Постанова № 49080945, 21.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2015 р. Справа №805/2191/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Аржанові А.С.

за участю:

позивача:ОСОБА_1

представника відповідача-1:ОСОБА_2

представника відповідача-2:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в Донецькій області, у наступному Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі відповідач-1), Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі відповідач-2) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.05.2015р. він, перебуваючи у хворобливому стані та стані сильного душевного хвилювання під впливом особистих обставин, подав рапорт про звільнення за власним бажанням з посади начальника сектору боротьби зі злочинами з використанням новітніх технологій ОУ Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Позивач зазначає, що 14.05.2015р. він направив рапорт (заяву) про відкликання рапорту про звільнення з посади за власним бажанням, проте дізнався що його вже було звільнено з органів податкової міліції.

Позивач вказує на те, що у рапорті про звільнення за власним бажанням він не зазначав жодних дат, у тому числі дати звільнення 30.04.2015р. Також, позивач зазначає, що після 30.04.2015р. продовжував працювати до 06.05.2015р.

Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням 30.04.2015р. у звязку з сімейними обставинами. На підставі вказаного рапорту наказом від 30.04.2015р. №52-о ОСОБА_1 було звільнено з органів податкової міліції 30.04.2015р.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Відповідно до паспорту громадянина України АЕ117106, виданого 08.08.1996р. Першотравенським МВ УМВС України у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Марїнський район Донецької області).

У наданій позивачем трудовій книжці зазначено, що 20.10.2008р. позивача прийнято на службу до органів податкової міліції.

Згідно з копією наказу Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 30.04.2015р. №52-о, майора податкової міліції ОСОБА_1, завідувача сектору протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій оперативного управління ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області 30.04.2015р. звільнено у запас за пп. «ж» п.64 (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114. Підставою зазначено рапорт ОСОБА_1 від 30.04.2015р.

Позивачем до суду наданий рапорт ОСОБА_1, яким позивач просить звільнити його з органів податкової міліції за власним бажанням у звязку із сімейними обставинами 30.04.2015р. Від проходження кадрової та медичної комісії позивач відмовився.

Датою рапорту зазначено 30.04.2015р.

Позивач зазначає, що він не ставив жодних дат у вказаному рапорті. Також позивач зазначає, що подав вказаний рапорт 06.05.2015р.

Згідно пояснень представника відповідачів, поданий позивачем рапорт від 30.04.2015р. містив дату звільнення 30.04.2015р.

Позивачем наданий листок непрацездатності серія АГТ №766606, за яким з 06.05.2015р. по 20.05.2015р. позивач був звільнений від роботи.

Позивач зазначає, що йому не відома особа, яка поставила дату звільнення в його рапорті. Але враховуючи посилання самого позивача на те, що він перебував у хворобливому стані та стані сильного душевного хвилювання під впливом особистих обставин, та відсутність обґрунтованих підстав вважати, що дата звільнення була зазначена без відома ОСОБА_1 або не за його вказівкою суд вважає, що призначення почеркознавчої експертизи не матиме наслідком встановлення обставин, які б свідчили, що Головне управління Міндоходів у Донецькій області було обізнано про відсутність дати звільнення у рапорті про звільнення та зазначило таку дату на власний розсуд.

Також, позивачем надана копія рапорту (заяви) від 14.05.2015р. про відкликання рапорту про звільнення з посади за власним бажанням, опис поштового вкладення від 15.05.2015р. та фіскального чеку УКРПОШТИ від 15.05.2015р. щодо направлення до відповідача-1 рапорту про відкликання рапорту про звільнення.

У листі Головне управління Міндоходів у Донецькій області від 15.06.2015р. №4937/10/05-99-04-02 зазначено, що заява про відкликання рапорту про звільнення надійшла до Головного управління Міндоходів у Донецькій області 27.05.2015р. та повідомлено про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення.

Згідно наданої відповідачем-2 довідки із відомостями щодо оплати праці, розмір заробітної плати за березень 2015р. складає 4 489,39 грн., за квітень 2015р. розмір заробітної плати складає 4 223,91 грн.

Позивачем надані копії: - супровідного листа від 30.04.2015р. №204/10/6-09, на якій надруковане прізвище позивача; - протоколу №000039 про адміністративне правопорушення від 29.04.2015р., акта опису огляду до вказаного протоколу та пояснювальних до вказаного протоколу від ОСОБА_3, від ОСОБА_4, від ОСОБА_5, від ОСОБА_6, в яких зазначено, що опитав ОСОБА_1; - постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30.04.2015р. у справі №235/2606/15-п.

Також, позивачем надані копії: - супровідного листа від 05.05.2015р. №209/10/05-66-09, на якій надруковане прізвище позивача; - протоколу №000040 про адміністративне правопорушення від 01.05.2015р., акта опису огляду до вказаного протоколу та пояснювальних до вказаного протоколу від ОСОБА_7З, від ОСОБА_8, від ОСОБА_9, від ОСОБА_10, в яких зазначено, що опитав ОСОБА_1; постанови Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 05.05.2015р. у справі №235/2637/15-п; листа відповідача-1 від 27.04.2015р. №2351/7/05-99-07-08 «Щодо проведення заходів» із резолюцією ОСОБА_11 до виконання від 05.05.2015р. та резолюцією ОСОБА_12 до виконання від 08.05.2015р.; витягу з журналу обліку вхідної кореспонденції за період з 21.04.2015р. по 08.05.2015р. із відмітками про виконавця ОСОБА_1 від 30.04.2015р. та від 05.05.2015р.; витягу з журналу виходу (виїзду) співробітників ОУ та СУ за межі майнового комплексу із відмітками про співробітника ОСОБА_1 від 01.05.2015р., від 04.05.2015р. та від 05.05.2015р.; витягу з журналу обліку робочого часу співробітників із відмітками щодо ОСОБА_1 від 30.04.2015р., від 05.05.2015р. та від 06.05.2015р.

Проте суд зазначає, що вказані документи можуть підтверджувати те, що позивач зявлявся на роботу після 30.04.2015р. Але вказані документи не підтверджують протиправність прийняття спірного наказу про звільнення позивача за власним бажанням 30.04.2015р. Враховуючи те, що з 01.05.2015р. по 04.05.2015р. були вихідними днями, суд вважає, що питання доведення спірного наказу до співробітників та до позивача не впливає на правомірність прийняття цього наказу.

До суду надана копія розписки про отримання позивачем трудової книжки, які згідно пояснень сторін отримана до звільнення позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами п.353.1 ст.353 Податкового кодексу України встановлено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Підпунктом «ж» пункту 64 вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

У пункті 68 вказаного Положення зазначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що відображена в постанові від 11.06.2013р. № 21-169а13, за змістом пункту 68 Положення звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби на підставі підпункту «ж» пункту 64 Положення до спливу тримісячного строку від дня попередження ними про своє бажання звільнитися, якщо сторони не домовилися про звільнення у більш короткий строк, є безпідставним.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що відображена в постанові від 14.10.2014р. № 21-299а14, за змістом пункту 68 Положення звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу на підставі підпункту «ж» пункту 64 цього ж Положення зі служби до спливу тримісячного строку у разі зазначення особою у рапорті дати звільнення, що свідчить про домовленість сторін про звільнення у більш короткий строк, є обґрунтованим.

Таким чином, позивача правомірно було звільнено з займаної посади 30.04.2015р.

Також, оцінюючи наслідки звільнення позивача за власним бажанням, суд зазначає, що позивача було звільнено не з підстав, що дискредитують, а тому позивач не позбавлений права звернутися для працевлаштування в органах податкової міліції.

З урахуванням викладеного, перевіривши спірний наказ згідно частини 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що за наведеними позивачем підставами адміністративного позову у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 21 серпня 2015 року, складання постанови у повному обсязі 26 серпня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.