Постанова № 49082430, 17.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/270/2011

17 лютого 2011 року 16год. 01хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Техномарт" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 підприємство "Техномарт" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №000482344/0/23-318 від 02.07.2010 р., №000482344/1/23-318 від 25.08.2010 р. та №000482344/2/23-318 від 09.11.2010 р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за червень та жовтень 2009 року на суму 75369,17 грн., з них у червні 2009 р. на суму 21000 грн., в жовтні 2009 р. 54369,17 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову, зазначив, що підприємством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за червень та жовтень 2009 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкових зобовязань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що відсутність підтвердження за результатами зустрічних перевірок та в ході співставлення даних факту декларування контрагентами по ланцюгу постачання сум податку на додану вартість до складу своїх податкових зобовязань, не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів та послуг та на заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. На підтвердження своїх доводів посилається на норми пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп..7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року. Представник позивача вважає посилання податкового органу про відсутність доказів на підтвердження факту надходження до бюджету надмірних сум ПДВ постачальниками ПП «Техномарт»по ланцюгу постачання, як на підставу зменшення бюджетного відшкодування безпідставним та неаргументованим і таким, що не відповідає принципам визначення суми бюджетного відшкодування, встановлених пунктом 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час невиїзної документальної перевірки податкових декларацій ПП «Техномарт»з податку на додану вартість за червень, жовтень 2009 року, податковим органом не підтверджено бюджетне відшкодування по декларації за червень 2009 року в сумі 21 000 грн. 00 коп. та жовтень 2009 року в сумі 54369,17 грн., що повязано з відсутністю відповідей на запити направлені до інших ДПІ про проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках ПП «Техномарт». Висновок податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування було зроблено на підставі відсутності результатів зустрічних перевірок, неможливістю підтвердження взаємовідносин позивача по ланцюгу постачання з контрагентами та внаслідок опрацювання бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зазначив, що пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»крім інших обовязкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, встановлено обовязкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Згідно з пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»джерелами сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»чітко передбачає, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Як наслідок, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування залежить від надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки, при відпрацюванні ланцюгів постачання сировини, матеріалів та послуг встановлено ряд контрагентів, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань суми ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ПП «Техномарт», то відповідач правомірно вважає, що такі суми податку на додану вартість відповідно не були сплачені до бюджету. Тому, на думку представника відповідача, оспорювані рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 підприємство «Техномарт»зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 24.02.2005 р. (а.с.8). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №100215631 від 16.03.2009 р. (а.с.115).

Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування ПП «Техномарт»було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку в розмірі 76409 грн. (а.с.68-69,71,73), що виникло у звязку з перенесенням відємного значення за квітень, травень 2009 року.

З декларації по податку на додану вартість за жовтень 2009 року та розрахунку бюджетного відшкодування ПП «Техномарт»було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку в розмірі 60353 грн. (а.с.103-104,106,108), що виникло у звязку з перенесенням відємного значення за вересень 2009 року.

26 травня 2010 року ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП «Техномарт»за червень, жовтень 2009 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатами перевірки складено ОСОБА_1 №690/549/23-300/33408805 від 26.05.2010 р. (а.с.14-17).

Даним актом перевірки констатовано, що ПП «Техномарт»по декларації за червень 2009 року заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 76409 грн., однак не підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 21000 грн. по основному постачальнику ТОВ «Учбово-виробнича аерокосмічна фірма «Ера», якому позивач у звітному місяці на виконання умов договору купівлі-продажу № 02/04 КП від 15.04.2008 р. перерахував попередню оплату за обладнання на суму 126000 грн., в т.ч. ПДВ 21000 грн. Згідно з результатами автоматизованого співставлення податкового кредиту ПП «Техномарт»по вказаному контрагенту на рівні ДПА України встановлено, що відповідно до поданої до ДПІ в Святошинському районі м. Києва (податковий орган, де перебуває на обліку ТОВ УВАФ «Ера») податкової декларації з ПДВ за травень 2009 р. підприємством задекларовано податкові зобовязання в сумі 21000 грн. по покупцю з індивідуальним податковим номером 334088017166 ПП «Техномарт». Внаслідок того, що частка податкових зобовязань ТОВ УВАФ «Ера»по взаєморозрахунках з ПП «Техномарт»за травень 2009 р. складає 100%, ДПІ в м. Рівне було направлено лист від 07.10.09 р. до ДПІ в Святошинському районі м. Києва про проведення зустрічної перевірки, відповідь на який на дату підписання акта перевірки не отримано. Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ТОВ УВАФ «Ера»було сформовано податковий кредит по ТзОВ «Кременергосервіс», яке зареєстроване в ДПІ в м. Полтава та має стан 8 до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність місцезнаходження, внаслідок чого податковим органом зроблено висновок про неможливість підтвердження взаємовідносин по ланцюгу постачання з ПП «Техномарт».

Аналогічним чином актом перевірки констатовано, що згідно з поданою ПП «Техномарт»до ДПІ в м. Рівне декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 60353 грн., з яких не підтверджено на час перевірки бюджетне відшкодування в сумі 54369,17 грн. Так, ПП «Техномарт»включено до податкового кредиту вересня 2009 року податок на додану вартість в сумі 51516,17 грн., сплачений постачальнику ДП «Автоскладальний завод № 1»ВАТ «Луцький автомобільний завод»в ціні обладнання (авансовий платіж 309100,02 грн.) на виконання умов договору купівлі-продажу № 1-39/09 від 16.04.09 р. та податок на додану вартість в сумі 2852,50 грн. сплачений постачальнику ПП ОСОБА_4 в ціні металоконструкцій. Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ДП «Автоскладальний завод № 1»ВАТ «Луцький автомобільний завод»сформовано податковий кредит по ряду підприємств, щодо яких зафіксовано стан «внесено до ЄДР запис про відсутність місцезнаходження», «припинено (ліквідовано, закрито)», «порушено провадження у справі про банкрутство», «триває процедура санації»або «відсутність підтвердження відомості»тощо. Крім того, при опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по постачальнику ПП ОСОБА_4 встановлено, що у ланцюгу постачання ПП ОСОБА_4 сформовано податковий кредит по підприємству ПП «Транс Квінс», яке зареєстроване в Лівобережній МДПІ (Індустріальний район) м. Дніпропетровськ та має стан 7 до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Внаслідок того, що при відпрацюванні ланцюгів постачання сировини, матеріалів встановлено ряд підприємств постачальників, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ПП «Техномарт», податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що такі суми податку на додану вартість відповідно не були сплачені до бюджету, а тому позивачем на порушення п.1.8 ст.1, пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 21000 грн. за червень 2009 року та в розмірі 54369,17 грн. за жовтень 2009 року.

Не погодившись з такими висновками відповідача, позивач 24.06.2010 року подав до ДПІ в м. Рівне заперечення до акта перевірки №690/549/23-300/33408805 від 26.05.2010 р., за результатами розгляду якого ДПІ в м. Рівне 29.06.2010 р. повідомила позивача, що у ПП «Техномарт»відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування в сумі 75369,17 грн. за червень, жовтень 2009 року.

02.07.2010 року на підставі акта перевірки №690/549/23-300/33408805 від 26.05.2010 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000482344/0/23-318 (а.с.13), згідно з яким ПП «Техномарт»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2009 року на 21000 грн. та жовтень 2009 року на 54369,17 грн., а всього на суму 75369,17 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 06.08.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне із скаргою про перегляд цього рішення (а.с.26-29). Рішенням ДПІ в м. Рівне про результати розгляду первинної скарги №36955/25-09 від 20.08.2010 року (а.с.30-33) дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ПП «Техномарт»- без задоволення, внаслідок чого 25.08.2010 р. відповідачем прийнято рішення з дробом «1»на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.12). 06 вересня 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Рівненській області про перегляд податкового повідомлення-рішення №000482344/1/23-318 від 25.08.2010 р. (а.с.34-37). Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду повторної скарги №21228/25-16/310 від 01.11.2010 року дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ПП «Техномарт»- без задоволення (а.с.38-42), внаслідок чого 09.11.2010 р. відповідачем винесено рішення з дробом "2" на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.11). 12 листопада 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України про перегляд податкового повідомлення-рішення №000482344/2/23-318 від 09.11.2010 р. (а.с.43-47). Рішенням ДПА України про результати розгляду повторної скарги №31116/25-0115 від 12.01.2011 року дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ПП «Техномарт»- без задоволення (а.с.48-51). На день подання адміністративного позову до суду позивачем податкове повідомлення - рішення з дробом «3»отримано не було.

Податкові повідомлення-рішення №000482344/0/23-318 від 02.07.2010 року, №000482344/1/23-318 від 25.08.2010 р. та №000482344/2/23-318 від 09.11.2010 р. мотивовані порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 даного Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Платник податків, відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин),, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а представником відповідача не заперечується, що постачальниками ПП «Техномарт», а саме: ТОВ «Учбово-виробнича аерокосмічна фірма «Ера», ДП «Автоскладальний завод №1»ВАТ «Луцький автомобільний завод»та ПП ОСОБА_4, позивачу були виписані податкові накладні (а.с.65,93,94,96,98,100), що містять всі реквізити, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). На виконання господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем оформлені платіжні доручення (а.с.66,95,97,99,101) і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та лягли основу спірних податкових повідомлень-рішень базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, відсутня інформація про подані вищеназваними платниками податків контрагентам позивача декларації з ПДВ за червень, жовтень 2009 року. Податковим органам за місцем реєстрації контрагентів позивача направлялися запити на проведення зустрічних перевірок. На дату підписання ОСОБА_1 перевірки відповіді на надіслані запити податковим органом не отримано.

Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової відсутності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин не подана, подана з помилковими показниками, чи прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Це ж стосується і усіх інших причин, по яких до бази даних не внесено звітність того чи іншого контрагента. Тим більше, що податковим органом робиться співставлення лише в рамках відповідного календарного місяця, тобто того місяця, коли платник податку сформував податковий кредит, а платник податків контрагент, з огляду на передбачене п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право подати уточнюючий розрахунок, або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, може задекларувати податкове зобовязання за відповідними господарськими операціями і в іншому періоді.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якісь контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду дійти висновку, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків щодо перевірки сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірки факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з оспорюваними податковими повідомленням-рішеннями.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно з ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000482344/0/23-318 від 02.07.2010 р., №000482344/1/23-318 від 25.08.2010 р. та №000482344/2/23-318 від 09.11.2010 р., якими Приватному підприємству "Техномарт" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 75369,17 грн.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 підприємство "Техномарт" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.