Рішення № 49048030, 25.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

25 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Левенця Б.Б., Махлай Л.Д.,

при секретарі: Богацькій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в інтересах якого діє ОСОБА_1,

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач, посилаючись на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») зобов'язань за договором банківського вкладу, звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про визнання дій відповідача неправомірними щодо нарахування та виплати не в повному обсязі процентів на строковий вклад за фактичні дні користування коштами, зобов'язати відповідача донарахувати проценти на вклад за 21.06.2014, 22.06.2014 у сумі 0,76 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року, позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 0,76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач посилався на те, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначив, що судом при ухвалені рішення не враховано п. 5.20 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», що затверджені рішенням ради Директорів Банку та оприлюднені на офіційному сайті Банку.

Просив рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 січня 2015 року скасовано з тих підстав, що суд дійшов передчасного висновку про право позивача на нарахування процентів за 21 та 22 червня 2014 року. Справу передано на новий розгляд.

Представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» - Голубєва І.В. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити з підстав наведених в ній.

ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 174), в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову не оскаржувалося, а тому на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України не переглядалося.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, як і розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначеного такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 22 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» № 002-28584-220514 строком до 21 червня 2014 року.

Відповідно до умов договору банк відкрив вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, на який розмістив, прийняті від вкладника, 1 000 грн. 00 коп. під 14% річних.

Дія даного договору закінчилась 21 червня 2014 року.

Суму вкладу було виплачено ОСОБА_2 23 червня 2014 року, а проценти нараховані до 20 червня 2014 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що банком порушено зобов'язання за договором банківського вкладу і прострочено його виконання.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не відповідає.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 Договору всі визначення в цьому договорі вживаються у значенні, встановленому Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», що затверджені рішенням ради директорів банку (далі - Правила).

Згідно з п. 1.10 вказаного Договору вклад виплачується вкладнику або уповноваженому представнику вкладника по закінченню строку залучення вкладу, зазначеного в п. 1. 3 даного Договору, шляхом виплати готівкою з каси відділення банку, в якому вклад було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства України.

Нараховування процентів за вкладом здійснюється згідно умов, зазначених у Правилах. Всі відносини сторін, що виникають за цим договором і не врегульовані ним, регулюються відповідно до Правил та чинного законодавства України (п. п. 1.5, 2.6 Договору).

Згідно п. 5. 19 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», затверджених рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» протокол № 14 від 20 березня 2013 року зі змінами та доповненнями, затвердженими рішенням Ради Директорів АТ «Дельта Банк» № 30 від 7 травня 2014 року у разі, якщо вкладник не витребує суму вкладу та нараховані проценти зі спливом строку залучення вкладу, що вказаний у відповідному договорі банківського вкладу (депозиту), то така сума вкладу та нараховані проценти наприкінці дня закінчення цього строку переносяться на: - поточний рахунок з використанням платіжної картки, відкритий на ім'я вкладника у банку, або - рахунок з обліку вкладів на вимогу, який відкривається банком на ім'я вкладника, про що вкладник доручає банку здійснити таке договірне списання, і відповідний договір банківського вкладу (депозиту) вважатиметься продовженим на умовах вкладу на вимогу, які діятимуть у банку на той час, якщо інші умови виплат не передбачені у відповідному договорі банківського вкладу (депозиту) та/або депозитному продукту банка.

Пунктом 5.12 Правил встановлено, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує його поверненню або списанню з рахунку з інших підстав. Нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у періоді, в залежності від умов договору банківського вкладу (депозиту) та умов депозитного продукту банку, щомісячно в останній робочий день звітного місяця або в останній робочий день цього періоду.

Відповідно до п .5.20 Правил у випадку, якщо днем закінчення строку розміщення вкладу є святковий, неробочий або вихідний день, виконання банком своїх зобов'язань з повернення вкладу та сплати нарахованих по ньому процентів переноситься на наступний за ним робочий день.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом було порушено норми матеріального права та не враховано зазначені положення Правил, якими сторони визначили як порядок нарахування процентів так і порядок повернення цих коштів та вкладу.

Оскільки, день повернення вкладу 21 червня 2014 року припадав на вихідний день (суботу), а строк розміщення вкладу сторонами не змінювався, то проценти підлягали нарахуванню до 20 червня 2014 року включно, а строк повернення вкладу і нарахованих процентів переносився на наступний за ним робочий день яким був понеділок 23 червня 2014 року.

Тобто, відповідно до п. 5. 20 Правил банк зобов'язаний був повернути вклад та проценти 23 червня 2014 року, нарахування процентів у цьому випадку за 21 травня та 22 червня 2014 року не передбачене.

Отже суд дійшов помилкового висновку про порушене право позивача.

Враховуючи те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в частині стягнення з ПАТ «Дельта Банк» коштів у розмірі 0, 76 грн., що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в інтересах якого діє ОСОБА_1, - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів у сумі 0,76 грн. та стягнення судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757/26923/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11165/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.