Ухвала суду № 49083216, 19.08.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року справа №805/2207/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В., суддів Васильєвої І.А., Василенко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 805/2207/15-а (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року № 0000244700/2787/10/28-03-47 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість на загальну суму 127 125, 0 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 84 750, 0 грн., за штрафними санкціями в розмірі 42 375, 0 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» за лютий 2015 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.04.2015 року № 145/28-03-47/25112243, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 року № 0000244700/2787/10/28-03-47, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 84750 грн. та зобовязано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 42375 грн. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі його висновків, неправомірним та таким що підлягає скасуванню, оскільки вважає, що ним не порушено норми податкового законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року позов задоволено у повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що обовязковими передумовами формування податкового кредиту є попередня сплата та зарахування до бюджету податкових зобовязань контрагентом, складання податкової накладної особою, що зареєстрована в установленому порядку як платник податку на додану вартість. Недоотримання наведених вище положень свідчить про відсутність підстав для включення суми податку на додану вартість, що зазначена в податковій накладній, до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивача зареєстровано як юридичну особу 22.10.1997 року реєстраційною службою Костянтинівського місьрайонного управління юстиції, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 25112243, останній є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 13-14).

Посадовими особами відповідача відповідно до п. 200.10 ст. 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проводилась камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного акціонерного товариства «Виробниче обєднання «КОНТІ» за лютий 2015 року за результатами чого складено акт від 17.04.2015 року №145/28-03-47/25112243.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено визначення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ та податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2015 року на суму 98375,98 грн. ( т. 1 а.с. 18-24).

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами, а саме: Донецька залізниця, КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз», ПАТ «Донецькміськгаз».

Відповідно до додатку № 5 та реєстру отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, отриманих від КП «Компанія «Вода Донбасу» на суму ПДВ 13626,11 грн., від ДП «Донецька залізниця» на суму ПДВ 68333,34 грн., від ПАТ «Донецькміськгаз» на суму ПДВ 4630,23 грн., від ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на суму ПДВ 11716,20 грн., однак згідно бази даних АС «Податковий блок» сума податкових зобовязань КП «Компанія «Вода Донбасу» за лютий 2015 року становить 0,0 грн., оскільки податкові декларації з ПДВ за лютий 2015 року Донецькою залізницею, КП «Компанія «Вода Донбасу», ПАТ «Донецькоблгаз», ПАТ «Донецькміськгаз» не подано та не задекларовано свої податкові зобовязання.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки від 17.04.2015 року № 145/28-03-47/25112243 надав до відповідача заперечення від 05.05.2015 року за № 508/6 (т. 1 а.с. 25-27).

Відповідач листом від 15.05.2015 року за № 2666/10/28-03-47 надав відповідь на заперечення, відповідно до якої зазначив, що враховуючи надану КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з ОВП у м. Донецьку податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року від 13.05.2015 року № НОМЕР_1, в якій задекларовані податкові зобовязання з АТ «ВО «Конті» за лютий 2015 року у сумі 13626,11 грн., результати перевірки викласти наступним чином: на порушення п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, АТ «ВО «Конті» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту у розмірі 84749,87 грн. за лютий 2015 року (т. 1 а.с. 28-30).

За результатами висновків акту від 17.04.2015 року № 145/28-03-47/25112243 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2015 року № 0000244700/2787/10/28-03-47, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 84750 грн. та зобовязано сплатити штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 42375 грн. (т. 1 а.с. 15).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Підстави формування податкового кредиту визначає ст. 198 ПК України. Відповідно до п. 198.1. цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету визначає ст. 200 ПК України, відповідно до п. 200.1, якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу норм п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Донецькоблгаз» виконувались зобовязання по взаємовідносинах з позивачем стосовно, транспортування газу по газорозподільчій мережі, що підтверджується договором № 07/189Т від 03.09.2012 року про надання послуг з транспортування природного газу (т. 1 а.с. 77-82) та додатковими угодами (т. 1 а.с. 83-91), за результатами чого ПАТ «Донецькоблгаз» виписано податкову накладну № 127/10 від 13.02.2015 року на суму ПДВ 11716,20 грн. (т. 1 а.с. 92). Її реєстраційний номер НОМЕР_2 в Єдиному вікні подання електронної звітності. Оплата коштів за отримані послуги підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів № 4502 від 13.02.2015 року (т. 1 а.с. 94).

Державним підприємством «Донецька залізниця» виконувались зобовязання по взаємовідносинах з позивачем за договором № 193 від 30.12.2014 року повязані з перевезенням вантажів (т. 1 а.с. 133-134). Позивачем зроблено попередню оплату платіжними дорученнями № 4154 від 02.02.2015 року, № 4336 від 06.02.2015 року, № 4423 від 11.02.2015 року, № 4509 від 13.02.2015 року, № 4547 від 16.02.2015 року, № 4630 від 17.02.2015 року, № 4717 від 20.02.2015 року, № 4840 від 27.02.2015 року ( т. 1 а.с. 137-143). За першою подією (передоплатою) контрагентом оформлено податкові накладні № 8/011 від 02.02.2015 року на суму ПДВ 6666,67, № 205/011 від 06.02.2015 року на суму ПДВ 6666,67 грн. № 370/011 від 11.02.2015 року на суму 6666,67 грн., № 447/011 від 13.02.2015 року на суму ПДВ 6666,67 грн., № 501/011 від 16.02.2015 року на суму ПДВ 8333,33 грн., № 547/011 від 06.02.2015 року на суму 8333,33 грн., № 665/011 від 20.02.2015 року на суму ПДВ 8333,33 грн., № 897/011 від 27.02.2015 року на суму ПДВ 16666,67 грн. На зворотному боці розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної є квитанції про підтвердження, щодо прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних (т. 1 а.с. 144-166). Крім того, в матеріалах міститься витяг з Єдиного реєстру податкових накладних від 28.05.2015 року, який підтверджує реєстрацію зазначених податкових накладних в ЄРПН (т. 1 а.с. 167).

На підтвердження надання послуг за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року надано виписки за особовим рахунком позивача, відомості плати за користування вагонами, а також оформлені залізничні накладні на перевезення вантажу (кондитерських виробів на адресу підприємств покупців позивача).

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» виконувались зобовязання по взаємовідносинах з позивачем за договором № 2013/Т-ПР-940 від 28.12.2012 року про розподіл природного газу ( т. 1 а.с. 95-100). Позивачем зроблено попередню оплату платіжним дорученнями № 4456 від 12.02.2015 року, № 4541 від 16.02.2015 року, № 4332 від 06.02.2015 року, № 4501 від 13.02.2015 року. За першою подією (передоплатою) контрагентом оформлено податкові накладні № 418 від 12.02.2015 року на суму ПДВ 4544,83 грн., № 521 від 16.02.2015 року на суму ПДВ 37,68 грн., № 291 від 06.02.2015 року на суму ПДВ 23,86 грн., № 487 від 13.02.2015 року на суму ПДВ 23,86 грн. На зворотному боці розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної є квитанції про підтвердження, щодо прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних ( т. 1 а.с. 108-111, 115-116, 122-124, 127-130).

На підтвердження надання послуг сторони підписали акти № ДЦГ00003697 від 28.02.2015 року, № б/н від 28.02.2015 року, № 940 від 09.02.2015 року, акт Ф-2 б/н.

Всі контрагенти позивача мають Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, і це не заперечується відповідачем в акті перевірки.

За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що факт здійснених господарських операцій підтверджується відповідними договорами, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з особових рахунків.

Виконанні останніми роботи та надані послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.

Із системного аналізу положень норм підпункту 14.1.181 статті 14, пунктів 198.1, 198.2,198.3,198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 200 ПК України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Остання із наведених умов безпосередньо передбачена абзацом пункту 201.10 статті 201 ПК України, де закріплена імперативна норма за якою зокрема відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів /послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (норма в такій редакції існувала на час спірних відносин, запроваджена Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-4).

Колегія суддів зазначає, що всі вимоги формування податкового кредиту позивачем включаючи останню дотриманні. Жодна з норм Податкового кодексу України не ставить право на формування покупцем податкового кредиту в залежність від відображення податкової накладної в податкових зобовязаннях контрагента-продавця та подання продавцем податкової звітності до податкового органу, внаслідок чого доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного суду України від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, оскільки в цій справі йдеться про неналежним чином оформлену (підписану невідомою особою) податкову накладну та не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Висновки Верховного суду України, відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства застосовуються у подібних правовідносинах і у разі застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2015 року № 0000244700/2787/10/28-03-47 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на додану вартість на загальну суму 127 125, 0 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 84 750, 0 грн., за штрафними санкціями в розмірі 42 375, 0 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 805/2207/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В.Жаботинська

Судді: І.А.Васильєва

ОСОБА_2