Постанова № 49065479, 19.05.2014, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/864/2014-а

2-а/219/101/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.,

при секретарі Бакановій А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні та стягнення грошової компенсації,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні та стягнення грошової компенсації, обґрунтовуючи його тим, що вона працювала з 26.01.1996 року у Артемівсько-Дебальцевському об'єднаному міському військовому комісаріаті. Наказом № 39 від 30.05.2013 року була звільнена за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. При звільненні їй не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної соціальної відпустки як одинокій матері (за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки) тривалістю 7 календарних днів за кожний рік до досягнення дитиною повноліття. Всього 35 днів. З 2003 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, вона самостійно виховувала та утримувала двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

17.04. 2013 року вона подала заяву на ім'я начальника військового комісара Артемівсько - Дебальцевського об'єднаного міського військового комісаріату про виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки). До заяви вона додала документи, які зазначені у Законі України «Про відпустки».

25.04.2013 року вона отримала відповідь про те, що її заяву направлено до юридичної групи ОСОБА_2 обласного військового комісаріату.

06.06.2013 року вона отримала відмову у виплаті грошової компенсації в зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт того, що батько не приймає участі у вихованні дітей. Вона вважає дану відмову незаконною, тому що всі необхідні документи нею були надані, ніяких вимог щодо надання інших документів відповідач від неї не вимагав.

Зазначає, що законодавством чітко не передбачено, які саме документи необхідно надати жінці, виховуючій дитину без батька (в тому числі розлученій жінці), для підтвердження факту, що батько не приймає участі у вихованні дитини.

Звертає увагу суду на те, що раніше нею було подано до Артемівського міськрайонного суду аналогічна позовна заява. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16.10.2013 р. № 219/6561/2013-ц її позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Однак, згідно постанови Апеляційного суду Донецької області, вказане рішення було відмінено, а провадження по справі зарито. Однак Апеляційним судом Донецької області їй було розяснено право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

Просить визнати причину пропуску строку для подання адміністративного позову поважною та поновити процесуальний строк для звернення до суду. Рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски при звільненні визнати неправомірними. Відмінити вищевказане рішення та стягнути з ОСОБА_2 обласного військового комісаріату грошову компенсацію за невикористані 35 днів додаткової соціальної відпустки при звільненні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 наполягала на позовних вимогах на підставі доводів, вказаних у адміністративному позові, та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату не зявився, надавши заперечення на предявлений адміністративний позов, та просив розглядати справу у його відсутності. В обґрунтування заперечення вказано, що відповідач по справі позов не визнає, оскільки діяв в межах норм чинного законодавства, та в зв'язку з тим, що при подачі заяви позивачем не було надано усіх необхідних документів, не визнає вимог ОСОБА_1 Відповідач не оспорює того факту, що позивач є матір'ю одиначкою, але для отримання грошової компенсації необхідно надати певні документи, які позивачем у повному обсязі надані не були. З посиланням на ст. 24 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 157, 158 СК України, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення позивача, врахувавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи на підтвердження своїх вимог позивачка надала документи створені (видані) особами, які не мають особистого інтересу щодо предмета спору, та які не викликають у суду сумнівів щодо їх об'єктивності та достовірності, до яких відносяться письмові документи:

- свідоцтво про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якої є: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 11);

- свідоцтво про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої є: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 12);

- свідоцтво про розірвання шлюбу, згідно якого шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 24 березня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Артемівського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис № 104 (а. с. 22);

- згідно довідки від 16.10.2013 року № 22 склад сім'ї ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, 12.05.1989 р. н. (донька), ОСОБА_5, 05.12.1990 р. н. (син). Сім'я мешкає за указаною адресою згідно відмітки з 29.05.2002 року (а. с. 19);

- згідно акту ОСМБ «Леваневського, 36» від 16 жовтня 2013 року № 6 - встановлено, що у квартирі 27 по вул. Леваневського в буд. 36, зареєстровані ОСОБА_1, 16.05.170 р. н., ОСОБА_4, 12.05.1989 р. н., ОСОБА_5, 05.12.1990 р. н. Зі слів сусідів ОСОБА_3 у квартирі не прописаний, не мешкає. Також зі слів сусідів встановлено, що він участі у вихованні та утриманні дітей не приймає. За вказаною адресою помічений не був. Вихованням та утриманням дітей займається мати (а. с . 27).

- згідно довідки, наданої виконавчим комітетом Васищівської селищної ради від 17.10.2013 р. № 535 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 21.06.1988 року по цей час (а. с. 20).

- згідно виконавчого листа, виданого 10 квітня 1996 року, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей стягнуті аліменти (а. с. 30);

- згідно розрахунку державної виконавчої служби Харківського району та м. Люботин Харківської області від 07.11.2006 р. вих. № 17/11177 по стягненню аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по виконавчому листу № 2-806 від 10.04.1996 р., борг ОСОБА_3 по аліментам на 01.10.2006 р. складає 7 737,32 грн. (а. с. 31);

- згідно довідки Харківського районного суду ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 не отримує аліменти, встановлені рішенням суду на утримання двох неповнолітніх дітей від ОСОБА_3, заборгованість якого за період з квітня 1996 року на сьогоднішній день складає 9 977 грн.32 коп. (а. с. 21);

- згідно інформації про участь батьків у вихованні дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № 488 від 07.08.2013 року, наданої Артемівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 24 з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів Артемівської міської ради Донецької області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, закінчив 9 класів ЗОШ № 24 у 2006 році. Проявив себе як старанний, дисциплінований учень. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, закінчила 11 класів ЗОШ № 24 в 2006 році. Навчалася на достатньому рівні. Активно приймала участь у житті школи та класу. ОСОБА_5, ОСОБА_4 проживали в сім'ї з мамою ОСОБА_1, яка займалась їх вихованням, забезпечувала необхідними речами, піклувалася про здоров'я дітей, підтримувала постійний зв'язок з класними керівниками. ОСОБА_6 Васильович разом зі сім'єю не проживав. За весь період навчання дітей жодного разу не з'являвся в школі. Життям дітей зовсім не цікавився. Матеріальної допомоги дітям не надавав (а. с. 28);

- згідно довідки про участь батьків у вихованні сина ОСОБА_5, наданої Артемівським індустріальним технікумом Державного Вищого навчального закладу «ОСОБА_2 національний технічний університет» від 28.11.2013 р. № 1298, ОСОБА_5 проживав разом з мамою ОСОБА_1, яка займалася його вихованням, забезпечувала необхідними речами, підтримувала постійний зв'язок з класним керівником, ходила на батьківські збори, цікавилась навчанням сина. ОСОБА_6 Васильович, разом із сімєю не проживав. За час навчання сина жодного разу не зявлявся в технікум. Життям та успіхами в навчанні сина не цікавився. Матеріальної допомоги сімї не надавав (а. с. 29);

- згідно запису у трудовій книжці серії БТ-ІІ № 3478964 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 26.01.1996 року. 30.05.2013 року звільнена з роботи у зв'язку зі скороченням штату працівників (а. с. 13-18);

- згідно листа від 25.04.2013 року № 3/1022, наданого військовим комісаром Артемівсько - Дебальцевського ОМВК заява ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за невикористані соціальні відпустки в минулих роках передано до юридичної групи ОСОБА_2 ОВК (а. с. 32).

- 30.05.2013 року № 268 було прийнято рішення ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом, згідно якого направлені до ОСОБА_2 ОВК стосовно працівника ОСОБА_1 документи не підтверджують факту, що батько дітей громадянки ОСОБА_1 не приймав участі у вихованні дітей за період, вказаний в заяві. Відповідно з наявних документів працівник ОСОБА_1 не має підстав для отримання компенсації за невикористані соціальні відпустки, як одинокій матері (а. с. 33).

В матеріалах справи мається рішення Артемівського міського районного суду від 16.10.2013 р. по справі № 219/6561/2013-ц 2/219/2405/2013 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні та стягнення грошової компенсації, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі (а. с. 35-37).

Окрім того, в матеріалах справи мається ухвала Апеляційного суду Донецької області від 05 лютого 2014 р. по справі № 219/6561/13-ц 22ц/775/236/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 обласного військового комісаріату на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2014 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні та стягнення грошової компенсації, згідно якої апеляційна скарга ОСОБА_2 обласного військового комісаріату задоволено частково, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2013 року скасовано, провадження по справі закрито. ОСОБА_7 розяснено право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства (а. с. 38-39).

Відповідач на підтвердження своїх заперечень проти позову надав лише складене ним заперечення, та посилався на відповіді, надані позивачці, в яких йдеться про відсутність у неї документів, що підтверджують статус позивачки, як одинокої матері. У той же час, вказані документи не містять фактів про те, що у спірному періоді позивачка втратила статус одинокої матері, що за встановлених обставин, свідчить про недостатню об'єктивність та достовірність даних документів (доказів). Крім того, відповідачем не оспорюється той факт, що позивачка є одинокою матір'ю.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 19 Закону України «Про відпустки», ст. 182-1 КЗпП України одинокій матері та іншим особам, зазначених у цих Законах, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів (ст. 73 цього Кодексу). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 6 Сімейного Кодексу України - дитина це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованої до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Закон України «Про відпустки» ( п. 5 ч. 12 ст. 10) визначає одиноку матір, як таку, яка виховує дитину без батька. Однак участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матір статус одинокої.

Визначення поняття «одинока матір» наведено в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 та в ст.ст. 18-1, 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Тож до категорії одинокої матері відносяться: жінка, яка не перебуває у шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

За положенням про Міністерство праці та соціальної політики України. затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 035/2000 Міністерство праці відповідно до покладених на нього завдань проводить інформаційно - роз'яснювальну роботу з питань, що входять до його компетенції.

У листах Міністерства праці та соціальної політики України від 14 квітня 2008 року № 235/0/15-08/13, від 19 травня 2009 року №5565/0/14-09/13, від 26 липня 2010 року №2650/0/10-10/13, з посиланням на зазначені Закони України, ст. ст. 157, 158 СК України дано роз'яснення, що до статусу одинокої матері відноситься жінка, яка не перебуває у шлюбі та свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка одружилася не з батьком дитини, але її дитина новим чоловіком не усиновлена. Участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої).

У позовних вимогах ОСОБА_8 посилалась на те, що вона має статус одинокої матері, що підтверджується наданими нею документами, вищезазначеними законодавчими актами та названими листами Міністерства праці та соціальної політики, протилежного відповідачем в порушення ст. 60 ЦПК України не доведено, а відтак вона має право на компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку при звільненні з роботи за 2004 рік -7 календарних днів, 2005 рік - 7 календарних днів, 2006 рік - 7 календарних днів, 2007 рік - 7 календарних днів, 2008 рік - 7 календарних днів, а всього 35 календарних днів.

Як убачається з довідки № 352 від 07.10.2013 року при звільненні ОСОБА_1 було виплачено: заробітна плата, відпускні, матеріальна допомога на оздоровлення та вихідна допомога при звільненні (а. с. 58).

Згідно довідки № 302 від 16.10.2013 року ОСОБА_1 дійсно працювала в Артемівсько - Дебальцевському ОМВК та перебувала на фінансовому забезпеченні в ОСОБА_2 обласному військовому комісаріаті. Звільнена 30.05.2013 року у зв'язку зі скороченням штату ст. 40 п. 1 КЗпП України. На день звільнення розмір грошової компенсації за невикористану відпустку складав би: середньоденна - 114,96 гривень (а. с. 57). Тобто сума грошової компенсації повинна складати 35 (календарних днів)х 114,96 гривень(середньоденна) = 4023,60 гривень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження., звільнення з публічної служби.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 дізналася про те, що їй необхідно звернутися з позовом в порядку адміністративного судочинства, тоді як Апеляційний суд Донецької області виніс ухвалу 05 лютого 2014 року.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно ч. 1 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою поновити пропущений строк. Суд, враховуючи вищезазначене, вважає що вимога позивача підлягає задоволенню, а строк звернення до суду поновленню.

У зв`язку з викладеним, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та відповідні ним спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні та стягненні грошової компенсації.

Керуючись вимогами ст. ст. 6, 7, 17, 18, 69-71, 94, 102, 138, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 10,19,24 Закону України «Про відпустки» (зі змінами та доповненнями), ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.ст.18-1, 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, ст.ст. 116, 182 - 1 КЗпП України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відміну рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні та стягненні грошової компенсації - задовольнити.

Визнати неправомірним рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні ОСОБА_1.

Відмінити рішення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про відмову у виплаті компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпустки при звільненні ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки при звільненні у розмірі 4 023,60 (чотири тисячі двадцять три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Н.В.Медінцева