Ухвала суду № 49083883, 25.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1781/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Губської Л.В. та Ганечко О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2В.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 07.04.2015 р. №000013/10-17-22-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на податковому обліку Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Основним видом підприємницької діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, алкогольними напоями та тютюновими виробами.

19.03.2015 р. відповідачем було проведено фактичну перевірку магазину ФОП ОСОБА_2 за адресою: Баришівський район, с. Селичівка, вул. Леніна, 19, за результатами якої складено акт від 19.03.2015 р. №419/10-36-21/НОМЕР_1.

У зазначеному акті перевірки зафіксовані наступні факти порушення позивачем вимог ст.ст. 11, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»: 1) зберігання пакету вина ординарного столового напівсолодкого рожевого «Ізабелла» 1,0 л по ціні 23,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка; 2) здійснення реалізації пляшки джину «Vilnius» 0,5 л по ціні 77,00 грн., яка є нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийнято рішення від 07.04.2015 р. №000013/10-17-22-03/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, відповідно до якого на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф на загальну суму 27000, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт порушення позивачем ст.ст. 11, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що є підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), Постановою Кабінету Міністрів «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» від 30.10.2008 р. №957 у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова №957), Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1251 (далі - Положення №1251).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно до ст. 11 Закону №481/95-ВР та ст. 226 ПК України, алкогольні напої, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються, позначаються марками акцизного податку.

Пунктом 24 Положення №1251 передбачено, що зберігання з метою продажу та продаж на митній території України маркованих з порушенням вимог цього Порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняється.

Згідно з ч. 15 ст. 17 Закону №481/95-ВР, зберігання спирту або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

У ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР закріплено, що оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Відповідно до ст. 18 Закону №481/95-ВР, Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою №957 установлено розмір мінімальної роздрібної ціни для горілки у такій тарі становить 99,56 грн.

Отже, податковим законодавством регламентовано порядок здійснення торгівлі підакцизними товарами, зокрема особливості їх зберігання з марками акцизного податку та реалізації за цінами, регульованими КМУ.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_2 при здійсненні підприємницької діяльності з торгівлі алкогольними напоями не було забезпечено дотримання вимог законодавства щодо порядку зберігання таких товарів та їх реалізації за регульованими цінами, а саме допущено зберігання пляшки вина за відсутності акцизної марки і продаж пляшки джину за ціною нижчою, ніж врегульовано КМУ.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова суду ухвалена не судом, а суддею, що на його думку вказує на порушення ст. 124 Конституції України, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що суперечать приписам п. 3 ч. 1 ст. 3 КАС України, в якій чітко визначено, що суд - це суддя адміністративного суду, який розглядає і вирішує адміністративну справу одноособово або колегія суддів адміністративного суду.

Посилання апелянта на те, що у фіскальному чеку, за яким продано пляшку алкогольного напою за заниженою ціною, вказано віскі, а не джин, колегія суддів вважає такими, що не спростовують факту вчинення ФОП ОСОБА_2 адміністративного правопорушення в галузі реалізації підакцизних товарів. Більш того, сам факт реалізації позивачем пляшки алкогольного напою по заниженій ціні доводами апеляційної скарги не спростовується та підтверджується матеріалами справи, зокрема актом перевірки, який зокрема підписано продавцем ОСОБА_3 без жодних зауважень (а.с.33-34), поясненнями цієї ж особи (а.с.37) та фотокарткою (а.с.39-40).

Твердження апелянта про те, що вино він продавав на розлив і саме тому акцизна марка не зберіглась, також не спростовують факту вчинення ним правопорушення щодо зберігання пляшки алкогольного напою без акцизної марки.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Губська Л.В.

Ганечко О.М.