Ухвала суду № 49108215, 12.08.2015, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4373/15-к

1-кп/705/418/15

У Х В А Л А

про повернення обвинувального акту

12 серпня 2015 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі колегії суддів: головуючої - судді Ребриної К.Г.

суддів - Горячківської Л.В., Гончарука В.М.

при секретарі - Стефанюк Н.І.

з участю прокурора Кропиви В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Умані матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч.2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч.2 ст. 115 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014250250001265 від 07.10.2014 року, яке передане в провадження судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Ребриній К.Г. відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2015 року, по якому призначено підготовче судове засідання на 12 серпня 2015 року на 14.00 годин.

Відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 21 липня 2015 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2015 року, якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч.2 ст. 115 КК України колегією суддів Уманського міськрайонного суду під головуванням судді Коваля А.Б., суддів Прокулевича В.С. та Черниш Т.О. було повернуто прокурору для усунення недоліків, було скасовано, а кримінальне провадження по обвинувачення ОСОБА_1 було повернуто до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для виконання вимог ст.ст. 314, 315 КПК України в тому самому складі суду.

Згідно довідки канцелярії Уманського міськрайонного суду Черкаської області згідно наказів № 71 - В від 02.07.2015 року судді Коваль А.Б. та Черниш Т.О. знаходяться у щорічній відпустці відповідно з 03.08.2015 року по 29.09.2015 року та з 27.07.2015 року по 07.09.2015 року. Суддя Прокулевич В.С. згідно наказу № 78 В від 10.07.2015 року знаходиться у відпустці з 03.08.2015 року по 03.09.2015 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2015 року головуючим по справі визначена ОСОБА_5, склад колегії суддів Горячківська Л.В. та Кімстачов О.С.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 11.08.2015 року замінений суддя Кімстачов О.С. на ОСОБА_6, в звязку з іншими обставинами, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що акт відповідає вимогам КПК України; підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта прокурору немає; справа підсудна цьому суду.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору вказавши, що обвинувальний акт складений з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такій, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що слідчим та прокурором не дотримані вимоги ст.ст. 91, 92 КПК України при розслідуванні даної справи, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що порушує право на захист обвинуваченого.

Так відсутність даних про вид і розмір заподіяної шкоди відповідно до п.7 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті свідчить про порушення органами досудового розслідування та прокурором вимог ст.ст. 91, 92 КПК України, що відноситься до істотних порушень норм КПК України, які перешкоджають суду постановити законне і обґрунтоване рішення.

Крім того, вимоги до форми та змісту обвинувального акта встановлені ст. 291 КПК України, згідно п.5 ч.2 цієї статті обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.

Вищевикладені вимоги закону не виконані, так, прокурор і слідчий в обвинувальному акті обмежившись простим твердженням про вступ осіб у попередню злочинну змову з реалізацією спільного злочинного умислу на позбавлення волі та вбивства потерпілого, серед підстав обвинувачення не описали форми досягнення домовленості і їх зміст, розподілені ролі.

Однак, відповідно до вимог кримінального процесуального закону з врахуванням практики ЄСЗПЛ кожному обвинуваченому у груповому злочині повинно бути висунуте індивідуальне обвинувачення з зазначенням конкретно вчинених ним дії. Що у кінцевому підсумку служить цілям індивідуалізації відповідальності. Натомість у даній справі, хоча фактично обвинувачення висунуте групі осіб, в обвинувальному акті, текстуально повторюється одне теж саме обвинувачення, без його індивідуалізації, а саме відсутнє розмежування обвинувачення стосовно дії окремої особи, не визначена роль кожного, ступінь участі в інкримінованому кримінальному правопорушенні, відсутнє посилання на наявність умислу у кожного з обвинувачених на вчинення цього злочину, що робить обвинувачення некоректним та порушує право обвинувачених на захист.

Отже у зазначеному обвинуваченні не наведено обєктивної сторони злочину, а саме, які дії вчинив ОСОБА_1, що свідчать про посягання на життя потерпілого, наслідки цих дій ( у вигляді смерті потерпілого) та причинним звязком між його діями та смертю потерпілого.

Зазначене переконливо свідчить про те, що під час досудового розслідування належним чином не були досліджені ознаки спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обовязковими при описуванні злочинів, а фактичні обставини, що характеризують обєктивну та субєктивну сторону злочинів є незрозумілими та суперечливими.

Вищевказане дозволяє зробити висновок, що сформульоване прокурором в обвинувальному акті обвинувачення, яке предявлене ОСОБА_1 є неконкретним, чим суттєво порушено його право на захист.

Також вважає, що обвинувальний акт за обвинувачення особи у скоєнні її декількох правопорушень має бути складений із урахуванням кожного епізоду окремо, чого слідством зроблено не було, натомість текстуально повторюється одні і ті самі обставини.

Таким чином, приймаючи до уваги засади кримінального провадження: законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, що передбачені ст. ст. 7-9 КПК України, недотримання будь-яких імперативних вимог КПК України щодо змісту обвинувального акта в тому числі щодо відомостей, які він має містити, є підставою для визнання обвинувального акта, таким, що не відповідає вимогам КПК України.

Згідно вимог ст. 314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Вищенаведені обставини свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. ст. 7-9, 91-92, 291 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що перешкоджає проведенню всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, а також здійснення повноцінного захисту від предявленого обвинувачення, тобто порушує право особи на захист.

Вказані порушення норм закону є істотними, які не можна віднести до другорядних чи неважливих. Виправити їх в умовах судового розгляду справи буде неможливо. На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КПК України просить обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12014250250001265 від 07.10.2014 року відносно ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 146, п.п. 3,12 ч.2 ст. 115 КК України повернути прокурору Черкаської області для оформлення у відповідності до положень КПК України.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав клопотання захисника ОСОБА_3 та заявив клопотання про обрання його підзахисному запобіжного заходу не повязаним з позбавленням волі, враховуючи, що на даний час ОСОБА_1 незаконно утримується в Уманському МВ УМВС України в Черкаській області, так як по незрозумілим причинам його не було звільнено з під-варти відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 21.07.2015 року, врахувавши стан його здоровя та недоведеність його вини в інкримінованих злочинах, наявність сімї та дітей, постійного місця проживання, постійного місця роботи, відсутність судимостей, співпрацю з правоохоронними органами та судом, позитивні характеризуючи дані.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання своїх захисників.

В підготовчому судовому засіданні представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 з приводу повернення обвинувального акту на опрацювання покладається на думку суду, проте вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, враховуючи, що продовжують існувати ризики, які мали місце на час обрання міри запобіжного заходу, підтримуючи думку прокурора.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заперечуючи проти повернення обвинувального акта на доопрацювання, заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 12.08.2015 року по 10.10.2015 року включно, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146 п.п. 3,12 ч.2 ст. 115 КК України, санкція статтей яких передбачає довічне позбавлення волі. Крім того наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що особа, може переховуватися від суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, особа, якого на даний час не встановлена та свідків по кримінальному провадженню. Також ОСОБА_1 може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Більш мякий запобіжний захід не забезпечить його процесуальної поведінки.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта та щодо вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт з додатками до нього, колегія суддів приходить до таких висновків.

Кримінальне провадження підсудне Уманському міськрайонному суду Черкаської області, підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України не вбачається.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що прокурором порушені вимоги ст. 384 КПК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч.2 ст. 115 КК України. Санкція ч. 2 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 384 КПК України прокурор зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Як вбачається з обвинувального акта вказані вимоги закону прокурором не виконані, оскільки таке письмове роз'яснення не додано до обвинувального акта та відсутні відомості в реєстрі матеріалів досудового розслідування щодо роз'яснення права обвинуваченому ОСОБА_1 на розгляд провадження відносно нього судом присяжних та про зміст і порядок реалізації цього права.

Відповідно до вимог статті 7 КПК України кримінальне провадження за формою і змістом повинно відповідати його загальним засадам, в тому числі такій, як забезпечення права на захист, що належить до загальновизнаних принципів міжнародного права й розглядається як необхідна умова забезпечення права на справедливий судовий розгляд.

Частиною 2 ст. 20 КПК України передбачено, що прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права, що включає і роз'яснення права на суд присяжних.

Системний аналіз положень зазначених норм кримінального процесуального закону дає суду підстави стверджувати, що прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному право на суд присяжних і, оскільки за змістом ч. 2 ст. 384 КПК України письмове роз'яснення про це додається до обвинувального акта та передається до суду, такий обов'язок прокурор повинен виконати ще до передання обвинувального акта до суду.

Інформування підозрюваного про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних до початку судового провадження дозволить йому підготуватися до реалізації такого права і його рішення буде обдуманим та обґрунтованим. Лише в такому разі засади кримінального провадження будуть дотримані, а судовий розгляд буде справедливим.

Відсутність же у статті 291 КПК України положення про додання до обвинувального акта письмового роз'яснення обвинуваченому про право на суд присяжних не є підставою для невиконання прокурором його процесуальних функцій по забезпеченню підозрюваному, обвинуваченому права на захист, і крім того, стаття 384 КПК України є спеціальною нормою, якою і передбачений такий обов'язок прокурора.

Тому, колегія Уманського міськрайонного суду Черкаської області не може погодитися з думкою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області під головуванням судді Гончарука І.М. проте що, що стосується посилань місцевого суду на той факт, що в наданому обвинувальному акті та в реєстрі до нього відсутня інформація з приводу розяснення підозрюваному ОСОБА_1 права на суд присяжних не заслуговує на увагу, оскільки вказане прямо суперечить вимогам ч.1 ст. 384 КПК України.

За положеннями п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинно бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже в обвинувальному акті повинно бути як виклад фактичних обставин події, так і формулювання обвинувачення, тобто описова і його резолютивна частини, які повинні бути, узгодженими між собою.

Із обвинувального акту, затвердженого прокурором прокуратури Черкаської області, встановлено, що в ньому не викладено фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обовязковим, оскільки відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а не щодо підозрюваної особи.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, роль кожного з учасників.

Так, в обвинувальному акті фактичні обставини справи викладені не конкретно, а подекуди і суперечливо. Зокрема, в обвинувальному акті зовсім не розкрито, які конкретно дії та їх наслідки, спосіб вчинення злочину, роль кожного у досягненні спільного злочинного результату були предметом попередньої домовленості між обвинуваченим та іншими особами до початку вчинення злочину. Слідчий обмежився лише формальним посиланням на вчинення злочину за попередньою змовою, групою осіб. Наявні з цього приводу окремі факти ніби то реалізації такої домовленості викладені епізодично і суперечливо.

У відповідності до ч.3 ст.337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи відносно якої здійснюється кримінальне правопорушення. Як випливає зі змісту цієї норми, право на зміну правової кваліфікації дій обвинуваченого, суд має лише після завершення судового розгляду справи та при винесенні судового рішення. Таким чином, на стадії підготовчого провадження суд не наділений правом формулювання чи зміни обвинувачення особі, щодо якої розглядається обвинувальний акт.

Прокурор і слідчий в обвинувальному акті, обмежившись простим твердженням про вступ осіб у попередню злочинну змову з реалізацією спільного злочинного умислу на позбавлення волі та вбивства потерпілого, серед підстав обвинувачення не описали форми досягнення домовленості і їх зміст, розподілені ролі.

Однак, відповідно до вимог кримінального процесуального закону з врахуванням практики ЄСЗПЛ кожному обвинуваченому у груповому злочині повинно бути висунуте індивідуальне обвинувачення з зазначенням конкретно вчинених ним дії. Що у кінцевому підсумку служить цілям індивідуалізації відповідальності. Натомість у даній справі, хоча фактично обвинувачення висунуте групі осіб, в обвинувальному акті, текстуально повторюється одне теж саме обвинувачення, без його індивідуалізації, а саме відсутнє розмежування обвинувачення стосовно дії окремої особи, не визначена роль кожного, ступінь участі в інкримінованому кримінальному правопорушенні, відсутнє посилання на наявність умислу у кожного з обвинувачених на вчинення цього злочину, що робить обвинувачення некоректним та порушує право обвинувачених на захист.

Отже у зазначеному обвинуваченні не наведено обєктивної сторони злочину, а саме, які дії вчинив ОСОБА_1, що свідчать про посягання на життя потерпілого, наслідки цих дій ( у вигляді смерті потерпілого) та причинним звязком між його діями та смертю потерпілого.

Зазначене переконливо свідчить про те, що під час досудового розслідування належним чином не були досліджені ознаки спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обовязковими при описуванні злочинів, а фактичні обставини, що характеризують обєктивну та субєктивну сторону злочинів є незрозумілими та суперечливими.

Вищевказане дозволяє зробити висновок, що сформульоване прокурором в обвинувальному акті обвинувачення, яке предявлене ОСОБА_1 є неконкретним, чим суттєво порушено його право на захист.

Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що слідчим та прокурором не дотримані вимоги ст.ст. 91, 92 КПК України при розслідуванні даної справи, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що порушує право на захист обвинуваченого.

Так відсутність даних про вид і розмір заподіяної шкоди відповідно до п.7 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті свідчить про порушення органами досудового розслідування та прокурором вимог ст.ст. 91, 92 КПК України, що відноситься до істотних порушень норм КПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 21.07.2015 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області під головуванням судді Гончарука І.М. було скасовано ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.06.2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 146, п.3.12 ч.2 ст. 115 КК України було повернуто прокурору для усунення недоліків. Як справедливо наголошувала, як державний обвинувач по справі, так і захисники обвинуваченого при скасуванні вказаної ухвали не було вирішено питання щодо продовження терміну дії міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 згідно до ст. 331 КПК України. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 з моменту набрання чинності ухвали апеляційного суду 21.07.2015 року фактично перебував під вартою без відповідних правових підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця увязнення.

Колегія суддів вважає доцільним обрати обвинуваченому запобіжний захід в виді тримання під вартою, оскільки застосування іншої міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого може не забезпечити його належної процесуальної поведінки. Колегія суддів вважає, що на час обрання строку тримання під вартою обвинуваченому продовжують існувати ризики, які мали місце на час обрання міри запобіжного заходу. За таких підстав клопотання захисників та обвинуваченого про обрання міри запобіжного заходу обвинуваченому, не повязаною з позбавленням волі, не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 291, 314, 331 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И ЛА :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250250001265 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, п.п. 3, 12 ч.2 ст. 115 КК України повернути прокурору прокуратури Черкаської області для усунення виявлених недоліків.

Зобов'язати прокурора усунути виявлені недоліки протягом двох місяців з дня проголошення ухвали.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід в вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в Черкаському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області до 10 жовтня 2015 року включно .

Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захисникам, начальнику ІТТ при Уманському МВ УМВС України в Черкаській області, начальнику слідчого ізолятора, до відому та виконання.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: К.Г. Ребрина

Судді: Л.В.Горячківська

ОСОБА_6