Постанова № 49047755, 11.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.08.2015 справа №905/5323/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Зубченко І.В., Радіонова О.О. не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ на рішення господарського суду Запорізької областівід04.06.2015 р. (повний текст підписано 08.06.2015 р.) у справі№ 905/5323/13 (суддя Ярешко О.В.) за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сведа, ЛТД", м. Запоріжжя Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецька область про стягнення 117716,91 грн. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Сведа, ЛТД", м. Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області (далі - Відповідач) про стягнення 117716,91 грн., з яких : 107 500,00 грн. - сума основного боргу, 7 725,27 грн. - пеня, 2 354,34 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 р. у справі № 905/5323/13 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Рішенням суду вмотивоване тим, що неналежне виконання Відповідачем зобов'язань підтверджено матеріалами справи, доказів про сплату суми боргу Відповідачем суду не надано.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 р. у справі № 905/5323/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що при винесенні рішення місцевим судом було не в повній мірі досліджено всі обставини справи, рішення було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2015 р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 11.08.2015 р. Сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав відзив на апеляційну скаргу та клопотання, якими заперечував проти апеляційної скарги та просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Позивача.

Представник Відповідача не скористався наданим йому правом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та не з'явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає рішення господарського суду Запорізької області винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Так, 14.05.2012 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки № 15/484 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (Позивач) передає у власність Покупцю (Відповідачу), а Покупець приймає та оплачує товар, загальна вартість якого, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначена Сторонами у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.2 Договору сума Договору на момент укладення становить 179 166,66 грн. без ПДВ, ПДВ - 35 833,34 грн., разом з ПДВ - 215 000,00 грн.

Згідно пунктів 13.1 та 13.2 Договору цей Договір вважається укладеним та набирає сили з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк дії Договору до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, згідно умов Договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Як зазначено в п. 5.1-5.3 Договору строки та умови поставки товару зазначаються в специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата його вручення Покупцю на складі Постачальника, з додаванням пакету документів, зазначених в п. 6.1 Договору. Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про дату готовності товару до відвантаження не пізніше 5 днів до дати відвантаження

Відповідно до специфікації № 1 від 14.05.2012 р., підписаної представниками сторін та скріпленої печатками підприємств, товар, що підлягав поставці - ваги платформенні СВЕДА ВП-305-100000-35 на суму 215000,00 грн. з ПДВ.

Як встановлено місцевим судом, 05.10.2012 р. Відповідач перерахував Позивачу попередню плату, згідно п. 9.3.1 Договору, в розмірі 107 500,00 грн.,яка складає 50 % від суми поставки, що підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої долучена до матеріалів справи.

Листом № 5 від 08.01.2013 р. Позивач повідомив Відповідача про готовність товару до відвантаження. Проте, в порушення пункту 9.3.2 Договору, оплата у розмірі 64500,00 грн. Відповідачем здійснена не була.

04.02.2013 р., у зв'язку з проблемами зберігання товару, Позивач листом вих. № 227 запропонував Відповідачу поставити товар без попередньої оплати у розмірі 30% від загальної суми поставки при умові надати письмові гарантії із зазначенням строку здійснення оплати. Відповідачем зазначені умови були прийняті та в листі № 15/108 від 05.02.2013 р. було зазначено, що Відповідач гарантує здійснення оплати визначеної п. 9.3.2. Договору суми у розмірі 64 500грн.

Поставка Позивачем Відповідачу товару, передбаченого умовами Договору, підтверджується видатковою накладною № 13 від 12.02.2013 р., яка була підписана повноважним представником Відповідача за довіреністю № 349 від 11.02.2013 р.

Пунктом 9.3 Договору та специфікацією сторони погодили, що оплата здійснюється наступним чином:

9.3.1 Сума у розмірі 107 500 грн., що складає 50% від загальної вартості цього Договору, сплачується після підписання сторонами Договору.

9.3.2 Сума у розмірі 64500 грн., що складає 30% від загальної вартості цього Договору, сплачується після отримання Покупцем листа про готовність товару до відвантаження на складі Постачальника.

9.3.3 Сума у розмірі 43000 грн., що складає 20% від загальної вартості цього Договору, сплачується протягом 5 банківських днів за фактом поставки товару на склад Відповідача.

За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарським судом встановлено, що Позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим, як встановлено судом першої інстанції, на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 107 500,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції на рахунок того, що оскільки Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 107 500,00 грн., ним допущено порушення вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 107 500,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На ряду з зазначеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 7 725,27 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом п. 10.4 у випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного Позивачем нарахована пеня за період прострочення з 27.02.2013р. по 26.08.2013 р. в розмірі 7 725,27 грн.

Перевіривши наданий Позивачем рахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо правомірості стягнення з Відповідача на користь позивача пені в розмірі 7 725,27 грн. в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 2 354,34 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо обґрунтованості стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 2 354,34 грн. за період з 27.02.2013 р. по 05.12.2013 р.

Одночасно, колегією суддів не приймаються твердження апелянта на рахунок того, що Позивачем порушено п. п. 5.2, 6.1 Договору з огляду на наступне.

Докази надання Позивачем вказаних у п. 6.1 Договору документів Відповідачу в матеріалах справи відсутні, проте колегія суддів вважає, що зазначені документи надані Відповідачу разом із товаром, отриманим 12.02.2013 р. за видатковою накладною №13 від 12.02.2013 р., оскільки п. 8.2 Договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання продукції, що постачається, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару Відповідачем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Крім того, ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Одночасно, згідно ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у п. 6.1 Договору документи, надані Відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до накладної № 13 від 12.02.2013 р., доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 р. у справі № 905/5323/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.06.2015 р. у справі № 905/5323/13, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 11.08.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 14.08.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

Радіонова О.О.