Рішення № 49093441, 27.08.2015, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа 611/713/15-ц

н/п 2/611/267/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року Барвінківський районний суд Харківської області

у складі:

головуючого судді Черниха Є.А.

секретаря - Левченко Т.В.

прокурора Ніколенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Барвінкове Харківської області цивільну справу за позовом Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, служба у справах дітей Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області,

В С Т А Н О В И В :

Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області пред'явила у суді позов до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що батько дитини з дочкою не проживає, матеріально не допомагає, не цікавиться її станом здоров'я, самоусунувся від виховання дочки.

У судовому засіданні представник позивача та служби у справах дітей Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області позов підтримали.

Третя особа ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала та показала, що раніше з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого 13.11.2008 року народила дочку ОСОБА_4. 10 серпням 2010 року шлюб між ними було розірвано і ОСОБА_2 разом з дочкою стали проживати окремо від відповідача. 29 серпня 2012 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, з яким стала проживати однією сім?єю. З ними разом проживає і дочка ОСОБА_4, вихованням та матеріальним утриманням якої третя особа разом з чоловіком займаються разом. Після розлучення з відповідачем, останній з дочкою ОСОБА_4 не спілкувався, матеріально її не утримував та участі у її вихованні не приймав. Влітку 2014 року на прохання відповідача, вона давала дочку останньому для спілкування. Після чого з питань побачення з дитиною, відповідач не звертався до матері і ОСОБА_3 говорила, що більше спілкуватися з батьком не буде. Взимку 2015 року за весь час відповідач дзвонив по телефону ОСОБА_5 та цікавився її долею. При бесіді, про дочку відповідач не згадував. Крім цього випадку, відповідач починаючи з 2010 року ніколи ОСОБА_7А не дзвонив і долею дочки не цікавився. Аліменти останній на утримання дочки не сплачує, має заборгованість.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та показав, що після розлучення з ОСОБА_5, дочка ОСОБА_4 стала проживати з нею в м. Ізюм Харківської області і можливості бачитися з дочкою у нього не було. На звернення ОСОБА_1 з питань побачення з дочкою, ОСОБА_5 заперечувала. 30.04.2011 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від якого 18.01.2013 року остання народила дочку Дар?ю, з якими останній проживає разом однією сім?єю.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов?язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може бути ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно з п. 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» виходячи з принципу процесуального рівноправ?я сторін та враховуючи обов?язок кожної сторони довести ті обставини, на які посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом забезпечено усім учасникам можливість для реалізації їх прав для надання та витребування доказів, усі вони долучені до справи і досліджені.

При аналізі доказів суд керується положеннями ст. 60 ЦПК України про те, що обовязки доказування і подання доказів покладається на сторони, і виходить лише із тих доказів, які надані ними під час розгляду справи.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв?язок наявних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3. Відповідач фактично проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з дружиною ОСОБА_8 та дочкою ОСОБА_8 Дар?єю.

Згідно даних акту обстеження матеріально побутових умов сім?ї, ОСОБА_5 проживає разом з чоловіком ОСОБА_6, дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_9 по пров. Смольном, 10 м. Ізюма Харківськівської області (а.с. 19).

Згідно довідки Ізюмського дошкільного навчального закладу (ясла садок) № 10, ОСОБА_3 виховувалася у вказаному закладі в старшій групі № 2. На протязі всього часу, що ОСОБА_3 відвідувала дитячий садок, приводили та забирали її мама ОСОБА_5 та чоловік ОСОБА_6. Рідний батько дитини ОСОБА_1 жодного разу не з?являвся в закладі, не цікавився справами дитини та не спілкувався з вихователями (а.с. 6).

Орган опіки та піклування Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області 05.08.2015 року на підставі висновку вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 по відношенні до малолітньої дочки ОСОБА_3 (а.с. 4).

Причиною спору стало невиконання відповідачкою батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини.

Згідно довідки ВДВС Барвінківського РУЮ, станом на 31.07.2015 року ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_4 на суму 6462.90 грн. (а.с.20).

Відповідно до ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ч. 1ст. 150 СК Українипередбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.

Відповідно до вимогст. 165 СК Україниправо на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Із матеріалів справи вбачається, що неповнолітня дитина проживає в родині з матір?ю та перебуває на її утриманні.

Відповідно дост. 164 СК України, підставою позбавлення батьківських прав є ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до п.16Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

У судовому засіданні, даючи пояснення про обставини справи малолітня ОСОБА_3 пояснила, що як батька вона знає ОСОБА_6, з яким проживають разом з мамою та братиком. Останній водив та забирав її з дитячого садка, купував їй речі. Вона його любить та називає батьком. Відповідача по справі знає як «Ігор», так і назвала його у судовому засіданні. По телефону він їй ніколи не дзвонив. Бачила в житті відповідача по справі один раз і більше бачитися з ним не хоче. Бажає проживати разом з ОСОБА_6 мамою та братиком.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд не приймає до уваги показання відповідача в частині того, що ОСОБА_5 не давала йому для побачення дочку, оскільки останнім не надано доказів, що він взагалі просив про це ОСОБА_10. Крім того, з вказаних питань до служби у справах дітей Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, не звертався.

Виходячи із встановлених у судовому засіданні обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків відносного своєї дитини, без поважних причин тривалий час не спілкується з дочкою, не займається її вихованням, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров?ям та життям, тобто ухиляється від виконання батьківських обов?язків по відношенні до дочки ОСОБА_4, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про позбавлення відповідача батьківських прав у відношенні його малолітньої дитини.

Відповідно дост. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.150,155,164,165,166,182,184,191,258 СК України, керуючись ст.ст.3 - 14,60,61,169,209,213,214,215,218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, служба у справах дітей Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4 А/12 м. Барвінкового Харківської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 243.60 грн. суми судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особа, яка брала участь у справі, але була відсутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27.08.2015 року.

Суддя Є.А. Черних