Постанова № 49081619, 21.08.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2015 року 12 год. 12 хв. Справа № 813/733/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ПАТ Комерційний банк Приватбанк ОСОБА_2,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Комфорт Капітал до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ПАТ Комерційний банк Приватбанк, Відділення Львівська регіональна дирекція ПАТ ВТБ Банк про скасування постанов та зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» звернувся до Львівського окружного суду з позовом у якому просить скасувати в частині накладення арешту на майно - квартиру №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м. Києві, постанову, винесену 27.05.2014р. в рамках виконавчого провадження №4341962 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; постанову, винесену 07.11.2014р. в рамках виконавчого провадження №45347307 головним державним виконавцем Германчуком Р.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; та зобовязати ВПВР УДВС ГУЮ У м. Києві зняти арешти з квартири №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м. Києві за реєстраційним №6593768 від 07.08.2014 року та за №6593826 від 07.08.2014р., що накладені згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2014 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №43419692; зобовязати відділ ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області зняти арешт з квартири №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м. Києві зареєстрований за реєстраційним №7631305 від 10.11.2014 року, що накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.11.2014 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №45347305.

Винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» вважає неправомірними, оскільки такі винесені з порушенням встановленого законом порядку та накладені цими постановами арешти на все майно, в тому числі і на заставне майно Позивача, порушує його право як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки з метою погашення кредитної заборгованості ТОВ «Комфорт Цінні папери» за кредитним договором №240 від 28.08.2006р.

Ухвалою суду від 14 лютого 2015 року провадження у справі відкрито, хід її розгляду відображено в ухвалах суду, в судовому засіданні 21 серпня 2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, згідно ч.3, ст. 160 КАС України.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що арешти, накладені на майно, що передано в іпотеку майновим поручителем ОСОБА_5 в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №240 від 28.08.2006р. унеможливлюють здійснення ТзОВ «Фінансова компанія Комфорт Капітал» першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки, та крім того, унеможливлюють виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року, проголошеного у справі №2-3076/11 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ТОВ «Комфорт - Цінні папери» та до ОСОБА_5

Крім того, позивач стверджує, що є кредитором і іпотекодержателем вищезазначеного нерухомого майна на підставі відповідних договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги за договором іпотеки відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України.

Так, у відповідності до умов Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 16.12.2011 року, що укладені між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до ТОВ «Комфорт Цінні папери» за кредитним договором та за Договором іпотеки.

Відповідно до умов Договору від 18.10.2012 року про наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором та Договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012р., укладеним між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» та ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал», ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» є новим кредитором у зобовязаннях ТОВ «Комфорт-Цінні папери» та новим іпотекодержателем нерухомості квартири №79 в будинку №83-Д, загальною площею 102, 6 кв.м. по вул. Мельникова в місті Києві та гаражу № 34, загальною площею 17,1 кв.м., в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д/79 за цією ж адресою (далі предмет іпотеки/заставне майно).

Відтак, керуючись п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України та на підставі відповідних вищезазначених договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, правонаступником ПАТ «Кредобанк» у правовідносинах, які виникли з ТОВ «Комфорт Цінні папери» на підставі кредитного договору №240 від 28.08.2006 року та договору іпотеки є Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал».

Вищезазначені обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 року по справі №813/2157/14, що набрала законної сили 18.08.2014 року (копія в матеріалах справи) та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 року по справі №813/4293/14 та, що набрала законної сили 10.10.2014 року (копія наявна в матеріалах справи).

Відповідачі та третя особа відділення «Львівська регіональна дирекція «ПАТ ВТБ Банк» явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча у встановленому порядку повідомлялись про дату час і місце його проведення.

Відповідач ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві подало пояснення про правомірність дій державного виконавця і клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Представником третьої особи по справі ПАТ КБ «Приватбанк» подано письмові заперечення в яких зазначено, що всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України Позивачем не надано доказів: 1) існування на день предявлення позову заборгованості ТОВ «Комфорт-Цінні папери» перед ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал»; 2) розрахунок суми заборгованості ТОВ «Комфорт-Цінні папери» за підтверджуючими документами; 3) вартості предмету іпотеки станом на день предявлення позову.

Заслухавши представників позивача і третьої особи ПАТ КБ «Приватбанк», вивчивши матеріали справи, обєктивно оцінивши в сукупності надані докази та обставини у справі, суд виходить з наступного.

Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року, проголошеного у справі №2-3076/11 за позовом ПАТ «Кредобанк» до ТзОВ «Комфорт Цінні папери» передбачено стягнення з ТзОВ «Комфорт Цінні папери» суму заборгованості за кредитним договором №240 від 28.08.2006р. у розмірі 498 855 дол. 36 центів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення суду встановлено в розмірі 3 950 934 грн, 45 коп.

Тобто, сума заборгованості ТОВ «Комфорт Цінні папери» за кредитним договором №240 від 28.08.2006р. вже встановлена у вказаному рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2011р. Тому, зважаючи на те, що право вимоги до ТОВ «Комфорт Цінні папери» за кредитним договором №240 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал», то відповідно Позивач має право вимагати виконання зобовязання Боржника на свою користь і погашення встановленої рішенням суду суми заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_5, а саме:

- квартиру №79 в будинку 83 «Д» по вул. Мельникова в м. Києві, загальною площею 102,6 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 10 жовтня 2002 року за реєстровим №7329, зареєстрованого 08.11.2002 року в комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», запис в реєстровій книзі №321-116 за реєстровим №42031;

- гараж № 34, загальною площею 17,1 кв.м., в підземному автопаркінгу в будинку №83 «Д» по вул. Мельникова в м. Києві, відповідно до договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28 листопада 2003 року за реєстровим №10571, зареєстрованого 03.02.2004 року в комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна», запис в реєстровій книзі №159 за реєстровим №34093.

Відтак, не має встановленого законом обовязку здійснювати новий розрахунок заборгованості боржника за кредитним договором, тим паче, якщо конкретна сума вже встановлена у рішенні суду про стягнення кредитної заборгованості.

Щодо тверджень ПАТ КБ «Приватбанк» стосовно не надання позивачем документів, які б свідчили про реалізацію ним свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зважаючи на те, що наявні арешти є перешкодою в реалізації права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки ( оскільки будь-які дії із арештованим майном забороняються), надання документів, які б свідчили про реалізацію ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки не вбачається можливим.

Щодо тверджень ПАТ КБ «Приватбанк» про сплив строку позовної давності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 6.1 Договору іпотеки, Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Боржником зобовязань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього.

Зобовязання ТОВ «Комфорт-Цінні папери» не виконано і продовжує існувати (доказів протилежного не існує), а встановлений в Договорі іпотеки строк дії договору не суперечить положенням чинного законодавства і не порушує права третіх осіб на майно.

До того, ж позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування арештів, накладених на предмет іпотеки в межах строків позовної давності, а не з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Між тим, листом вих.№27/02/14 від 27.02.2014 року, підписаного директором ОСОБА_5 ТОВ «Комфорт Цінні папери» повідомило іпотекодержателя про наявність арештів, які перешкоджають зверненню стягнення на предмет іпотеки (дані арешти скасовані відповідною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 року, прийнятою у справі №813/2157/14 копія в матеріалах справи). В цьому ж листі очевидною є згода майнового поручителя на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо ненадання доказів про повідомлення ОСОБА_5 щодо укладення договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012 року.

ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» неодноразово надсилало іпотечні повідомлення-вимоги ОСОБА_5 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та обовязок погашення зобовязань за кредитним договором на користь нового кредитора та іпотекодержателя - ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» у звязку з переходом прав вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012р .

По даній справі позивач не вбачає доцільності долучення копії такого повідомлення, оскільки предметом спору є арешти, накладені на іпотеку, а не спір про право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Щодо ненадання доказів про заміну ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» як сторони у виконавчому провадженні при виконанні рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15.09.2011 року про звернення стягнення на квартиру №79 в буд.83 «Д» по вул. Мельника у м. Києві та гараж №34 в підземному автопаркінгу загальною площею 17,1 кв.м. в буд. 83 «Д» по вул. Мельникова в м. Києві, як це передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

На момент переходу прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» виконавче провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15.09.2011 року не було відкрите, а тому і не здійснювалась заміна стягувача як сторони виконавчого провадження відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачі не надали суду належних пояснень щодо обставин позову.

Між тим, з доказів, наданих УДВС ГУЮ у м. Києві на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року вбачається, що акти опису і арешту предмета іпотеки за адресою по вул. Мельникова 83-Д Відповідачем не складались, що суперечить абз. 3 ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна).

Про накладення арешту на предмет іпотеки, Відповідачі не повідомили іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» всупереч ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, норми ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку подавати запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряти, чи не перебуває це майно під арештом.

Норми ч. 2 ст. 4 вказаного Закону надають право державному виконавцю під час виконання рішень на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законом порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Як і відомості про іпотекодержателя, так і місцезнаходження предмета іпотеки державні виконавці могли достовірно встановити з моменту перевірки майнового стану боржника у відповідності до ч. 2. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 даного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 8 ст. 54 Закону встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В частині 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, коли на заставне майно боржника може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями: у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. В силу застави заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами.

Частиною 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Державні виконавці не дотримались вимог, визначених ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», за яких на іпотечне майно не може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014 року по справі №К/800/21544/13.

Згідно матеріалів справи ТзОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» має переважне право на задоволення його вимог про стягнення заборгованості з боржника за рахунок майна, що перебуває у іпотеці, оскільки обтяження на підставі договору іпотеки від 14.09.2006 року виникло раніше інших обтяжень, і згідно п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України на підставі укладених Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року, Договору від 18.10.2012 року про наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також нотаріально засвідчених Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 16.12.2011 року та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012р ТзОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» набуло прав первісного кредитора та іпотекодержателя в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Початкова вартість для реалізації іпотечного майна не перевищує розмір заборгованості боржника ТзОВ «Комфорт Цінні папери» перед ТзОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року, проголошеного у справі №2-3076/11.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.

А відтак, керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправною і скасувати в частині накладення арешту на майно - квартиру №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м. Києві, постанову, винесену 27.05.2014 року в рамках виконавчого провадження №4341962 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

3.Визнати протиправною і скасувати постанову, винесену 07.11.2014 року в рамках виконавчого провадження №45347307 головним державним виконавцем Германчуком Р.В. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4.Зобовязати ВПВР УДВС ГУЮ У м. Києві зняти арешти з квартири №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м. Києві за реєстраційним №6593768 від 07.08.2014 року та за №6593826 від 07.08.2014 року, що накладені згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.05.2014 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №43419692.

5.Зобовязати відділ ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області зняти арешт з квартири №79, гаражу №34 в підземному автопаркінгу в будинку №83-Д по вул. Мельникова в м.Києві зареєстрований за реєстраційним №7631305 від 10.11.2014 року, що накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.11.2014 року, винесеної в рамках виконавчого провадження №45347305.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 серпня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.