких зазначено в пункті 5 цього договору, орендар сплачує орендодавцю на його вимогу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно пункту 11.2 договору, строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у пункті 11.1 договору та закінчується 1 липня 2014 року. У випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні письмового повідомлення про припинення дії договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

На виконання умов договору, зокрема, пункту 3.2 договору, 24 липня 2013 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду (том 1, а.с. 18).

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобовязання належним чином не виконав, а саме, не сплатив орендні платежі у визначені договором періоди (серпень 2014 року квітень 2015 року), в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 508941,00 грн.

Також, судом встановлено, що відповідач допустив прострочення орендних платежів за червень-липень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 508941,00 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, визначений позивачем, складає 83797,87 грн.

Проте, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 82621,97 грн. за наступні періоди: з 1 липня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 серпня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 30 серпня 2014 року по 27 лютого 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 листопада 2014 року по 1 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 29 листопада 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 грудня 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 січня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 28 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 травня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 6818,42 грн. (за періоди: з 1 липня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 серпня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 30 серпня 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 жовтня 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 29 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 грудня 2014 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 січня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 28 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн. та з 1 травня 2015 року по 31 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.) та інфляційні втрати у сумі 167724,34 грн. (за періоди: з 1 липня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 серпня 2014 року по 1 вересня 2014 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 30 серпня 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 жовтня 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 1 листопада 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 29 листопада 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 грудня 2014 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 31 січня 2015 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.; з 28 лютого 2015 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн. та з 1 квітня 2015 року по 20 травня 2015 року на суму боргу 56549,00 грн.) є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 3585,37 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Стогнія, 39, код 31829270) на користь Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 34880663) 508941 (пятсот вісім тисяч девятсот сорок одна) грн. 00 коп. заборгованості, 82621 (вісімдесят дві тисячі шістсот двадцять одна) грн. 97 коп. пені, 167724 (сто шістдесят сім тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 6818 (шість тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 42 коп. 3% річних та 15322 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 11 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 серпня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць