Ухвала суду № 49047977, 20.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8563/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - ЮзьковаО.Л.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Телегіній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року по справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві БІЛОЗУБА Михайла Ігоровича, заінтересована особа - ОСОБА_2,

встановила:

У березні 2015 року представник ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуба М.І., посилаючись на те, що державним виконавцем під час проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню щодо стягнення на користь ОСОБА_2 суми боргу у дорогоцінних металах 05.02.2015 року було безпідставно та незаконно винесено постанову про накладення арешту на все майно банку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року скаргу задоволено: визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Білозуба Михайла Ігоровича.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві БілозубаМ.І. про арешт майна боржника та заборони на його відчуження від 05.02.2015 року № ВП 22676216.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу змінити: визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2015 року лише в межах суми, яка перевищує загальну суму стягнення у зведеному виконавчому провадженні: 49 651 854 грн. 85 коп., 309 155,37 доларів США, 12 342,89 Євро.

Апелянт вважає помилковим висновок суду про повне задоволення скарги та скасування постанови про арешт майна боржника лише на підставі того, що державним виконавцем перевищено свої повноваження в частині суми, в межах якої накладено арешт.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити. Представник ПАТ КБ «Надра» Кренець О.С. вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду зі скаргою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Комерційний банк «Надра» Стрюкова І.О., посилалась на те, що діями державного виконавця порушено права фінансової установи, оскільки 06.02.2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює накладення арешту на майно банку, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Крім того, арешт було накладено в межах суми - 70 000 000 грн., 500 000 доларів США, 50 000 євро та 50 тр. унцій золота, що значно перевищує борг банку, встановлений судовим рішенням перед ОСОБА_2 Тому просить визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2010 року до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві надійшов виконавчий лист № 2-6300, виданий 07.05.2010 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором строкового банківського вкладу у банківських металах: золото в зливках 999,9 проби номіналом 100 грам в кількості 9 штук, золото в зливках 999,9 проби вагою 40 грам в кількості 1 шт., 5 грамів, які в гривневому еквіваленті - 1065 грн., всього 940 грам, що складає в гривневому еквіваленті 261 320 грн. та 1065 грн., а всього 262 710 грн.

18.11.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 26.11.2010 року виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження, за яким ВАТ КБ «Надра» є боржником.

06.02.2015 року Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ КБ «Надра» запроваджено тимчасову адміністрацію на підставі постанови Правління НБУ № 83 від 05.02.2015 року «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» та рішення № 26 від 05.02.2015 року Виконавчої дирекції «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».

05.02.2015 року державним виконавцем у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого листа № 2-6300, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, та в межах зведеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в порядку ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» в межах суми стягнення : 70 000 000 грн., 500 000 доларів США, 50 000 євро та 50 тройський унцій золота.

Відхиляючи доводи заявника щодо накладення арешту на майно в період дії тимчасової адміністрації, суд першої інстанції виходив з того, що запровадження тимчасової адміністрації відбулось на наступний день після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, а тому порушень вимог ч. 5 ст. 36 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» не допущено.

Разом з тим, задовольняючи скаргу ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції виходив з того, що загальна сума заборгованості банку по зведеному виконавчому провадженню на користь фізичних і юридичних осіб та держави , з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій , складала 20 348 145 грн. 15 коп., 190 844,63 долари США, 37 657,11 євро та 50 тройських унцій золота. Таким чином, державний виконавець виніс постанову про арешт майна на суму, що значно перевищує загальну суму стягнення по зведеному виконавчому провадженню.

Проте колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не у повному обсязі відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 16.11.2010 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-6300, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ КБ «Надра» заборгованості по депозитному вкладу у вигляді банківського металу на користь ОСОБА_2 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 24335691, яке веде Відділ державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Згідно з заявою державного виконавця від 12.05.2015 року загальна сума боргу ПАТ КБ «Надра» у зведеному виконавчому провадженні станом на 06.02.2015 року складає 20 348 145 грн. 15 коп., 190 844,63 долари США, 37 657,11 євро та 50 тройських унцій золота, тоді як арешт на майно боржника оскаржуваною постановою від 05.02.2015 року накладено на 70 000 000 грн., 500 000 доларів США, 50 000 євро та 50 тройський унцій золота.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації заборонено задоволення вимог кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Підстави та порядок зняття арешту з майна чи коштів боржника, накладеного постановою державного виконавця, передбачені ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що накладення арешту на майно боржника було здійснено державним виконавцем обґрунтовано, проте на суму, що значно перевищує загальну суму стягнення по зведеному виконавчому провадженню, скасував постанову державного виконавця від 05.02.2015 року у повному обсязі, а не зобов'язав державного виконавця усунути порушення вимог закону.

Також зі змісту заяви державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 12.05.2015 року та інших матеріалів справи вбачається, що стягувачами у зведеному виконавчому провадженні є як фізичні особи, так і юридичні особи, а також держава. Крім того, до загальної суми стягнення входять суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до реєстру виконавчих проваджень, боржником у яких є ПАТ КБ «Надра», стягувачами є , зокрема, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, ПП «Міф», ТОВ «Сучасні технології будівництва нової ери», ТОВ «Сіті-Терм», СПД ОСОБА_7, ТОВ «Майстер-Дент», ВАТ «Військово-страхова компанія», ТОВ «Алеф-Девелопмент», ЗАТ СК «Велес Україна», Державна іпотечна установа, Луцький міський центр зайнятості та інші юридичні особи ( а.с. 209-212).

Таким чином, зміст реєстру виконавчих проваджень дає підстави вважати, що у зведеному виконавчому провадженні виконуються рішення господарських судів, проте переліку таких рішень матеріали справи не містять, а в наявних у матеріалах справи копіях постанов державного виконавця посилання на рішення судів, що виконуються у зведеному виконавчому провадженні - відсутні.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», скарги стосовно рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) із метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання судових рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

У п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам роз'яснено, що приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що кілька відкритих виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження, і судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Отже, суд першої інстанції під час розгляду даної скарги не перевірив, рішення судів яких юрисдикцій об'єднано у зведене виконавче провадження, на виконання якого було накладено арешт на майно боржника ПАТ КБ «Надра», та не переконався у тому, що скарга ПАТ КБ «Надра» на дії та постанову державного виконавця від 05.02.2015 року у зведеному виконавчому провадженні підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ПАТ КБ «Надра» на дії та постанову державного виконавця розглянута судом першої інстанції з порушенням порядку, встановленого для його вирішення, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а питання щодо вирішення скарги - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року - скасувати, питання щодо вирішення скарги - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: