Ухвала суду № 49083643, 20.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 р.Справа № 820/4044/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. по справі № 820/4044/15

за позовом ОСОБА_1

до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області №23 від 20.03.2013 р., щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області;

- визнати протиправною та скасувати відмову Харківської районної державної адміністрації Харківської області, викладену в листі №М-252/05-11 від 15.04.2015р. щодо погодження проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області, розробленого ПП "Геобаланс";

- визнати протиправною та скасувати відмову Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області, викладену в листі №37 від 06.04.2015р. щодо погодження проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області, розробленого ПП "Геобаланс";

- зобов'язати Харківську районну державну адміністрацію Харківської області та Відділ містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області погодити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. ч. 6-8 ст. 186-1 Земельного кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.10.2011 року землевпорядником Будянської селищної ради та виконавцем земельно-кадастрових робіт було складено акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки. (а.с.9).

20.03.2013 року відділом Містобудування та архітектури надано висновок № 23 щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та складання документів, що посвідчуть право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди, Харківського району, Харківської області, яким позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди, Харківського району, Харківської області можливо буде розглянуто після усунення зауважень, зазначених у висновку. (а.с.10)

Рішенням Будянської селищної ради Харківського району Харківської області, XXVI сесії VI скликання, від 05.08.2013р., затверджено проект землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, розташовану за адресою: вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди, Харківського району, Харківської області - загальною площею 0,0025 га. за умови виконання вимог, зазначених у висновку № 405 від 19.05.2013 року про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та у висновку № 23 від 20.03.2013 року щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. (а.с.12)

30.10.2014 р. державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову внесення відомостей до Державного земельного кадастру про право власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку в звязку з тим, що проект землеустрою не погоджено відділом містобудування та архітектури.

31.03.2015 р. позивачем було складено заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.15)

06.04.2015 р. позивачу було надано лист-відповідь № 37, в якому зазначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. На даний час, справа за № 820/703/15 за позовом ОСОБА_1 знаходиться на розгляді у Харківському окружному адміністративному суді. (а.с.16)

15.04.2015 позивачу було надіслано лист № М-252/05-11, в якому зазначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. (а.с.13-14)

Не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача щодо відмови у погодженні проекту землеустрою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок № 23 від 20.03.2013 року складений з додержанням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач 23.04.2015 року звернувся до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 23 від 20.03.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

З наведених вище приписів КАС України випливає, що адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду визначеного цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що 20.03.2013 року ОСОБА_1 звертався до відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області із заявою вх. № 132 про надання висновку щодо відповідності містобудівним, архітектурно-планувальним вимогам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права оренди (власності).

При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтвердив факт отримання ним оскаржуваного висновку № 23 від 20.03.2013 р. щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області, ще у 2013 році.

Отже, у позивача право на звернення до суду із вказаною вимогою виникло ще у 2013 року, проте ОСОБА_1 звернувся до суду лише в квітні 2015 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною 2 статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, посилання на даний висновок містяться у рішенні Будянської селищної ради Харківського району Харківської області, XXVI сесії VI скликання, від 05.08.2013р. "Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуального гаражу, розташовану за адресою: вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди, Харківського району, Харківської області", яким затверджено позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови виконання вимог, зазначених, зокрема, у висновку № 23 від 20.03.2013 року щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Частиною 2 статті 100 КАС України встановлено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання , так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, позивачем ані до суду ані першої, ані апеляційної інстанцій не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 23 від 20.03.2013 р. щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області.

Відповідно до частини 2 статті 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при відкритті провадження та розгляді справи по суті, порушено вимоги процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення цього питання по суті, оскільки позивач пропустив передбачений статтею 99 КАС України строк звернення до суду, що згідно вимог статті 100 та частини 2 статті 107 КАС України є перешкодою для відкриття провадження у справі та розгляду позовних вимог по суті з винесенням постанови про задоволення чи відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, серед іншого, має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Згідно п. 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо, зокрема, останню подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 23 від 20.03.2013 року щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди Харківського району, Харківської області, через порушення судом норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області - залишенню без розгляду.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в частині решти позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно із ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Згідно ч.4,5 ст.186-1 ЗК України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, й копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів).

Наданий на погодження відповідачу проект землеустрою не містив правовстановлюючих документів на гараж, який розташований на земельній ділянці.

При цьому, під час судового розгляду справи позивачем не заперечувався факт того, що такі правовстановлюючі документи у позивача відсутні, право власності на гараж станом на дату судового розгляду не встановлено.

У зв'язку із встановленням порушень статті 50 Закону України "Про землеустрій" щодо відсутності правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій та висновків відповідача про відмову в погодженні проекту землеустрою, викладених у листах від 06.04.2015 № 37 та 15.04.2015 № М-252/05-11.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до п. 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування відмови Харківської районної державної адміністрації Харківської області, викладеної в листах №М-252/05-11 від 15.04.2015р. та № 37 від 06.04.2015р. щодо погодження проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки по вул. Гоголя, 4а в с. Буди Харківського району Харківської області, розробленого ПП "Геобаланс"; зобов'язання погодити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування в цій частині не вбачається.

Керуючись ст. 99, 100, 155, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. по справі № 820/4044/15 в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 23 від 20.03.2013 року щодо додержання містобудівних вимог проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва індивідуального гаражу по вул. Гоголя, 4-а в смт. Буди Харківського району, Харківської області скасувати, залишивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури Харківської районної державної адміністрації Харківської області - без розгляду.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2015р. по справі № 820/4044/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 25.08.2015 р.