ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
__________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.
Суддя-доповідач:ОСОБА_1
УХВАЛА
іменем України
"20" серпня 2015 р. Справа № 817/1101/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Кузьменко Л.В.
суддів: Зарудяної Л.О.
ОСОБА_2,
при секретарі Білоцькій А.В. ,
за участю представника відповідача - Рівненської митниці ДФС,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про скасування висновку і наказу про звільнення, поновлення на роботі і стягнення коштів ,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області та Рівненської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області №2381/17-16-17-03-09 від 04.02.2015 в частині встановлення недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади»; визнати протиправним та скасувати наказ Рівненської митниці ДФС від 06.04.2015 №99-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_3»; поновити позивача на посаді головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці ДФС; стягнути з Рівненської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.04.2015 по дату набрання чинності рішенням суду.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області №2381/17-16-17-03-09 від 04.02.2015р. є невмотивованим. За результатами розгляду запитів, ВДАІ УМВС України у Рівненській області листом від 09.01.2015р. повідомив відповідача - 1, що станом на 20.12.2014 за громадянином ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки «RENAULT» реєстраційний номер НОМЕР_1, про що позивачем не було зазначено у декларації за 2013 рік. Таким чином, відповідач - 1 дійшов висновку, що позивачем зазначено у декларації недостовірні відомості щодо наявного майна (майнових прав), що стало підставою для звільнення позивача із займаної посади. Позивач зазначає, що автомобілем, відомості про який не було зазначено у декларації за 2013 рік, він не користується, оскільки здійснив його відчуження на підставі довіреності у 2009 році.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував Висновок Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 04 лютого 2015 року №2381/17-16-17-03-09.
Визнав протиправним та скасував наказ Рівненської митниці Державної фіскальної служби «Про звільнення ОСОБА_3М.» від 06 квітня 2015 року №99-к.
Поновив ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби з 07 квітня 2015 року.
Стягнув з Рівненської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 6318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби з 07 квітня 2015 року та стягнення на користь ОСОБА_3 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3015 (три тисячі пятнадцять) грн. 60 (шістдесят) коп. суд першої інстанції звернув до негайного виконання.
Відповідач ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області з постановою суду першої інстанції не погодилась, подала апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноти з"ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.
В судове засідання представник апелянта не прибув, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив здійснювати її розгляд без участі представника апелянта.
Позивач та його представник в судове засідання не прибули, в запереченні на апеляційну скаргу просили справу розглядати за їх відсутності.
Заслухавши представника Рівненської митниці ДФС, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою.
Складовими елементами правового статусу осіб публічної служби є вступ на публічну службу, умови та порядок її проходження, звільнення з публічної служби, соціальний статус осіб публічної служби.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач 10.08.1992 року був прийнятий на роботу на посаду інспектора Рівненської митниці та прийняв присягу держслужбовця.
Відповідно до наказу від 02.12.2014 №53-к ОСОБА_3 переведений на посаду головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби, про що внесено запис до трудової книжки позивача №24 (а.с. 13).
ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, на виконання вимог Закону України від 16.09.2014 №1682-VII «Про очищення влади» (далі Закон України №1682-VII), проведено перевірку достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України №1682-VII щодо ОСОБА_3
За результатами перевірки складено Висновок «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 04 лютого 2015 року №2381/17-16-17-03-09 (а.с. 8), відповідно до якого за результатами перевірки, з урахуванням письмових пояснень позивача та інших документів, встановлено, що останнім у декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_3 вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, передбачених пунктами 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про майно позивача.
На підставі Висновку начальником Рівненської митниці Державної фіскальної служби винесено наказ «Про звільнення ОСОБА_3М» від 06.04.2015 №99-к (а.с. 7) яким позивача звільнено з посади головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП, з підстав, передбачених Законом України №1682-VII.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю складеного за наслідком проведеної перевірки висновку податкового органу, а також винесення Рівненською митницею ДФС наказу про звільнення, звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідком проведеної перевірки підтверджена законність джерел набуття позивачем права власності на причіп на автомобіль марки «RENAULT» 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. А саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не є підставою для застосування положень Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Зі змісту Висновку «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»» від 04 лютого 2015 року №2381/17-16-17-03-09 слідує, що для проведення перевірки відносно головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_3 використано, зокрема, запит про перевірку, копія декларації про майно, доходи, витрати і зобовязання фінансового характеру за 2013 рік, копія паспорта позивача, копія заяви про проведення перевірки, передбаченої Законом України №1682-VII.
За результатами розгляду запитів, ВДАІ УМВС України у Рівненській області листом від 09.01.2015 повідомив, що станом на 20.12.2014 за громадянином ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки «RENAULT» реєстраційний номер НОМЕР_1.
У Висновку зазначено, що відповідно до письмового пояснення від 04.02.2015 та копій підтверджуючих документів, позивач не вказав у пункту 35 розділу IV декларації автомобіль марки «RENAULT» 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, у звязку з тим, що 07.03.2009 даний автомобіль був відчужений відповідно до довіреності ВМВ №340287 від 07.03.2009, якою передбачено, що особи, вказані у довіреності, мають право розпоряджатися автомобілем НОМЕР_2, у тому числі: продати, обміняти, передати в оренду, заставити, зняти з обліку в органах ДАІ. Згідно з наданими позивачем поясненнями, останній не знав про те, що даний автомобіль не знятий з обліку в органах ДАІ та все ще зареєстрований за ним.
На підставі вище зазначеного, відповідачем -1 у Висновку зазначено, що позивачем у декларації за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону України №1682-VII.
Зі змісту Висновку вбачається, що єдиною підставою на обґрунтування висновку щодо надання позивачем недостовірних відомостей є інформація саме щодо реєстрації автомобіля НОМЕР_2 за позивачем.
Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом, посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Вказана заборона, у відповідності до ч. 8 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про очищення влади", особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (ч. 10 ст. 5 Закону України "Про очищення влади").
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 року за № 1385/26162 (далі - Порядок), яким передбачено процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - перевірка).
Згідно з п. 3 зазначеного Порядку встановлено, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в:
- аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;
- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;
- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Згідно з п. 4, 6 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.
При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
За змістом п. 12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
У письмових поясненнях від 27.02.2015 р. (а.с.75) Позивач вказав, що автомобіль НОМЕР_2 був відчужений ним на підставі довіреності від 07.03.2009 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 12), а тому протягом багатьох років не було необхідності вказувати даний транспортний засіб у деклараціях. Позивач також вказав, що з моменту оформлення вказаної довіреності він не мав наміру та не користувався зазначеним автомобілем, а на вказаний автомобіль ОСОБА_8 було видано реєстраційний талон органами ДАІ (а.с.76), що підтверджується також відповідними довідками (а.с.74).
Крім того, допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що на підставі довіреності від 23.07.2011 ОСОБА_6 передав йому автомобіль НОМЕР_2, за що отримав від ОСОБА_9 відповідні кошти. Свідок вказав, що на момент оформлення довіреності у сторін правочину фактично виникли відносини щодо купівлі-продажу рухомого майна. Також, свідок ОСОБА_9 зазначив, що в подальшому ним відчужено даний автомобіль на користь громадянина ОСОБА_10, за що отримав кошти.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні надав пояснення, що ОСОБА_9 відчужив на його користь автомобіль НОМЕР_2, передавши йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на спірний автомобіль (а.с. 85). На підтвердження даних фактів свідок надав суду також Договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 02.03.2015 (а.с. 86), в якому в графі «Страхувальник» зазначено ОСОБА_10; та Поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 87), в якому в графі «Страхувальник» також зазначено ОСОБА_10.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби від 27.02.2015 №1014/42/17-70-10 «Запит з метою уточнення отриманої інформації в порядку абз. 3 п. 14 наказу Мінфіну України від 03.11.2014 №1100» (а.с. 42), адресований відповідачу 1, в якому зазначено, що 27.02.2015 позивачем надано пояснення щодо відсутності інформації про проходження ним державного технічного огляду автомобіля НОМЕР_2 згідно бази даних «RIIS-DAI»; згідно національної бази даних ДАІ «Автомобіль» 21.07.2006 на автомобіль НОМЕР_2 виданий тимчасовий реєстраційний талон РРТ №320379 громадянину ОСОБА_6
В листі також зазначено, що з метою дотримання конституційних прав та свобод ОСОБА_3, унеможливлення звільнення з посади особи, яка заявила у декларації достовірні відомості, начальник Рівненської митниці Державної фіскальної служби просив відповідача 1 розглянути даний лист щодо уточнення отриманої інформації та надати відповідь.
Відповідачем 1 надано відповідь від 13.03.2015 №5901/17-16-17-03-09 (а.с. 11), в якій зазначено, що надані відповідачем-2 додаткові матеріали не можуть бути підставою для внесення змін до Висновку, оскільки він вже оформлений 04.02.2015.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не мав умислу на приховання набутого тим майна та щодо не зазначення у декларації за 2013 рік інформації про автомобіль НОМЕР_2, оскільки був переконаний, що транспортний засіб був відчужений ним у спосіб, не заборонений чинним на той час законодавством.
Колегія суддів зазначає, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", відповідно до критерію, передбаченого частиною восьмою статті 3 даного Закону України, в зв'язку з тим, що застосування такої заборони можливо при встановленні перевіркою, зокрема недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, у разі, якщо таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.
Як вбачається із висновку Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління ДФС у Рівненській області №2381/17-16-17-03-09 від 04.02.2015р. за результатами проведеної перевірки, з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та підтвердних документів також встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у п. 1 - 10 ч.1 ст.2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що податковим органом за наслідком проведеної перевірки підтверджена законність джерел набуття позивачем права власності на спірний автомобіль.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не є підставою для застосування положень Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади.
Таким чином, оскільки Рівненською митницею ДФС при звільненні позивача з посади не було враховано, що автомобіль марки «RENAULT» 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 був придбаний позивачем із законних джерел, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач був звільнений без наявних на те підстав та підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора митного поста «Дубно» Рівненської митниці ДФС з 07.04.2015 року.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач під час прийняття оспорюваного наказу діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, наказ 06 квітня 2015 року №99-к є необґрунтованим, неправомірним і таким, що прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому існують правові підстави для його скасування та поновлення позивача на роботі.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В такому вигляді назване правило закріплено і в міжнародно-правових документах, присвячених правам людини, зокрема у статті 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Згідно із зазначеним вище правилом дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.
Конституція України поширила дане правило не тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують покарання за злочин, а й загалом на всі види юридичної відповідальності. Це цілком відповідає сучасній європейській юридичній практиці, зокрема практиці Європейського суду з прав людини
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України від 09.02.99 р. № 1-рп/99, справа № 1-7/99, положення частини першої ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату складання та подання позивачем декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, діюче на той момент законодавство не передбачало відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади за подання декларантом недостовірних або неповних відомостей.
Зазначене правило було запроваджене 16.10.2014 року Законом України "Про очищення влади".
Відтак, норми обумовленого Закону України "Про очищення влади" в частині запровадженої відповідальності у вигляді звільнення із займаної посади не мають зворотної дії у часті, а тому не поширють свою дію на правовідносини та проступки, що мали місце до 16.10.2014року.
Сукупність встановлених в ході судового розгляду справи фактичних обставин дає суду підстави для висновку, що наказ Рівненської митниці ДФС про звільнення «Про звільнення ОСОБА_3М.» від 06 квітня 2015 року №99-к. не відповідає усім критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
З урахуванням змісту довідки Рівненської митниці Державної фіскальної служби від 04.05.2015 №507/50-17-70-05 (а.с. 71), суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2015 по 05.06.2015р.р. в сумі 6318 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" червня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кузьменко
судді: Л.О. Зарудяна
ОСОБА_2
Повний текст cудового рішення виготовлено "20" серпня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,33001
3- представник позивача ОСОБА_11 АДРЕСА_2
4- відповідачу: ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул.Відінська,8,м.Рівне,33023
5- Рівненська митниця Державної фіскальної служби України вул.Соборна,104,м.Рівне,33028
- ,
Судове рішення № 49083792, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 20.08.2015. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 817/1101/15. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: