Рішення № 49096398, 21.08.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1850/15-ц

Провадження № 2/635/1352/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року Харківський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Березовської І.В.

за участю секретаря Нікішової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову вказував, що ним з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір банківського вкладу № 300131/135906/3-14 від 21 листопада 2014 року у іноземній валюті на суму 10 000 доларів США, строк дії якого закінчився 21 лютого 2015 року. 23 лютого 2015 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому сум вкладу, проте відповідач не виконав зобовязання за договором банківського вкладу.

Посилаючись на вказані обставини, позивач в остаточних вимогах просив визнати незаконними дії ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо невиконання умов договору від 21 листопада 2014 року № 300131/135906/3-14 та приписів постанови Правління НБУ України від 03 грудня 2003 року № 516; зобовязати ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» виконати в натурі обовязок з повернення йому вкладу в розмірі 10000 доларів США із нарахованими згідно укладеного договору відсотками у розмірі 312,50 доларів США шляхом забезпечення їх повернення у готівковій формі у валюті рахунка вкладу.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, подав письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У звязку з тим, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами у справі ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» 21 листопада 2014 року було укладено договір № 300131/135906/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) терміном до 21 лютого 2015 року в іноземній валюті в сумі 10000 доларів США.

20 лютого 2015 року вкладник ОСОБА_1 подав до банку письмову заяву про повернення грошової суми вкладу по закінченню строку дії договору про банківський вклад.

Проте, відповідач не повернув кошти позивачу, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1,2ст. 509 ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ізст. 599 ЦК Українизобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із ч.1 ст. 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно дост. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1,2ст.1060 ЦК Українидоговір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч.5ст. 1061 ЦК Українипроценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.1 договору банківського вкладу (депозиту) від 21 листопада 2014 року вклад залучався на строк до 21 лютого 2015 року .

Згідно п.п.6,7 договору після закінчення строку, визначеного п.1 цього договору, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п. 5.1 Основних умов. Строк розміщення вкладу, визначений п.1 цього договору, не може бути подовжений сторонами.

За п.2 договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеного п.1 цього договору, банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 12,50% річних.

З виписки по особовому рахунку позивача вбачається, що станом на 17 квітня 2015 року доступна для користування сума коштів на рахунку позивача складає 10257,06 доларів США, з яких сума вкладу складає 10000 доларів США, сума нарахованих процентів становить 257,06 доларів США.

Відповідачем після закінчення строку договору депозиту сума вкладу зарахована на картковий рахунок позивача, але отримати кошти він не може.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про видачу вкладу з нарахованими процентами.

При цьому, відповідач в порушення вище зазначених вимог закону не видав позивачу вклад, посилаючись на те, що позивач звернувся з неналежно оформленою заявою, оскільки не зазначив спосіб, яким банк має повернути йому вклад, що в свою чергу унеможливило на певний час виконання банком своїх зобовязань.

Разом з тим, вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки законом не передбачено таких обмежень.

Крім того, представник відповідача зазначив про обмеження, встановлені постановою НБУ № 758 від 01 грудня 2014 року та постановою НБУ № 160 від 03 березня 2015 року, щодо видачі готівкової іноземної валюти з депозитів і нарахованих процентів через каси та банкомати в межах 15 000 грн. на добу на одного клієнта, в еквіваленті за офіційним курсом в іноземній валюти.

Разом з тим, ст.1074 УК Українипередбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Запроваджені для позивача вказаними постановами обмеження у праві користування своїми коштами тривали з 03 грудня 2014 року до 03 березня 2015 року та з 04 березня 2015 року до 03 червня 2015 року включно та на теперішній час припинили свою дію.

Крім того, в світлі гарантій захисту права власності, передбачених ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначенні обмеження не відповідають проголошеній меті введення цих обмежень і тому є непропорційним втручанням у право вкладника на повне і вчасне отримання передбачених договором банківського вкладу грошових коштів.

З огляду на наведене, суму вкладу в розмірі 10257,06 доларів США банк був зобов'язаний повернути позивачу в строк закінчення дії договору.

Що стосується розміру нарахованих процентів, зазначених позивачем, в сумі 312,50 доларів США, то в цій частині позовні вимоги позивачем не доведені, а тому з відповідача підлягає стягненню сума нарахованих процентів в розмірі 257,06 доларів США, згідно виписки з особового рахунку.

Крім того, звертаючись до суду, позивач просив захистити його право на одержання вкладу шляхом визнання незаконними дій відповідача та примусового виконання обовязку в натурі.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За ч.1 ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

При неправильно обраному способі захисту позивачу в певних випадках може бути відмовлено в позові.

При вирішенні вказаної справи, суд, враховуючи підставу (обґрунтування) позову та зміст позовних вимог, з огляду на розяснення, що містяться у п. 3 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року, вважає, що порушене право позивача на одержання вкладу та нарахованих процентів підлягає захисту шляхом стягнення з банку заборгованості за договором банківського вкладу.

При цьому, суд відмовляє позивачу в частині визнання незаконними дій ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» щодо невиконання умов договору, оскільки такій спосіб захисту не відповідає характеру порушення прав позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу № 300131/135906/3-14 від 21 листопада 2014 року в сумі 10 257, 06 доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - І.В. Березовська