Постанова № 49047779, 19.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 5015/1763/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бізнес-центр "Підзамче", м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176 (вих. № б/н від 30.06.15, вх. № 01-05/3059/15 від 07.07.15)

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 23.06.15 у справі № 5015/1763/12

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія", м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області

до боржника Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура", м. Львів

про визнання банкрутом

За участю представників сторін:

від заявника: не з'явився ;

від боржника: не з'явився;

арбітражний керуючий: не з'явився;

кредитор - Юрчик І.І.

Стороні роз'яснено її права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.10.13 заяву Юрчика Івана Івановича про визнання кредиторських вимог задоволено; включено грошові вимоги Юрчика Івана Івановича в розмірі 656 150,00 грн. до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Прикарпатпромарматура". Вказана ухвала залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.13.

08.04.14 постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ВАТ "Прикарпатпромарматура" задоволено частково, ухвалу господарського суду Львівської області від 08.10.13. про визнання кредиторських вимог Юрчика Івана Івановича та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.13. у даній справі скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.09.14. визнано грошові вимоги Юрчика Івана Івановича на суму 656 150,00 грн., які підлягають включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура", як вимоги, забезпечені заставою (іпотекою). Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів ВАТ "Прикарпатпромарматура" заборгованість перед державним бюджетом зі сплати судового збору в розмірі 1 147,00 грн. за подання заяви Юрчика Івана Івановича про визнання грошових вимог. 10.11.14 постановою Львівського апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Прикарпатпромарматура" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.15 касаційну скаргу ВАТ "Прикарпатпромарматура" задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.14. та ухвалу господарського суду Львівської області від 05.09.14. у справі № 5015/1763/12 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

За результатами нового розгляду справи 23.06.15 Господарським судом Львівської області (суддя Морозюк А.Я.) винесена оскаржувана ухвала у справі № 5015/1763/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експансія" до боржника Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" про визнання банкрутом, відповідно до якої визнано грошові вимоги Юрчика Івана Івановича на суму 656 150,00 грн., які підлягають включенню в першу чергу реєстру вимог кредиторів боржника, як вимоги, що забезпечені заставою (іпотекою); включено до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника заборгованість перед державним бюджетом із сплати судового збору в розмірі 1 147,00 грн., за подання заяви Юрчика І.І. про визнання грошових вимог.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою господарського суду Приватне акціонерне товариство "Бізнес-центр "Підзамче" звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою визнати Юрчика Івана Івановича забезпеченим кредитором, що підлягає включенню у реєстр вимог кредиторів окремо.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали не враховано те, що оскільки кредитор буде задовольняти свої вимоги за рахунок майна майнового поручитeля, яке не було предметом іпотеки, це порушує права скаржника. При цьому, судом невірно застосовано в даному випадку положення Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.13, що вплинуло на застосування невідповідних обставинам справи норм матеріального права.

Автоматизованою системою документообігу суду 07.07.15 справу № 5015/1763/12 розприділено до розгляду судді доповідачу - Желік М.Б., членам колегії суддям Костів Т.С., Марко Р.І. Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.15 та 19.08.15 вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Желік М.Б., суддів Костів Т.С., Марка Р.І. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.15 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 15.07.15.

15.07.15 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав зазначених у ній.

Кредитор Юрчик І.І. участь у судовому засіданні 19.08.15 забезпечив, надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив врахувати їх при винесенні постанови.

18.08.15 через канцелярію суду представником скаржника подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника з огляду на те, що господарським судом Львівської області 19.08.15 слухатиметься питання про усунення арбітражного керуючого по даній справі у зв'язку з публікацією на сайті Міністерства юстиції України наказу про анулювання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого видане Босаку О.Є. До поданого клопотання представником додано копію ухвали господарського суду Львівської області від 03.08.15 у справі № 5015/1763/12.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання, заслухавши думку присутнього кредитора у судовому засіданні та враховуючи надання пояснень представником скаржника щодо вимог апеляційної скарги у судовому засіданні 15.07.15 приходить до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (з наступними змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Однак, представником скаржника не доведено неможливість забезпечити у судовому засіданні участь іншого представника.

Інші сторони та учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду.

Відтак, колегія судів з врахування ст. 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.06.15 у справі № 5015/1763/12 слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого переважають у застосуванні над нормами Господарського процесуального кодексу, як спеціальні норми.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Враховуючи зазначене, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

04.05.12 ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.12 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Босака О.Є.

В газеті "Голос України" № 140 (5390) від 02.08.12 опубліковано оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура".

Постановою господарського суду Львівської області від 05.02.14 боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Босака О.Є.

Однак, заява про визнання кредиторських вимог до боржника надійшла в період процедури розпорядження майном боржника до моменту винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відтак з врахуванням того, що провадження у справі про банкрутство порушено 04.05.12 вірними є висновки суду першої інстанції щодо того, що в даному випадку слід керуватися положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 111-12 ГПК України).

Так, скасовуючи попередні судові рішення суд касаційної інстанції у постанові від 24.03.15 у даній справі зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника боржника, який не був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що в свою чергу позбавило його можливості взяти участь у судовому засіданні, подавати докази, надавати свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають в ході судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників судового процесу.

Із врахуванням висновків суду касаційної інстанції слід зазначити, що усі учасники провадження у справі про банкрутство були належним чином повідомленими про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Поштове повідомлення про направлення ухвали суду апеляційної інстанції про призначення апеляційної скарги до розгляду боржнику повернулося з відміткою пошти "у зв'язку з закінченням терміну зберігання". Слід зазначити, що в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.06.09 між Юрчиком Іваном Івановичом (позикодавець) і Семенець Юрієм Григоровичом (позичальник) укладено договір позики, відповідно до умов якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові 656 150,00 грн. із строком повернення до 11.06.10. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. 11.06.09за реєстровим № 1310.

11.06.09 Юрчиком Іваном Івановичом, як іпотекодержателем, та ВАТ "Прикарпатарматура", як іпотекодавцем, укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. 11.06.09 за реєстровим № 1313., відповідно до умов якого він забезпечує вимоги іпотекодержателя згідно договору позики, укладеного між іпотекодержателем та Семенцем Ю.Г., посвідченого Дулик М.Б., приватним нотарісом Львівського міського нотаріального округу 11.06.09. за реєстровим № 1310. Предмет договору іпотеки - котельня, позначена на плані літ. "Л-1", загальною площею 511,3 кв.м., розташованa за адресою: м. Львів, вул.Б.Хмельницького, 176.

Заява Юрчика Івана Івановича про грошові вимоги до боржника Відкритого акціонерного товариства "Прикарпатпромарматура" в сумі 656 150,00 грн. подана до іпотекодавця, як майнового поручителя позичальника Семенця Юрія Григоровича.

За визначенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Кредитор повинен мати у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

За змістом ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дати порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

За змістом ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Колегія суддів повно та всебічно дослідивши усі обставини справи приходить до висновку про наявність підстав для задоволення поданої заяви та визнання заявника кредитором боржника на суму 656 150,00 грн. з огляду на наступне.

Як визначено ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 544 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Відповідно до вимог ст. 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 572 Цивільного кодексу установлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремим видом застави є іпотека (ст. 575 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 1 закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

З вищенаведеного слідує, що майновий поручитель за іпотечним договором несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, а іпотекодержатель має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. У разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає перед іпотекодержателем в межах взятих на себе зобов'язань.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не тільки не обмежує право іпотекодержателя (кредитора) на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя (боржника) у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг, а й встановлює вимогу про обов'язок розпорядника майна внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, внести відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав (ч. 6 ст. 14); включати заставне майно у ліквідаційну масу і продавати його та використовувати виключно для першочергового погашення вимог заставодержателя (абз. 2 ч. 2 ст. 26 та п. 1 а) ч. 1 ст. 31).

Висновки про тотожний характер зобов'язань основного боржника та майнового поручителя перед позикодавцем - іпотекодержателем, та про грошовий характер вимог до майнового поручителя за договором іпотеки, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором викладені у постановах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 25/5005/6641/2012, від 26.08.2014 року у справі № 5024/948/2012, від 02.09.2014 року у справі № Б3/122-12, від 09.09.2014 року у справі № 17-7/355-10-3625, від 28.10.2014 року у справі № 920/137/13-г, які згідно зі ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає.

Із врахуванням зазначеного, діючи в межах повноважень передбачених ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1763/12 від 23.06.15, у зв'язку з чим приходить до висновку про відмову в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Бізнес-центр "Підзамче", м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176 (вих. № б/н від 30.06.15, вх. № 01-05/3059/15 від 07.07.15) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області у справі № 5015/1763/12 від 23.06.15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 25.08.15

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.