Ухвала суду № 49089989, 11.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6442/15 Справа № 199/9577/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року

за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіна Л.Л., -

В с т а н о в и в :

04 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк» та АНД ВДВС Дніпропетровського МУЮ про визнання виконавчих написів такими, що не підлягють виконанню посилаючись на те, що 02.02.2007 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № МL-302/023/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 50.000,00 доларів США у порядку та на умовах, зазначених у кредитному договорі. В цей же день з метою забезпечення кредитного договору між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки № РСL-302/023/2007, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку була передана квартира по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську. 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. був вчинений виконавчий напис, реєстровий №10784, про звернення стягнення на зазначену квартиру з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 46.108,83 доларів США. Також 07.06.2007 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та нею був укладений кредитний договір № СL-302/180/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит на придбання автомобіля у розмірі 32.500,00 швейцарських франків у порядку та на умовах зазначених у кредитному договорі. В цей же день з метою забезпечення кредитного договору між позивачкою та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір застави № РСL-302/180/2007, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань в заставу був переданий автомобіль Міцубісі Аутлендер 2,4 Спорт, реєстраційний № НОМЕР_1, 2007 року випуску. 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. був вчинений виконавчий напис, реєстровий № 10782, про звернення стягнення на транспортний засіб Міцубісі Аутлендер 2.4 Спорт, реєстраційний № НОМЕР_1, 2007 року випуску, з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 29.219,86 швейцарських франків. 18.10.2007 року між ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», та нею був укладений кредитний договір № МL-302/354/2007, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 150.000,00 швейцарських франків у порядку та на умовах зазначених у кредитному договорі. В цей же день з метою забезпечення кредитного договору між нею та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки № РСL-302/354/2007, відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку була передана квартира по АДРЕСА_2, у м. Дніпропетровську. 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. був вчинений виконавчий напис, реєстровий № 10783, про звернення стягнення на квартиру по АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 159.790,95 швейцарських франків. Постановами державного виконавця АНД ВДВС були відкритті виконавчі провадження за зазначеними виконавчими написами № 10782, № 10783 та № 10784, тільки після цього при ознайомлені з виконавчими провадженням їй стало відомо про наявність вказаних виконавчих написів нотаріуса. Приватний нотаріус Вдовіна Л.Л. при здійсненні виконавчих написів не перевірила факту наявності чи відсутності спору щодо розміру заборгованості, ні ПАТ «ОТП Банк», ані приватний нотаріус не надсилав їй повідомлення про наявність заборгованості за кредитними договорами та її розрахунку. Вказані суми заборгованості у виконавчих написах відрізняються від досудових розрахунків, тому заборгованість за кредитними договорами не є безспірною. Нотаріус вчинив оскаржувані виконавчі написи з порушенням вимог законодавства та за відсутністю підстав для їх вчинення. Договорами іпотеки та договором застави автомобіля не встановлений та не визначений спосіб звернення на предмет іпотеки та застави на підставі виконавчого напису. Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчі написи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л.: № 10782 від 14 грудня 2009 року про звернення стягнення на транспортний засіб Міцубісі Аутлендер 2,4 Спорт, реєстраційний № НОМЕР_2, 2007 року випуску, з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 229.808,14 грн.; № 10783 від 14 грудня 2009 року, про звернення стягнення на квартиру по АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську, що належить ОСОБА_2 на праві власності, з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі 1.249.126,11 грн.; № 10784 від 14 грудня 2009 року, про звернення стягнення на квартиру по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, з метою задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» в розмірі в розмірі 369.832,90 грн. (а.с.5-9,119-127).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.231-233).

В апеляційній скарзі (а.с.236-247) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:

- позивачем не пропущено строк позовної давності в силу звернення з заявою про поновлення відповідного строку, яку судом не було розглянуто;

- відповідно до умов кредитних договорів кредит позивач отримувала у доларах США та у швейцарських франках, але виконавчі написи нотаріуса містять зазначення заборгованості в гривні, що є порушенням стягнення заборгованості у безспірному порядку;

- нотаріус допустив вчинення виконавчих написів за наявності у боржника спору з кредитором стосовно суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені;

- нотаріус повинен був витребувати у стягувача оригінал поштового повідомлення для посвідчення виконання банком вимог закону відносно дотримання 30-денного терміну на починання процесу примусового стягнення після отримання боржником письмової вимоги стягувача;

- судом невірно застосовані норми Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про іпотеку» та правові акти, якими передбачено порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом.

Іншими сторонами рішення суду першої інстанції в тому числі в частині висновку суду про вчинення виконавчих написів з порушенням закону не оскаржене.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що сторони уклали кредитні договори, в забезпечення виконання яких укладено договори іпотеки та договір застави, на підставі яких внаслідок невиконання позивачем умов кредитних договорів виникла заборгованість, яку стягнуто шляхом вчинення виконавчих написів, які вчинені з порушенням закону, але не підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню, оскільки позивач з таким позовом звернулась до суду після спливу трирічного строку позовної давності з моменту, коли їй стало відомо про вчинення цих виконавчих написів.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Так саме згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що в погашення заборгованості за кредитними договорами вчинено три виконавчі написи від 14.12.2009 року за реєстровими номерами: № 10782 про звернення стягнення на автомобіль, № 10783 та № 10784 про звернення стягнення на нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги про визнання цих виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві (а.с.119-127), є обгрунтованими.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховані норми Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про іпотеку» та інших правових актів, якими передбачено порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом, є безпідставними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про звернення позивача з позовом до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки позивач вже зверталась до суду в 2010 році з двома окремими позовами про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 14.12.2009 року за реєстровим номером № 10782 про звернення стягнення на автомобіль, та про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів від 14.12.2009 року за реєстровими номерами № 10783 та № 10784 про звернення стягнення на нерухоме майно.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах цивільних справ № 2-1432/11 та № 2п-86/11, які досліджені в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи № 2-1432/11 вбачається, що:

- 25.01.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, датованим нею від 18.01.2010 року, до «ОТП Банк» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 10782 від 14.12.2009 року про звернення стягнення на автомобіль, що є заставою за кредитним договором від 07.06.2007 року № СL-302/180/2007, за змістом позовної заяви вбачається, що про наявність цього виконавчого напису вона взнала після отримання 25.12.2009 року постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження (а.с.1-4 справи № 2-1432/11);

- ухвалою суду від 17.03.2011 року позовну заяву позивача ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с.144 справи № 2-1432/11).

З матеріалів справи № 2п-86/11 вбачається, що:

- 01.02.2010 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: № МL-302/023/2007 від 02.02.2007 року, № СL-302/180/2007 від 07.06.2007 року, № МL-302/354/2007 від 18.10.2007 року;

- 30.03.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до «ОТП Банк» про визнання недійсними кредитних договорів, договорів поруки, застави та іпотеки, а також визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчі листи № 10783 від 14.12.2009 року та № 10784 від 14.12.2009 року (а.с.68-72 т.1 справи № 2п-86/11);

- заочним рішенням суду від 23.04.2011 року в задоволенні зустрічного позову відмовлено;

- ухвалою апеляційного суду від 24.10.2011 року вказане рішення залишене без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено (а.с.106-108,185-186 т.3 справи № 2п-86/11).

Отже судом першої інстанції правильно встановлено, що у всякому разі на момент подання 25.01.2010 року позивачем позову про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 14.12.2009 року за реєстровим номером № 10782 про звернення стягнення на автомобіль та 30.03.2010 року про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів від 14.12.2009 року за реєстровими номерами № 10783 та № 10784 про звернення стягнення на нерухоме майно, позивачу було відомо про вчинення таких виконавчих написів та про порушення у зв'язку з цим її прав.

Ксерокопії вказаних документів наявні у цій справі (т.1 а.с.87-93) та долучені до неї (т.2 а.с.20-32).

Згідно ч.1 ст.572 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звернення позивача до суду 04.09.2013 року з позовом у цій цивільній справі про визнання тих самих виконавчих написів після спливу строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо не пропущення позивачем строку позовної давності в силу її звернення з заявою про поновлення цього строку, яку судом не було розглянуто, не може бути прийнято до уваги, оскільки поважних причин пропуску цього строк позивачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надавши суду докази вчинення виконавчих написів з порушення вимог закону, позивач не надала суду доказів про наявність поважних причин пропуску нею строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При розгляді справи у суді першої інстанції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з заявою про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.86).

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Позовні вимоги про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, заявлені у цій справі з інших підстав, ніж у справах № 2-1432/11 та № 2п-86/11, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропет-ровська від 15 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: