Ухвала суду № 49078832, 18.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/1994/14 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/3963/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Шандри М.М.

суддів: Струс Л.Б., Шеремети Н.О.

з участю секретаря Бадівської О.О.

та з участю ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ майна,

встановила:

Оскаржуваним рішенням суду позов позов задоволено частково.

Поділено в натурі майно, що є у спільній частковій власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2 - 16/25 частин будинку №122 на вул. Голубця у м. Львові наступним чином:

-Виділено у власність ТокарОксани Полікарпівни приміщення будинку 2-1/6,9 кв.м., 2-2/15,0 кв.м., IV/6,5 кв.м., І/2,0 кв.м., ІІ/4,9 кв.м., що складають 414/1000 частини об'єкту спору (16/25 частин будинку),

-Виділено у власність ОСОБА_2 приміщення будинку 3-1/2,0 кв.м., 3-2/2,8 кв.м., 3-3/8,3 кв.м., 3-4/9,0 кв.м., 3-5/9,8 кв.м., що складають 586/1000 частини об'єкту спору (16/25 частин будинку).

Стягнуно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію за зменшення ідеальної частки у спільній власності в сумі 15 506 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шість грн.).

Вирішено питання стягнення судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у звязку із тим, що розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування Личаківським районним судом м. Львова пов'язаний з розглядом справи про поділ майна, що є у спільній часткові власності, а задоволення позовних вимог в справі про визнання недійсним договору дарування змінить можливі варіанти поділу майна, адже предметом спору виступає один і той же обєкт права власності, а саме домоволодіння за адресою м. Львів, вул. Голубця, 22, а тому розгляд даної справи був неможливим до закінчення розгляду справи про визнання недійсним договору дарування. Просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим

Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що рішення народного суду Червоноармійського району м. Львова від 21.03.1979р., за ОСОБА_6 визнано право власності на 3/5 ідеальних часток будинку №122 по вул. І-ша Кінна (вул. Голубця) у м. Львові, з відповідним переліком приміщень. За ОСОБА_7 - право власності на 2/5 частин цього будинку, також з відповідним переліком приміщень. Приміщення підвалу під літ. І та ІІ залишено у спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Розпорядженням Личаківської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області від 02.06.1994р. № 446 затверджено висновок Львівського МБТІ про визначення ідеальних і реальних часток будинку №122 по вул. Голубця в м. Львові в наступних частках: співвласнику ОСОБА_6 - передано приміщення будинку 1-1/6,7 кв.м., 1-2/5,6 кв.м., 1-3/5,0 кв.м., 1-4/3,0 кв.м., 1-5/17,0 кв.м., 3-1/2,0 кв.м., 3-2/2,8 кв.м., 3-3/8,3 кв.м., 3-4/9,0 кв.м., 3-5/9,8 кв.м. та підвальне приміщення ІІІ/10,7 кв.м., що становить 76,2 %до всього будинку або 19/25 ідеальних частин.

Співвласнику ОСОБА_7 передано приміщення будинку 2-1/6,9 кв.м., 2-2/15,0 кв.м. та підвальне приміщення IV/6,5 кв.м., що становить 23,8 % або 6/25 ідеальних частин.

Згідно договору дарування від 06.07.1994р., ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_5 9/25 частин будинку, які складаються з приміщень 1-1/6,7 кв. м., 1-2/5,6 кв. м., 1-3/5,0 кв. м., 1-4/3,0 кв.м.1-5/16,7 кв. м. та підвального приміщення ІІІ/10,7 кв. м.

Як вбачається із змісту свідоцтв про право на спадщину, спадкоємцями майна померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є їх доньки - позивач та відповідач у справі - кожній з яких належить половина від спадкової маси спадкодавців.

Згідно витягу з державного реєстру прав (а.с.6, а.с.141 інвентаризаційної справи), 16.11.2012р. позивач зареєструвала своє право власності на частку майна, успадкованого після смерті матері ОСОБА_6, що становить 5/25 частин будинку, а 16.04.2014р. (а.с.5) - зареєструвала таке право на майно, успадковане після смерті батька ОСОБА_7 в частці 3/25 від частки будинку. Крім того, як вбачається з копії реєстраційного посвідчення (а.с.9) - має зареєстрованим право власності на 9/25 ідеальних подарованих частин будинку,що не є предметом поділу в даній цивільній справі.

Таким чином, позивач після смерті батьків успадкувала 8/25 частин будинку. Право на аналогічну частку в спадщині також має відповідач.

Для встановлення можливих варіантів поділу вищевказаного будинковолодіння було призначено судову будівельно-технічну експертизу та визначено можливий варіант поділу, за яким у власність позивача виділяється приміщення будинку 2-1/6,9 кв. м., 2-2/15,0 кв. м., IV/6,5 кв. м., І/2,0 кв. м., ІІ/4,9 кв. м., а у власність відповідача - приміщення 3-1/2,0 кв. м., 3-2/2,8 кв. м., 3-3/8,3 кв. м., 3-4/9,0 кв. м., 3-5/9,8 кв. м. (а.с. 52-67). Судом досліджувався висновок експертизи та проведено поділ майна, що є у спільній частковій власності сторін, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд зобовязаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядкуконституційного, цивільного,господарського,кримінальногочи адміністративного судочинства.

Необхідність у зупиненні провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто, між двома справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній цивільній справі є частина будинку №122 на вул. Голубця у м. Львові, що складається з приміщень будинку 2-1/6,9 кв.м., 2-2/15,0 кв.м., 3-1/2,0 кв.м., 3-2/2,8 кв.м., 3-3/8,3 кв.м., 3-4/9,0 кв.м., 3-5/9,8 кв.м., IV/6,5 кв.м. Приміщення під літерами 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, які подаровані позивачці за договором дарування в даній справі не є предметом поділу, а тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що для вирішення цивільного позову про поділ майна, факти встановлені рішенням суду стосовно договору дарування, який оспорюється в іншій справі не будуть преюдиціальними.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_9