Ухвала суду № 49051932, 25.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/5429/14-ц Номер провадження 22-ц/775/110/2015

Головуючий у 1 інстанції Радченко Л.А. єдиний унікальний номер 219/5429/15-ц

Доповідач Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/110/2015

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Папоян В.В.,

суддів: Біляєвої О.М., Новосядлої В.М.,

при секретарі: Журавльові О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2015 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування якого зазначав, що відповідно до кредитного договору б/н від 12 листопада 2010 року ними надано відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжу картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. 12 липня 2013 року відповідачу було переоформлено на кредитну карту «Gold» та ознайомлено з відповідними тарифами. Оскільки боржником умови повернення кредиту не виконуються то просили стягнути суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 395 грн. 59 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 21 557 грн. 24 коп., заборгованості за відсотками 8208 грн. 78 коп., заборгованості за комісією та пені 610 грн. 73 коп., штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 1518 грн. 84 коп. (відсоткова ставка).

Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості за кредитом у розмірі 21 557,24 грн., відсотки за користування кредитом 8 208,78 грн., 610, 73 грн. пені та комісії, суму штрафу у розмірі 500 грн. та 1518 грн. 84 коп. та розподілені судові витрати. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу в який просив рішення суду в скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилались порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що позивачем не доведено наявність та розмір заборгованості за кредитним договором, а висновок суду щодо узгодженості сторонами умов надання кредиту на які посилається позивач не відповідає обставинам справи. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо укладення у письмовій формі кредитного договору, ознайомлення позивача з умовами та тарифами які були застосовані при розрахунку заборгованості, не враховано суми які були сплачені ним за спірний період. Крім того вважає, що висновок суду щодо стягнення пені та штрафу є помилковим.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечу4вав, просив рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягають відхиленню, рішення суду підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі і надані сторонами докази та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи убачається, що 12 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір якій оформлений у вигляді Анкети - Заяви, яка фактично є кредитним договором, що укладено у письмовій формі та підписано сторонами, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць, що дорівнюється 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. 12 липня 2013 року відповідачеві було переоформлено кредитну картку «Універсальна» на кредитну картку «GOLD» відповідно до тарифів якої сума кредитного ліміту збільшилась до 15 000 грн.

Як убачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, проте у порушення умов договору відповідачем порушено умови погашення кредиту внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом. Останнє погашення по кредиту позичальником зроблено 28 листопада 2013 року. Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за основним зобовязанням складає 21 557 грн. 24 коп., заборгованості за відсотками 8208 грн. 78 коп., заборгованості за комісією та пені 610 грн. 73 коп., штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 1518 грн. 84 коп. (відсоткова ставка).

За таких обставин, задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини що витікають з кредитного договору, але позичальником порушуються зобовязання за цим кредитним договором, а тому сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що кредитний договір між сторонами не укладався, ним позичальником не підписувався оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме: Анкетою Заявою яка укладена у письмовій формі та підписана сторонами, з якої убачається, що означена заява є договором про надання банківських послуг; довідкою про умови кредитування від 12.11.2010 року яка підписана відповідачем та в якій визначено основні умови договору, у тому числі строк та порядок повернення кредиту, розмір та порядок нарахування відсотків, пені та штрафу. Також ці обставини підтверджуються перерахуванням Банком грошових коштів на картковий рахунок позичальника, частковою оплатою відповідачем щомісячних платежів за кредитним договором та іншими матеріалами справи, з яких убачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо виконання зобовязання, та цей факт є доведеним.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розміру суми заборгованості оскільки відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та відповідачем не надано належних доказів на спростування позовних вимог.

Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що ним погоджена процентна ставка по кредиту 2,5% на місяць на залишок заборгованості. Згідно з розрахунком, наданим представником позивача в засідання апеляційного суду заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 12.07.2013 року по 31.08.2014 року у сумі 8208 грн. 78 коп. розраховувалась за ставкою 27,6% річних, тобто менше ніж 30% річних (2,5% на місяць) яка визначена договором.

Відповідно до довідки про умови кредитування, яка підписана відповідачем сторони домовились про сплату штрафу в розмірі 500 грн. і 5% від суми позову при порушенні позичальником строків по будь якому із грошових зобовязань передбачених цим договором більше, ніж на 30 днів.

Відповідно до довідки про умови кредитування, яка підписана відповідачем за несвоєчасне погашення заборгованості передбачено нарахування пені у розмірі: пеня 1 (базова процентна ставка за договором / 30 нараховується за кожний день прострочення кредиту) + пеня 2 (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, нараховується 1 раз на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше). Та відповідно до пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні апеляційного суду нарахування пені за період з 31 грудня 2013 року по 31 серпня 2014 року наступний: пеня 1 4568 грн. 29 коп. (22 557,24 х 0,083 % х 244) + пеня 2 (22 557,24 грн. х 1 % х 8 місяців) складає 6372 грн. 85 коп.

Таким чином, стягнути за рішенням суду суми заборгованості по процентам, пені та штрафу не перевищують розмірів процентної ставки, пені та штрафів, які обумовлені сторонами у договорі (підписаній відповідачем та представником позивача заяві і довідці), тому правовий висновок щодо задоволення вимог позивача є правомірним.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року яким на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Проте дія розпорядження Кабінету міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року N 1079-р зупинена.

Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: