Постанова № 49082572, 18.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 серпня 2015 р. № 820/6321/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому після збільшення позовних вимог просить суд:

-скасувати наказ від 09 червня 2015 року №1072 Західної ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Регіонкорма код ЄДРПОУ 38772996;

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842203 від 21.07.2015 р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 1209/20-33-22-03-07/38772996 від 30.06.2015 р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказ від 09 червня 2015 року №1072 Західної ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області про призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Регіонкорма» є незаконним та підлягає скасуванню а податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 21.07.2015 р., є таким, що суперечать дійсним обставинам справи і прийняте з порушенням податкового законодавства, у звязку з невірним застосуванням норм Конституції України, Податкового кодексу України та іншого діючого законодавства і також підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Положеннями п.п. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів.

Згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної ;5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно абз.2 п.14 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" № 1245 від 27 грудня 2010 року, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження від 03.03.2015 року №2443/10/20-33-22-03-14/М2 який позивачем було отримано 10.03.2015 року що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" 20.03.2015 року надало контролюючому органу відповідь разом з копіями документів які були запитані у запиті які отримані Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 23.03.2015 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Тобто, позивач виконав вимоги п. 78.1.1 Податкового кодексу України та дотримався десятиденного терміну для надання пояснень та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 09.06.2015 року складно запит №8829/10-20-33-22-03-14 про надання копій документів в ході проведення позапланової невиїзної перевірки який направлено адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА".

Виконуючим обовязки начальника Західної об'єднаної державної податкової інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 09.06.2015 року, тобто в один день зі складанням запиту, прийнято наказ №1072 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Регіонкорма» та разом із повідомленням від 09.06.2015 року №8810/10/20-33-22-03-14 та запитом №8829/10-20-33-22-03-14 про надання копій документів направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА".

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено в ст. 78 Податкового кодексу України порядок проведення документальних позапланових перевірок а саме документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" було надано відповідь на обовязковий письмовий запит, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області не мала законних підставі для прийняття наказу від 09 червня 2015 року №1072 на проведення перевірки узвязку з чим він підлягає скасуванню.

Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі запиту від 03.03.2015 року №2443/10/20-33-22-03-14/М2 було прийнято наказ №1049 від 05.06.2015 року «Про проведення документальної позапланової перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" який оскаржено до Харківського окружного адміністративного суду та постановою від 820/6044/15 задоволено позов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування наказу та скасувано наказ від 05 червня 2015 року №1049 Західної ОДПІ ГУ Міндоходів в Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА", код ЄДРПОУ 38772996.

Так, перевіривши оскаржуваний в даній справі наказ Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 09 червня 2015 року №1072 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ТОВ Регіонкорма код ЄДРПОУ 38772996 враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що дії контролюючого органу з його прийняття порушують приписи ст. п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України а тому наказ підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842203 від 21.07.2015 р. про збільшення суми грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 1209/20-33-22-03-07/38772996 від 30.06.2015 р., суд зазначає наступне.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонкорма» (код 38772996) з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «МІКАТРЕЙД» (код 39055764) за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р., ТОВ «АЙКОН-АМД» (код 38986248) за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р., їх реальності, повноти відображення в обліку та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства за результатами якої складено акт від 30.06.2015 №1209/20-33-22-03-07/38772996 відповідно до висновків якого позивачем порушено п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 533827.00 грн., в тому числі у квітні 2014 року в сумі ПДВ 242 268 грн., у травні 2014 року в сумі ПДВ 291559 грн.

Позивачем було подано до Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області заперечення на акт від 30.06.2015 №1209/20-33-22-03-07/38772996 де просив скасувати висновки акту.

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області надано відповідь на запит від 09.07.2015 року де зазначено, що висновки наведені в акті перевірки є правомірними та відповідають дійсним обставинам які встановлені під час перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 30.06.2015 №1209/20-33-22-03-07/38772996 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 21.07.2015 року №0000842203 яким збільшено суму грошового зобовязання - за основним платежем у розмірі 533827 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 266913,50 грн.

Перевіряючи винесені Західною обєднаною державною податковою інспекцією м. головного управління Міндоходів у Харківській області спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" (замовник) уклало договори про надання послуг з товариством обмеженою відповідальністю «Айкон-АМД» (виконавець) №050514 від 05.05.2014 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Мікатрейд» відповідно до умов яких виконавець зобовязується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати наступні послуги (надалі іменуються «послуги»): навантаження розвантаження в складських приміщеннях, розташованих за адресою: Харківська обл.., Харківський р-н, с. Васищево, вул. Промислова,21, а Замовник зобовязується оплачувати надані послуги.

Між сторонами підписано та скріплено печатками: коефіцієнти складності і виконання навантажувально розвантажувальних робіт; акти звірки взаємних розрахунків; акти здачі - прийняття робіт; розрахунки вартості навантажувально розвантажувальних робіт.

На підтвердження реальності виконання господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем до суду долучено податкові накладні №53022 від 30.05.2014 та №343 від 29.04.2014 року.

Відповідно до договору суборенди №34 від 01 липня 2013 року (з додатками), позивач орендує нежитлові приміщення (частину) за адресою Харківська область Харківський район, смт. Васищево, вул. Промислова, 21. Умовами договору передбачено з боку орендаря «забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ персоналу позивача, його відвідувачів, транспорту позивача та його контрагентів» - п. 2.1.9. договору суборенди. Строк дії договору, відповідно до додаткової угоди №8 від 01.11.2-14 року до 31 грудня 2015 року, загальна площа приміщення складає 500,0 кв.м. умовами договору не передбачена пропускна системи та система обліку на співробітників позивача ні співробітників контрагентів позивача.

Позивачем та ЗАО «Балаковские минеральнне удобрення» (РФ) 19.12.2013 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №398/БМУ/РК/14-03-016 про поставку в період січень червень 2014 року (п. 1.1. контракту) монокальціюфосфату. Умови поставки О АР ст. Соловей Російсько-український кордон, - смт. Васищево, вул.. Промислова, 21.

На адресу позивача 28.04.2015 р. було здійснено поставку товару за зазначеним контрактом, проведено митне оформлення вантажу.

На виконання умов поставки виписано видаткові накладні за період квітень-травень 2014 року (згідно переліків) додаток стор.294-424 та документи на підставі угод з контрагентами перевізниками, а саме акти здачі приймання виконаних послуг, рахунок-фактура, договір-заявка, товарно транспортні накладні.

Також позивачем (постачальник) укладено договори поставки відповідно до умов яких постачальник зобовязується передати у власність Покупцеві наступні кормові домішки: метіонін кормовий.

До договорів представником позивача надані: видаткові накладні, доручення на отримання товарно матеріальних цінностей та товарно транспортні гнакладні

Вищезазначені договори підтверджують необхідність укладання договорів про надання послуг а саме навантаження розвантаження складських приміщень оскільки орендоване приміщення знаходиться за тією ж адресою яка вказана в договорах про надання послуг а саме смт. Васищево, вул. Промислова, 21.

Виписками по рахункам підтверджено повне перерахування коштів за надані послуги відповідно до договорів а також відповідно до договору укладеного між товариством обмеженою відповідальністю «Айкон-АМД» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Атріум» про відступлення права вимоги №2/231214-ПВ від 23.12.2014 року відповідно до умов якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором про надання послуг №050514 від 05.05.2014р. укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА".

Як вбачається з акут перевірки контролюючим органом зазначено, що з копій наданих копій бухгалтерських документів не має можливості встановити з яких та на які транспортні засоби відбувалось навантаження товару, кому належать транспортні засоби, що були задіяні при здійсненні навантажувальних робіт, чи взагалі використовувались транспортні засоби.

Представником позивача надано до суду належним чином завірені копії актів прийняття здачі робіт (наданих послуг) по договорам перевезення вантажів з яких вбачається маршрут, вид авто з зазначенням держаного номеру, прізвище водія та договірна ціна.

Також до актів надано договори заявки з повним зазначенням адреси завантаження Харківська область, вул. Промислова, 21. дати завантаження, фірма вантажовідправник, найменування вантажу, час роботи та вартість перевезення.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Матеріали справи містять товарно - транспортні накладні, рахунки фактури, а також відомості про вантаж.

Відповідно до умов договорів поставок №050514 та №030314 про надання послуг Замовник зобовязаний повідомляти Виконавця заздалегідь про необхідність проведення робіт ( не пізніше ніж за 14 годин до необхідного часу виконання робіт і погоджувати терміни його виконання.

В акті перевірки від 30.06.2015 року №1209/20-33-22-03-07/38772996 зазначено, що під час перевірки не надано жодного документу, який підтверджував би надання заявки ТОВ «Регіонкорма» Виконавцям надано не було.

Суд зазначає, що умови договори не передбачають обовязкове надання письмової заявки а тому позивач і не зобовязаний був підтверджувати наявність заявок.

Дослідивши первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згаданий договір та перелічені первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), до матеріалів справи субєктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобовязань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

У звязку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарській операції, при цьому, ТОВ Регіонкорма було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 30.06.2015 року №1209/20-33-22-03-07/38772996 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000842203 від 21.07.2015 р., винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати наказ від 09 червня 2015 року №1072 Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" (код ЄДРПОУ 38772996).

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842203 від 21.07.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №1209/20-33-22-03-07/38772996 від 30.06.2015 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНКОРМА" (код ЄДРПОУ 38772996) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 146.16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко