Рішення № 49113514, 12.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/10999/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНА"

про стягнення в порядку регресу 40 727,92 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Некряч А.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНА" про стягнення в порядку регресу 40 727,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/10999/15.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/637 від 05.06.2015 р., у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/10999/15, за результатом якого справу № 910/10999/15 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

08.06.2015 р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. справа № 910/10999/15 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 29.07.2015 р.

29.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 29.07.2015 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. позивач не виконав.

У судове засідання 29.07.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р. відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 29.07.2015 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 10.06.2015 р., розгляд справи було відкладено на 12.08.2015 р.

У судове засідання 12.08.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 12.08.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04 липня 2014 року між Підгрушна Н.Б. (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 018178/4002/0000060 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак ВО 7171 АІ.

01.02.2015 р. в 15 год. 30 хв., Комаров С.В., керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. АІ 3359 АН, в м. Києві на проспекті Г.Сталінграду, 22, залежно від швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, стану дорожнього покриття, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» д.н.з. ВО 7171 АІ під керуванням Підгрушна О.М., яка в свою чергу, не керованим автомобілем від даного контакту, здійснила зіткнення з автомобілем марки «Хонда» д.н.з. АА 5996 НЕ, яким керував водій Худина В.А., внаслідок чого т/з зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.03.2015 р. Комарова С.В. було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та призначено до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 20С/02/15 від 23.02.2015 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фольксваген» державний номерний знак ВО 7171 АІ, внаслідок його пошкодження при вищезазначеній ДТП, складає 42 149,14 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 00162081 від 06.03.2015 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак ВО 7171 АІ, внаслідок ДТП, яка сталась 01.02.2015 р. в 15 год. 30 хв., в м. Києві на проспекті Г.Сталінграду, 22, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 41 727,92 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 00162081 від 06.03.2015 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 41 727,92 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 008491 від 11.03.2015 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шкода», державний номерний знак АІ 3359 АМ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Україна» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3752533.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АІ/3752533 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Шкода», державний номерний знак АІ 3359 АМ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак АІ 3359 АМ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № АІ/3752533, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача ані з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані з повідомленням відповідача про перехід права вимоги щодо виплати страхового відшкодування до позивача. Про вказані обставини позивач зазначив у позові, а саме про відсутність будь-яких звернень позивача до відповідача у досудовому порядку.

Разом з тим суд зазначає, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-165гс14.

Відповідно до частини першої статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, право особи є порушеним з моменту завдання їй шкоди внаслідок ДТП та відповідно з цього моменту у особи виникає право на судовий захист порушеного права. Так само, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна, переходить право вимоги матеріального відшкодування до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто на момент переходу прав уже наявне порушене право, яке дозволяє особі звертатись безпосередньо до суду за його захистом.

Однак, з огляду на те, що на правовідносини, які склались між сторонами, поширюються норми Цивільного кодексу України щодо заміни сторони у зобов'язанні, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Суд дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з повідомленням про перехід до позивача прав кредитора щодо отримання відшкодування шкоди, тобто не надав боржнику (відповідачу) доказів переходу до позивача прав кредитора у зобов'язанні, відповідач був позбавлений можливості дізнатись про наявність у нього обов'язку здійснити відшкодування саме на користь позивача, у зв'язку з чим спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо повідомлення відповідача про перехід до нього прав вимоги та не надав відповідачу можливості виконати свій обов'язок до звернення позивача до суду.

Отже, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності у нього обов'язку попереднього звернення до відповідача з метою досудового врегулювання спору, однак суд зазначає, що до моменту повідомлення відповідача про заміну кредитора у зобов'язанні він має право не виконувати свій обов'язок на користь позивача. З огляду на те, що про відповідний перехід права вимоги відповідач дізнався лише з позовної заяви (при цьому процесуальна форма вимоги у вигляді позову жодним чином не впливає на сам матеріальний обов'язок, який виник раніше, і відповідно раніше виникло і порушене право), спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій позивача, який не вжив своєчасно заходів щодо направлення відповідачу повідомлення про заміну кредитора, а отже і не надав відповідачу можливості виконати свій обов'язок добровільно до звернення позивача до суду.

Підсумовуючи викладене, суд акцентує увагу на факт наявності порушеного права та відсутності у позивача обов'язку використовувати будь-які досудові засоби врегулювання спору, та водночас зазначає, що бездіяльність позивача (по суті, зловживання процесуальними правами) є підставою для застосування процесуальної санкції, яка передбачена ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, та покладення судового збору на позивача як сторону винну у виникненні спору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УКРАЇНА" (02140, м. Київ, вулиця Ревуцького, будинок 42-Г; ідентифікаційний код: 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування в розмірі 40 727 (сорок тисяч сімсот двадцять сім) грн. 92 коп.

3. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 17.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай