Ухвала суду № 49077344, 26.08.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2430/15-ц

Провадження № 6/336/268/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

гри секретарі Петрові С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі,

В С Т А Н О В И В:

09.06.2015 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя винесено заочне рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позов задоволено частково. За рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти в сумі 2500 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн..

Рішення набрало законної сили. 25.06.2015 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по справі видані виконавчі листи, які заявник предявила для виконання до Шевченківського ВДВС Запорізького МУЮ.

17.08.2015 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про виправлення помилки у виконавчих листах, в якій вказує, що у звязку з невідповідністю виданих виконавчих листів вимогам ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», 06.07.2015 р. Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ їй було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

За заявою ОСОБА_1 просить суд виправити помилку у виконавчих листах шляхом зазначення в них індивідуального ідентифікаційного номеру боржника ОСОБА_2.

В судове засідання сторони, які викликались до суду повісткою у встановленому порядку, не зявились. Відповідно до ст. 369 ЦПК України, їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

В порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясувавши всі обставини по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, заяву, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Стаття 215 ЦПК України, якою врегульовано зміст судового рішення, на підставі якого складається виконавчий лист, не передбачає обов'язку суду в своєму рішенні зазначати дані про ідентифікаційний номер боржника.

При постановлені рішень та видачі судових наказів, суди керуються саме процесуальним законодавством, а не Законом України «Про виконавче провадження». Відтак, якщо в справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не міг зазначити ці відомості у судовому рішенні.

Суд, розглядаючи справу, за якою був вданий виконавчий документ, не мав можливості і підстав для отримання ідентифікаційного коду боржника, оскільки справа розглянута в заочному порядку. Витребувати дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи ОСОБА_2 у Державній фіскальній службі України суд, також не мав можливості за причини відсутності повної дати народження ОСОБА_2.

Крім того, в правовій позиції Верховного Суду України, який розглянув справу в порядку ст. 355 ЦПК України, яка викладена в постанові від 25.06.2014 року у справі №6-62цс14, вказано, що відповідно до ч.2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012, відповідно до п.1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручання в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження містить вимоги до виконавчого документа, у якому, зокрема, має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Водночас, п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, зокрема, й конфіденційну.

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, суд вважає, що підстави для задоволення заяви та виправлення помилки у виконавчих листах відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 369 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки у виконавчому листі відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Дмитрюк