Постанова № 49047509, 20.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 914/4592/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Марко Р.І.

Данко Л.С.

Розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "№504", м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.15

у справі № 914/4592/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м.Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства "№504", м.Львів

про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії

За участю представників сторін:

Від позивача - Коцай О.В. - представник;

Від відповідача - не з'явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/4592/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалами суду від 24.06.15 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 06.08.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л. введено суддів Данко Л.С. та Марка Р.І.

У судовому засіданні 06.08.15 оголошено перерву до 20.08.15.

Рішенням Господарського суду Львівської області від від 18.05.15 у даній справі (головуючий суддя Артимович В.М., судді Цікало А.І., Чорій Л.З.) позовні вимоги задоволено частково.

При цьому, місцевий господарський суд врегулював розбіжності які виникли при укладенні договору про постачання еклектричної енергії та виходив з відповідності запропонованих умов Закону України «Про електроенергетику» та Правилам користування електричною енергією.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

При цьому, скаржник посилається на те, що викладені місцевим господарським судом п.2.1.2, п.2.3.5, п.2.6, п.4.1.2, п. 4.2.4, п.6.1.1, п.7.2, п.7.3, п.8.4.1 спірного договору в редакції позивача суперечать вимогам чинного законодавства та ПКЕЕ.

Також, апелянт зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не вирішено спір між сторонами в тлумаченні п.6.1.3 спірного договору, хоча сторонами заявлено про спір між ними стосовно викладення вказаного пункту.

4 серпня 2015 року до суду надійшов відзив від позивача на апеляційну скаргу, в якому зазначено про законність та обгрунтованіст рішення місцевого господарського суду та безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши у судовому засіданні 06.08.15 пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.15 у даній справі з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом,

Укладаючи договір про постачання електричної енергії від 19.09.14 № 90444 (а.с.26а-38) між контрагентами - Публічним акціонерним товариством "Львівобленерго" (виконавець) та Львівським комунальним підприємством "№504" (замовник) виникли розбіжності.

На виконання ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1997 р., позивач скерував на адресу відповідача для розгляду та підписання примірник проекту договору про постачання електричної енергії від 19.09.2014 р. за № 90444 з додатками.

Відповідач повернув на адресу позивача підписаний договір з протоколом розбіжностей 16.12.2014 р.(а.с.77-80).

Неузгодженість між сторонами п. 2.1.2, п. 2.3.5, п. 2.6, п. 4.1.2, п. 4.1.5, п. 4.2.1, п. 4.2.4, п. 4.4, п. 6.1.1, п. 6.1.3., п. 7.2, п. 7.3, п. 8.4.1, п. 2 додатку № 2 договору, п. 5 додатку № 2 до договору, п. 6 додатку № 2 до договору та доповнення договору додатком № 13, проект якого не було надано ПАТ "Львівобленерго", в редакції споживача у протоколі розбіжностей, стало підставою для звернення позивача, керуючись приписами ч. ч. 5, 7 ст. 181 Господарського кодексу України, до суду з даним позовом, в якому просить суд врегулювати розбіжності, що виникли при укладенні договору про постачання електричної енергії та викласти їх у зазначеній ним редакції.

В свою чергу відповідач просить викласти зазначені пункти (крім п.2.3.5) в його редакціях.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази, що містяться у ній колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні таких договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4). Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7).

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1997 р. (надалі -ПКЕЕ). Дія цих ПКЕЕ, згідно п. 1.1 поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення). Пунктом 1.2 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії - домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Окрім цього, згідно п. 1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

З наведеного вбачається, що законодавство України передбачає обов'язковість укладення договорів між підприємствами з постачання електроенергії та споживачами щодо постачання електроенергії на основі топового договору згідно додатку № 3 до ПКЕЕ.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пунктом 5.5 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей: 1) найменування постачальника електричної енергії та споживача; 2) місце і дату укладення Договору про постачання електричної енергії; 3) договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); 4) величини дозволеної та приєднаної потужності; 5) клас напруги споживача за точкою продажу, порядок застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп тощо; 6) режим роботи електроустановки споживача. У разі укладення одного договору про постачання електричної енергії за двома або більше об'єктами споживача значення величин дозволеної та приєднаної потужності, режим роботи електроустановок споживача визначаються за кожним з об'єктів споживача; 7) значення показників якості електричної енергії (ПЯЕ); 8) узгоджений рівень надійності електропостачання (за категорією надійності); 9) порядок обліку перетікання реактивної електричної енергії, порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (у разі приєднання електроустановок споживача безпосередньо до мереж постачальника електричної енергії за регульованим тарифом); 10) режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; 11) порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин; 12) заходи з підтримання стійкості енергосистеми, порядок введення обмежень та відключень при дефіциті енергії та потужності в енергосистемі; 13) відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; 14) зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин; 15) порядок зняття показів розрахункових засобів обліку, порядок надання та підтвердження інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії, порядок та строки проведення розрахунків; 16) строк дії договору; 17) умови та порядок розірвання договору; 18) місцезнаходження, банківські реквізити сторін. Крім цього, згідно п. 5.6 ПКЕЕ невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є: 1) акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип, покази на момент укладання договору тощо); 3) схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання; 4) повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми.

Згідно з пунктом 1.13 вказаних ПКЕЕ укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

При укладенні договору про постачання електричної енергії, згідно п. 5.2 ПКЕЕ сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Також постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території згідно п. 1.9 ПКЕЕ не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, електроустановки якого розташовані на цій території, в укладенні договору, за умови дотримання вимог законодавства України, зокрема, цих Правил та інших нормативно-технічних документів.

Судом встановлено, що сторони самостійно врегулювали деякі розбіжності за спірним договором. Ряд розбіжностей, які залишились не врегульованими, стосуються обов'язкових для всіх споживачів умов, встановлених типовим договором на постачання електричної енергії, який є додатком до затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 Правил користування електричною енергією; деякі з цих розбіжностей не відображають обов'язкових для сторін умов типового договору, а запропоновані з ініціативи сторони договору. Крім того, зазначені Правила не містять типових умов додатків до такого договору.

Розглянувши запропоновані сторонами форми викладу спірних пунктів договору колегія суддів зазначає наступне:

1.) Стосовно п.2.1.2 договору

Позивач просить викласти його в такій редакції: "У випадку зміни чинного законодавства України, зокрема нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини , що виникають з приводу постачання електричної енергії та стосуються предмету цього Договору; зобов'язань, прав, обов'язків та відповідальності сторін; порядку визначення та узгодження договірних величин споживання електричної енергії та потужності порядку обмеження та припинення електропостачання; обліку електричної енергії та порядку розрахунків; відносин із третьою стороною та інших правовідносин, які випливають з приводу постачання електричної енергії, застосовуються положення цих нормативно-правових актів, які мають перевагу перед положеннями цього Договору. Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно-правових актів з дня набрання ними чинності незалежно від внесення змін до цього Договору".

Відповідач просить викласти пункт 2.1.2 договору викласти в редакції: "Сторони зобов'язуються керуватися вимогами цих нормативно правових актів в порядку, визначеному ними, а у випадку необхідності вносять зміни у цей договір. Про вступ в силу вказаних нормативно-правових актів Постачальник письмово попереджає Споживача".

Оцінючи вказані редакції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що запропонована позивачем, редакція фактично доповнює типовий договір, відповідно до якого під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ). Крім того відповідає вимогам Цивільного кодексу України відповідно до яких, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 ЦК України).

2.) Стосовно п.2.3.5 договору

Позивач просить викласти п.2.3.5 в такій редакції: «Забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників Постачальника за пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.»

Даний пункт відповідає підпункту 3 п.8.1. ПКЕЕ відповідно до якого постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на безперешкодний доступ (за пред'явлення службового посвідчення) до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку.

Твердження апелянта з приводу того, що право здійснення перевірки надається будь - яким особам (навіть не фахівцям) спростовуються наведеним вище пунктом, в якому чітко зазначено: «за пред'явлення службового посвідчення».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи зокрема, заперечень на позовну заяву від 10.03.15 за № 93, відповідач не заперечив проти викладення п. 2.3.5 договору у такій редакції в суді першої інстанції.

3.) Щодо п.2.6 договору

Позивач просив викласти даний пункт в такій редакції: "Узгоджувати з Постачальником електричної енергії використання електроенергії в електронагрівальних установках згідно з вимогами додатка № 3 "Порядок та режими роботи електронагрівальних установок".

Позивач зазначає, що додатками № 3 до договору не передбачено, що ЛКП "№ 504" буде використовувати електричну енергію в електронагрівальних установках, в відтак, ЛКП "№ 504" згідно умов договору не може використовувати електроенергію в електронагрівальних установках будь-якої потужності.

Відповідач просить викласти даний пункт договору в наступній редакції: "Узгоджувати з постачальником електричної енергії використання електроенергії в електронагрівальних установках споживача потужністю понад 4кВт".

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, Додатками № 3 до договору не передбачено, що ЛКП "№ 504" буде використовувати електричну енергію в електронагрівальних установках, в відтак, ЛКП "№ 504" згідно умов договору не може використовувати електроенергію в електронагрівальних установках будь-якої потужності. Крім того, підприємством до протоколу розбіжностей не додало проекту додатку № 3 до договору в іншій редакції, ніж та, що запропонована позивачем.

А відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду стосовного викладу п. 2.6 договору в редакції позивача.

4.) Стосовно п.4.1.2 договору:

Позиція викладу даного пункту позивача є наступною: "У разі перерви в постачанні електричної енергії Споживачу з вини Постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, Постачальник несе відповідальність перед Споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії".

На думку позивача, викладення п. 4.1.2 договору в редакції ЛКП "№ 504" суперечить вимогам п. 1.2.18 та 1.2.19 Правил улаштування електроустановок, так як цим пунктом в редакції ЛКП "№ 504" передбачено перерву тільки для електроприймачів ІІІ категорії, становить 1 добу, а перерви в електропостачанні споживачів І та ІІ категорії не враховані.

Відповідач просить викласти даний пунк в його редакції, а саме: "У разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад 24 години, постачальник несе відповідальність перед споживачем у розмірі двократної вартості електричної енергії".

Щодо п.4.1.2 договору суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно з пунктом 1.2.18 Правил улаштування електроустановок струмоприймачі І категорії повинні забезпечуватися електроенергією від двох незалежних взаємно резервуючих джерел живлення, і перерва їх електропостачання при порушенні електропостачання від одного з джерел живлення може бути допущена лише на час автоматичного відновлення живлення. Відповідно до пункту 1.2.19 Правил улаштування електроустановок струмоприймачі II категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від двох незалежних взаємно резервуючих джерел живлення. За наявності централізованого резерву трансформаторів і можливості заміни трансформатора, що ушкодився, за час не більше 1 доби, допускається живлення струмоприймачів II категорії від одного трансформатора. Пунктом 1.2.20 Правил улаштування електроустановок встановлено, що для струмоприймачів III категорії надійності електропостачання може виконуватись від одного джерела живлення за умови, що перерви в електропостачанні, необхідні для ремонту чи заміни пошкодженого елементу системи електропостачання, не перевищують 1 добу.

Крім того, відповідно до листа Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 14.03.2003 року №05-34-11/808 "Щодо укладення (переукладення) договорів" під час розробки "свого варіанта договору" позивач має брати до уваги той факт, що під час укладення того чи іншого конкретного договору, сторони не можуть відступати від змісту типового договору.

Зважаючи на вищенаведене, згідно Правил улаштування електроустановок та змісту типового договору, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно викладу пункту 4.1.2 в редакції позивача.

5.)Щодо п.4.1.5 договору:

Позивач просить викласти в наступній редакції: "Постачальник звільняється від відповідальності перед субспоживачем за невчасне повідомлення Споживачем субспоживачів про дату введення в ремонт та введення в дію після ремонту електричних мереж Постачальника", так як п. 2.10 договору про спільне використання технологічних електричних мереж №145-В14/37 від 12.11.2010 р. укладеного між ПАТ "Львівобленерго" та ЛКП "№ 504" передбачено, що ЛКП "№ 504" зобов'язане оперативно повідомляти користувача та інших суб'єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж власника мереж (в даному випадку ЛКП "№ 504"), про порушення, що пов'язані з перериванням електропостачання, їх причини і терміни відновлення режиму електропостачання, про виведення в ремонт, а також введення в дію після ремонту технологічних електричних мереж, якими передається електроенергія.

Натомість відповідач просить даний пункт виключити, при цьому посилається на те, що субспоживачі електроенергії мають укладені з позивачем договори на постачання електроенергії, відповідно він зобов'язаний самостійно повідомляти інших споживачів електроенергії про будь-які роботи, котрі ним проводяться в мережах відповідача та до яких підключені мережі субспоживачів.

Стосовно даного пункту суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо викладу його в редакції позивача, оскільки п. 2.10 договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 145-В14/37 від 12.11.2010 р. укладеного між ПАТ "Львівобленерго" та ЛКП "№504", передбачено, що ЛКП "№ 504" зобов'язане оперативно повідомляти користувача та інших суб'єктів господарювання, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж власника мереж (в даному випадку ЛКП "№ 504"), про порушення, що пов'язані з перериванням електропостачання, їх причини і терміни відновлення режиму електропостачання, про виведення в ремонт, а також введення в дію після ремонту технологічних електричних мереж, якими передається електроенергія.

Суд також зазначає, що запропонована позивачем редакція не суперечать договору про спільне використання технологічних електричних мереж №145-В14/37 від 12.11.2010 р.

5.) Стосовно п. 4.2.1 договору:

Позивач просить викласти зазначений пункт в його редакції, а саме: "За внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком".

При цьому позивач зазначає, що пеня у господарському договорі, як вид неустойки, є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань і передбачена ст. 546 ЦК України. Встановлення відповідальності сторони за договором у вигляді сплати пені за неналежне виконання договірних зобов'язань є стимулом для зобов'язаної сторони виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. Цей пункт не погіршує становище ЛКП „№ 504" як сторони за договором при умові дотримання ним принципу належності виконання договірного зобов'язання. При цьому, не обмежується право сторони на споживання електричної енергії в потрібній йому кількості та потужності. Негативні наслідки для ЛКП „№ 504", пов'язані з даним пунктом договору можуть виникнути лише з його вини - невиконання умов договору. Вищевказані висновки підтверджуються рішенням господарського суду Львівської області від 27.02.2004 р. у справі № 4/4618-3/374, яке залишене без змін ухвалою Верховного суду України від 14.10.2004 р. та рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2006 р. у справі № 4/2918-26/444.

Відповідач у свою чергу просить викласти даний пункт у наступній редакції: "За внесення платежів за спожиту електроенергію за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Сума пені визначається у розрахунковому документі окремим рядком".

Щодо цього пункту суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Правилами користування електричною енергією у п.п. 8 п. 8.1 передбачене також право постачальника електричної енергії за регульованим тарифом на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зазначити, що відповідач у даній справі є юридичною особою, а не громадянином України.

Спірний пункт Додатку до Договору відповідає приписам ст. 230, ч. 6 ст. 231 ГК України, ч. 3 ст. 549, ст. 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., згідно яких, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, відповідач не заперечує проти сплати пені за неналежне виконання зобов'язання, а відтак пункт 4.2 договору слід викласти в редакції позивача, виключивши з тексту пункту слова "враховуючи день фактичної оплати".

6.) Стосовно п.4.2.4 договору:

Редакція позивача є наступною: "Споживач не несе відповідальності перед Постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього Договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини Постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили".

ПАТ "Львівобленерго" викладаючи п. 4.2.4 договору керувалось текстом типового договору про постачання електричної енергії (додаток № 3 до Правил користування електричною енергією).

Відповідач просить викласти даний пункт в його редакції, а саме: "Споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог пунктів 4.2.1 - 4.2.3 цього договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника, дій третіх осіб або внаслідок непереборної сили. Споживач не несе відповідальності у випадку повідомлення ним постачальника чи його уповноважених осіб про виявлені споживачем порушення ПКЕЕ чи цього договору вчинені третіми особами".

Розглянувши дані пункти, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, а саме: даний пункт слід викласти в редакції позивача, оскільки у своїх запереченнях відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.2 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики "Про затвердження Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією" від 04.05.2006 р. за N 562 у разі своєчасного (до виявлення порушення представниками енергопостачальника) письмового повідомлення споживачем енергопостачальника про виявлені ним пошкодження приладів (систем) обліку, пошкодження або зрив пломб та за відсутності явних ознак втручання в роботу приладів (систем) обліку Методика не застосовується. Враховуючи те, що Методикою врегульовано питання щодо своєчасності повідомлення та її незастосування у даному випадку, суд зазначає, що немає необхідності у внесенні до договору абз. 2 п. 4.2.4, що запропонований відповідачем. Відтак, вказаний абзац п. 4.2.4 з договору про постачання електричної енергії слід виключити.

7.) Щодо п.4.4. договору:

Позивач просить викласти даний пункт договору в його редакції: "У разі виявлення однією із Сторін порушень умов Договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох Сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта, в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт. Сторони погодили, що уповноваженим представником Сторони вважається також особа, яка перебуває у трудових відносинах зі стороною та є присутньою при здійсненні перевірки та/або складення двостороннього акту порушення".

Викладення тексту абз. 4 п. 4.4 договору, в якому зазначено, що уповноваженим представником сторони вважається також особа, яка перебуває у трудових відносинах зі стороною та є присутньою при здійсненні перевірки та/або складення двостороннього акту, на думку позивача, повністю відповідає вимогам п. 6.41 ПКЕЕ.

Відповідач просить викласти вказаний пункт в його редакції: "У разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання акта.

У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акті робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, що складала акт".

Оцінивши вказані пункти, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, стосовно викладу зазначеного пункту в редакції відповідач, оскільки пункт 6.41 ПКЕЕ зазначає, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці. Відповідач у наведених запереченнях вказує, що позивач повідомлений про працівників підприємства, відповідальних за використання мереж та електроустановок останнього.

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Крім того, повноваження представника - це коло прав і обов'язків, якими він наділений і які визначені в договорі, довіреності, законі, адміністративному акті, акті органу юридичної особи.

Відповідно до запропонованої товариством редакції позивач зобов'язує бути уповноваженим представником відповідача будь-якого його працівника.

8.) Стосовно п. 6.1.1. договору:

Позивач просить викласти зазначений пункт в його редакції, а саме: "Без попередження у разі:

- виникнення аварійних ситуацій в електроустановках Постачальника- на час, що не перевищує визначеного ПУЕ для струмоприймачів Споживача відповідної категорії;

- приєднання Споживачем власних струмоприймачів або струмоприймачів третіх осіб до мереж Постачальника поза розрахунковими засобами обліку;

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії.

- самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень. Постачальник (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому ПКЕЕ порядку акта про порушення".

Позивач просить суд викласти останній абзац п. 6.1.1 договору в редакції ПАТ "Львівобленерго", так як такий відповідає п. 7.6 ПКЕЕ, а редакція ЛКП "№ 504" суперечить п. 7.6 ПКЕЕ.

Абзац 5 п. 6.1.1 договору відповідач просить викласти в наступній редакції: "- збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень Постачальник (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому ПКЕЕ порядку акта про порушення".

Відповідач зазначає, що в редакції позивача останній позбавляє права відповідача самостійно під'єднювати електричні установки відповідача до мережі.

Відповідно до п. 7.6 ПКЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

Зважаючи на п. 7.6 ПКЕЕ, суд дійшов висновку, що редакція ЛКП "№ 504" абз. 5 п. 6.1.1 суперечить згаданому пункту Правил, а тому останній абзац договору слід викласти в редакції позивача.

Пункт 7.5 ПКЕЕ вказує, що постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки; несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства; невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами; порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму. Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж.

Отож, як вбачається з вищенаведеного, редакція позивача повністю відповідає вимогам ПКЕЕ та змісту типового договору.

Стосовно посилання скаржника на те, що судом не вирішено спір між сторонами в частині п.6.1.3 договору спростовується наведеним вище, а також п.1.10 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду.

9.) Стосовно п.7.2 договору:

Позивач просить викласти його в наступній редакції:

" - у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

Так як додатками №10 - Розрахунок втрат електричної енергії в мережах передбачено втрати в електромережах, а відповідно обсяг спожитої електричної енергії має розраховуватись з додаванням втрат в електромережі. А тому, загальний обсяг спожитої електричної енергії визначається як сума спожитої електричної енергії та втрат в електричних мережах, відтак, загальний обсяг спожитої електричної енергії збільшується на величину втрат в електромережі.

Відповідач просить викласти даний пункт в запропонованій ним редакції, а саме: "У разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом зменшення обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача"".

Відповідач стверджує, що вказаним пунктом Публічне акціонерне товариство „Львівобленерго" покладає обов'язок оплати за втрати електроенергії, що допущені товариством при постачанні електроенергії.

Суд апеляційної інстанції розглянувши дані пункти зазначає, що пункт 7.2. типового договору про постачання електричної енергії зазначає, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж Електропередавальної організації та Споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

Пункт 7.2 договору слід викласти в редакції ПАТ "Львівобленерго" так як додатками №10 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах" передбачено втрати в електромережах, а відповідно обсяг спожитої електричної енергії має розраховуватись з додаванням втрат в електромережі. А тому, загальний обсяг спожитої електричної енергії визначається як сума спожитої електричної енергії та втрат в електричних мережах, відтак, загальний обсяг спожитої електричної енергії збільшується на величину втрат в електромережі.

10.) Стосовно п. 7.3 договору:

Абзац 1 п. 7.3 договору викласти в редакції ПАТ "Львівобленерго", а саме: "Якщо середньомісячне споживання електроенергії Споживачем за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного пунктом 3.4 ПКЕЕ, Постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення стану обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів. До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів.

У разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічним документам та/або паспортним даним засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень-лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку".

Відповідач просить викласти вказаний пункт в його редакції, а саме: "Якщо середньомісячне споживання електроенергії Споживачем за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного пунктом 3.4 ПКЕЕ, Постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення стану обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів. До закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується за показами встановлених засобів обліку збільшених на 10%. У разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічним документам та/або паспортним даним засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень-лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 1% у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку".

Стосовно викладу вказаного пункту, колегія суддів апеляційної інстанці зазначає, що абзаци 5, 6 п. 6.21 ПКЕЕ зазначають, що до закінчення одного повного розрахункового періоду з дня надання такої вимоги вперше розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться за показами встановлених засобів обліку. Після закінчення цього терміну та за умов, що розрахунковий облік належить споживачу та не був приведений у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, обсяг спожитої електричної енергії розраховується, виходячи з навантаження електроустановок споживача на рівні мінімально допустимого рівня завантаження схеми обліку та визначеного в договорі часу роботи струмоприймачів. У разі, якщо умови температурного режиму в місці встановлення належного споживачу засобу обліку не відповідають визначеним нормативно-технічними документами та/або паспортними даними засобів обліку вимогам температурного режиму експлуатації засобів обліку, у зимовий період (грудень - лютий) обсяг спожитої електричної енергії збільшується на 5 % у порівнянні з обсягом, визначеним за фактичними показами цього засобу обліку.

Так як п. 7.3. договору про постачання електричної енергії в редакції позивача відповідає вимогам п. 3.4, 6.21 ПКЕЕ, а редакція ЛКП "№ 504" суперечить згаданим, суд вважає за доцільне викласти пункт 7.3 договору в редакції позивача, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

11.) Стосовно п.8.4.1 договору:

Пункт 8.4.1 договору позивач просить викласти в наступній редакції, а саме: "Відносини між Постачальником та основним споживачем у частині передачі електричної енергії Споживачу (субспоживачу) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж", так як редакція ЛКП "№ 504" суперечить п. 9.4 договору.

Відповідач просить доповнити реченням наступного змісту: "Цей договір вступає в силу одночасно з договором про спільне використання технологічних електричних мереж".

Оцінивши вказані редакції, суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з договору про постачання електричної енергії розділ 8 договору регулює відносини із третьою стороною, об'єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією.

Пункт 8.4.1 договору від 19.09.2014 р. за № 90444 вказує, що відносини між постачальником та основним споживачем у частині передачі електричної енергії споживачу (субспоживачу) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж.

Редакція ЛКП "№504" п. 8.4.1 договору суперечить п. 9.4 договору про постачання електричної енергії від 19.09.2014 р. за № 90444, згідно якого цей договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2014 р. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з протоколу розбіжностей до проекту договору від 22.09.2014 р. за № 1, відповідачем щодо порядку набрання чинності вказаного договору, зокрема, п. 9.4 договору, жодних заперечень не вказано.

12.) Стосовно п.2 до Додатку №2:

Пункт 2 додатку № 2 до договору позивач просить викласти в його редакції, а саме: "Розрахунковим періодом вважається період з 17 числа попереднього місяця до 16 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії".

Пункт 2 додатку № 2 до договору заявник просить викласти в зазначеній вище редакції згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", а редакція ЛКП "№ 504" суперечить положенням цього закону.

Відповідач не заперечує проти викладення п. 2 додатку № 2 до договору в редакції позивача.

13.) Щодо п.5 додатку №2 до договору:

Пункт 5 додатку № 2 до договору позивач просить викласти в наступній редакції, а саме: "Плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводиться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається в договорі".

ПАТ "Львівобленерго" вважає за необхідне пункт 5 додатку № 2 викласти в редакції відповідно до п. 6.4 ПКЕЕ.

Відповідач не заперечує проти викладення п. 5 додатку № 2 до договору в редакції позивача.

Згідно п. 1.8 ПКЕЕ умови договорів про постачання електричної енергії, про спільне використання технологічних електричних мереж, про технічне забезпечення електропостачання споживача виконуються з дати їх підписання, якщо інші дати не передбачені умовами відповідних договорів.

В силу ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Зважаючи на відсутність спору між сторонами стосовно вказаних двох пунктів, місцевим господарським судом правомірно викладено їх в редакції позивача.

14.) Стосовно пунктів 6 та 7 додатку № 2 до договору:

Пункт 6 додатку № 2 до договору позивач просить викласти в його редакції, а саме: "Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення перерахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом".

Позивач просить пункт 7 додатку № 2 викласти в такій редакції, так як п. 6.11 ПКЕЕ передбачає, що дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

"У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми".

ПАТ "Львівобленерго" просить суд пункт 6 додатку № 2 викласти в згаданій редакції, так як пеня у господарському договорі, як вид неустойки, є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань і передбачена ст. 546 ЦК України. Встановлення відповідальності сторони за договором у вигляді сплати пені за неналежне виконання договірних зобов'язань є стимулом для зобов'язаної строни виконувати взяті на себе договірні зобов'язання. Цей пункт не погіршує становище ЛКП "№ 504", як сторони за договором при умові дотримання цим принципу належності виконання договірного зобов'язання. При цьому, не обмежується право сторони на споживання електричної енергії в потрібній йому кількості та потужності. Негативні наслідки для ЛКП „№ 504", пов'язані з даним пунктом договору можуть виникнути лише з його вини - невиконання умов договору.

Щодо індексу інфляції та 3% річних - відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правомірність включення цього пункту до договору про постачання електричної енергії позивач підтверджує рішенням господарського суду Львівської області від 07.03.2006 р. у справі № 4/2918-26/444.

Пункт 6 додатку № 2 до договору відповідач просить викласти в наступній редакції: "Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 20 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були списані кошти з рахунку Споживача".

Відповідач вважає недостатнім період п'ять днів для оплати рахунків, оскільки оплата вказаних рахунків здійснюється з отриманих ним коштів за утримання багатоквартирних будинків та прибудинкових територій. Зазначені кошти сплачують мешканці вказаних будинків протягом двадцяти днів з дня отримання рахунків на оплату згідно типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. за № 529.

Пункт 6 додатку № 2 до договору відповідач просить викласти в такій редакції: "У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені на суму боргу, що складається з встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми".

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що погоджується сплачувати пеню за несвоєчасну оплату електроенергії та не погоджується сплачувати пеню за інші платежі, зазначені у цьому договорі.

Розглянувши вказані редакції суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

зважаючи на п. 6.11 ПКЕЕ, що передбачає тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті, вважає за необхідне викласти в редакції позивача.

Крім того, у вказаному пункті зазначено, що дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

В редакції відповідача п. 7 додатку № 2 зазначає, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені на суму боргу, що складається з встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Проте, пеня є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ст. 230 ГК України. Частина 2 ст. 625 ЦК України вказує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому пеня не може складатись з індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми. Пеня, індекс інфляції та 3% річних є різними поняттями, відповідно до яких пеня є штрафною санкцією, а сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає за правомірне викласти в редакції позивача.

15.) Стосовно додатку №13:

Позивач вказує, що в тексті договору додаток № 13 відсутній, а споживачем не було надано до протоколу розбіжностей проекту додатку №13 до Договору.

Крім того, товариство зазначає, що п. 4.1 договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 145-В14/37 від 12.11.2010 р. передбачає, що користувач мереж (в даному випадку - ПАТ "Львівобленерго") зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж власника (ЛКП "№504") за розрахунковий період. А тому, на думку позивача, доповнення договору додатком №13 в редакції ЛКП "№504" буде суперечити умовам договору договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 145-В14/37 від 12.11.2010 р.

Додаток № 13 до договору відповідач просить викласти наступного змісту: "Оплата Постачальником у відповідності до п. 3.2.4 використання мереж Споживача для постачання електроенергії іншим споживачам чи субспоживачам додається до цього договору та є істотною умовою цього договору".

Львівське комунальне підприємство „№ 504" вважає за необхідне погодити з товариством-постачальником плату за використання мереж відповідача та істотною умовою договору. Проте, як вбачається з матеріалів справи, споживавачем не було надано до протоколу розбіжностей проекту додатку № 13 до договору про постачання електричної енергії від 19.09.2014 р. за № 90444.

Щодо цього колегія суддів апеляційної інстанції зазначає:

Пунктом 4.1. договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 12.11.2010 р. за № 145-В14/37 передбачено, що користувач мереж - позивач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж власника- відповідача за розрахунковий період.

Загальний порядок укладення господарських договорів регулюється статтею 181 Господарського кодексу України. Зокрема, в силу ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Статями 187 Господарського кодексу України, 649 Цивільного кодексу України на господарські суди покладено обов'язок щодо розгляду спорів, які виникли при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону.

В силу ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За змістом вказаної норми днем укладення договору у випадку наявності спору між сторонами, є день набрання відповідним рішенням суду законної сили. При цьому, зазначеною нормою встановлено виключення та надано право суду визначити іншу дату укладення договору.

Окрім цього, згідно п. 1.8 ПКЕЕ умови договорів про постачання електричної енергії виконуються з дати їх підписання, якщо інші дати не передбачені умовами відповідних договорів.

Враховуючи приписи ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України, місцевим господарським судом вірно встановлено датою укладення договору про постачання електричної енергії № 60214 від 04.01.2012 року з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів апеляційної інстанції не знайшла підстав для її задоволення та скасування рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.15

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.05.15 у справі № 914/4592/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "№504"- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.08.15

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Данко Л.С.