Ухвала суду № 49108470, 18.08.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2087/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

з участю: представника апелянта ОСОБА_6,

представника ДП «Агрофірма «Іскра» - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра» про визнання договорів оренди землі недійсними, -

в с т а н о в и л а :

11 березня 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра» (далі ДП «Агрофірма «Іскра») про визнання договорів оренди землі недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, вона є власником двох земельних ділянок загальною площею 2,39 га, розташованих на території Новодмитрівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області.

01 вересня 2012 між позивачем та ДП «Агрофірма «Іскра» укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких вищевказані ділянки перейшли у користування відповідачу строком на 10 років з 2012 року по 2022 року.

Позивачка зазначає, що при укладенні договорів не було додержано вимог ст. 638 ЦК України. Зі змісту договорів оренди землі вбачається, що вони не містять ряду істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ «Про оренду землі», а саме: об'єкт оренди; не вказані кадастрові номери земельних ділянок; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Тому просить визнати недійсними договори оренди землі від 01.09.2012 року, укладені між нею та ДП «Агрофірма «Іскра», зареєстровані в міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та Золотоніському районі, Черкаської області 29.12.2012 року за № 712158784012301 та за № 712158784012275.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено повністю.

Визнано договори оренди землі від 01.09.2012 року, укладені між сторонами та зареєстровані у міськрайонному управлінні Держкомзему України в м. Золотоноша та Золотоніському районі, Черкаської області недійсними.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 02 червня 2014 року заяву представника ДП «Агрофірма «Іскра» про перегляді заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду від 08.04.2014 року залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2014 року заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 07 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ДП «Агрофірма «Іскра» про визнання договорів оренди землі недійсними відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 ОСОБА_6, вважаючи, що рішення судом ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що при укладенні договору не допущено порушення істотних умов договору або їх відсутності, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а інших випадків, встановлених договором або законом, які б слугували підставою визнання договору недійсним не встановлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Так, відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлено, що ОСОБА_8 належать земельні ділянки на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯК № 388347 з кадастровим номером 7121587800:10:016:0017 та серії ЯК № 388346 з кадастровим номером 7121587800:06:001:0053, які розташовані в межах Новодмитрівської сільської ради, Золотоніського району, Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 8,9).

01 вересня 2012 року між ОСОБА_8 та ДП «Агрофірма «Іскра» укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на десять років (а.с. 4,6 ).

Договори зареєстровані 29 грудня 2012 року за № 712158784012301 та за № 712158784012275 в Міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та Золотоніському районі, Черкаської області.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" розяснено, що недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі, якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Разом з тим, відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Проте, оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені у письмовій формі, орендодавець мала необхідний обсяг цивільної дієздатності і її волевиявлення було спрямоване на укладання таких договорів.

З матеріалів справи вбачається, що сторони в належній формі уклали договори, дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору і умови договору сторони погодили підписами. Своїм підписом в договорі позивач погодилася з зазначеними пунктами в договорах. Питання, щодо внесення змін в договори оренди чи про їх доповнення з приводу того, що вони не містять ряду істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ «Про оренду землі», як зазначає позивачка, перед відповідачем не ставилися. До того ж вказані договір виконувалися сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Як зазначено вище, договори оренди землі № б/н від 01.09.2012 року пройшли державну реєстрацію в Золотоніському районному відділенні Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 29 грудня 2012 року.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 грудня 2013 року у справі №6-78цс13 і яка є обовязковою для застосування судами при розгляді справ з аналогічними питаннями, також розяснено, що виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у звязку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначити істотність цих умов, а також зясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду позивачами не надано доказів порушеного права при виконанні відповідачем договорів оренди землі у звязку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», на які вказує позивачка, оскільки кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування та розмір земельної ділянки чітко вказані в самому державних актах на право власності на земельну ділянку. Спору щодо орендної плати та її розміру між сторонами не виникало, тим більше розмір її 4,5 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди зазначений в п.9Договору. Обчислення її розміру здійснюється з урахуванням індексу інфляції, вноситься в строк до 31 грудня поточного року оренди, розмір орендної плати переглядається один раз на рік. Не виникало питань між сторонами і щодо умов збереження стану обєкта оренди, про який зазначено в п.7Договору, оскільки згідно п.6 Договору цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно таке використання орендарем земельних ділянок повинно відбуватися при загальноприйнятих умовах збереження їх стану.

Пунктом 20 Договорів передбачено, що передача земельної ділянки здійснюється у строк однієї доби після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Як зазначено вище, реєстрація Договорів проведена 29.12.2012 року, відповідач користується даними земельними ділянками та сплачує позивачці орендну плату.

Не доведено також позивачкою факту порушення її законних прав та охоронюваних інтересів відсутністю в спірних договорах умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, так як такі дії орендарем не вчинялися, принаймні докази цього відсутні. Крім того, в разі виникнення зазначених питань законодавець передбачає внесення змін у Договори оренди землі з ініціативи тієї чи іншої сторони, про що йдеться вище.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору всебічно і повно з'ясував та перевірив всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Іскра» про визнання договорів оренди землі недійсними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :